Рятувати бізнес потрібно ще до того, як він починає тонути, - стратег росту Андрій Миронюк

ІА Дивись. Інфо поспілкувалась з чоловіком, ба більше, обережно - спойлер, домовилась про серію просвітницьких текстів на тему бізнесу для наших читачів. 

- Отже. Як з’явився стратег розвитку Андрій Миронюк?

Від початку розповідати? Я навчався на факультеті іноземних мов, англійська та німецька філологія, на викладача зарубіжної літератури. За фахом не працював, але знання іноземних дуже допомогло в навчанні у тій сфері, де я зараз. 

З самого дитинства любив щось запускати і розвивати. Мабуть саме тому у 2008 році й потрапив у першу рекламну агенцію. Там мені дуже пощастило з клієнтами, це були “Львівське” і “Чумак”, лідери українського ринку. Коли ти працюєш із такими, то це означає, що береш участь у розробці найкращих стратегій, а також - у глобальних запусках. 

Працювати з масштабними всеукраїнськими лідерами - означає робити стратегії виграшу ринку, лідерства та національні промо. Я пам’ятаю, що зі “Львівським” ми розігрували будинок, автомобіль, мільйони пляшок пива під кришечками. Це дуже потужний досвід, який допомагає тобі зрозуміти як загалом працюють стратегії. 

Далі я працював в інших топових агенціях. Комунікуючи з кожним ти бачиш як по-різному працює бізнес. Помічаєш інші можливості для росту. І все краще розумієш як будуються оці стратегії, які допомагають бізнесу зростати. 

Потім мене покликали в Казахстан очолювати представництво міжнародної рекламної агенції FCB. Центральний офіс в них у Чикаго, але вони відкривалися в Алматі, і взяли мене туди в якості генерального директора. Це були дуже цікаві 2,5 роки. За цей час компанія стала зі збиткової прибутковою, виплатила кредити, дивіденти власнику та посіла топове місце серед агенцій Центральної Азії. 

Це досить непросто - приїхати працювати у чужий ринок. Там ти не розумієш з ким будеш працювати, не знаєш конкурентів. Тому це такий хороший був челендж, який багато у чому допоміг мені вирости.  

- Чим різняться бізнес в Центральній Азії та Україні?

Йдеться про певний рівень. Якщо ми говорили про базу, то вона однакова стосовно будь-якої індустрії та локації. У бізнесі повинні бути досить чіткі цілі і розуміння куди рухатись - кому він хоче продати, що саме, чому його будуть обирати, чим він кращий від конкурентів, яким він брендом має стати. Потім визначається хто конкретно і що робить для досягнення стратегії, якими мають бути показники заміру досягнутого. Тобто оці речі - вони незмінні для всього світу.

Але є речі, які відрізняються, звісно. Зокрема, йдеться про комунікацію. Коли ти вже говориш безпосередньо з клієнтами, то тут роль відіграє локація, бо в різних культурах вони мають досить різне кодування значень і символів. Наприклад, якось їду в машині і бачу білборд якогось банку - реклама крутого депозиту - із Золотою Ордою. І моє перше враження - думаю що за маячня. Але. Це у нас вона асоціюється з чимось поганим. А у їхній культурі - це часи слави, як у нас доба козацтва.

Якщо говорити в цілому про бізнес, то у них дуже важливими є живі зустрічі. Це, правда, було ще до ковіду, але. Посидіти, попити чаю, поговорити, вісім разів домовитись, потиснути руки - щоби потім отримати контракт. 

Ще одна особливість Казахстану у тому, що він дуже великий, а населення всього 17 мільйонів. Тому логістика є дуже тяжкою. В Україні як заведено: ти зазвичай робиш промо, і, якщо це велика компанія, то ці ролики ідуть на всю країну. Це національна реклама. А от у них - цікава штука. Зазвичай є два-п’ять основних міст, осередків, і бізнес працює виключно на них. 

- Стосовно реклами. Розкажете про Ваші нагороди?

У мене є більше 10-ти нагород Effie, найпрестижнішого фестивалю рекламної ефективності, це дуже цінно. Справа у тому, що більшість нагороджують за креатив, наприклад. Або відзначають ту рекламу, яка була найяскравішою. Чи найбільш запам’яталася. Так от, Effie - це єдиний фестиваль, який нагороджує саме за ефективність реклами. 

Звісно, у мене є й креативні нагороди. Серед них Epica. Це також міжнародний рекламний фестиваль, який проводиться в Парижі. І це дійсно світове визнання, ми отримали її за проект із Європейським банком реконструкції та розвитку. 

- Зараз у Вас своя рекламна агенція. Чому вирішили її відкрити?

Період у Казахстані запам’ятався тим, що я став наймолодшим генеральним менеджером серед усіх агенцій мережі у світі. Пам’ятаю, на міжнародному з’їзді компаній, до мене підійшов керівник усього нашого світу агенцій і сказав «я тебе вітаю, тобі 29, у нас ніколи не було людей такого віку на цій посаді». І перша емоція - радість. А потім думаєш - ок, а що далі? На пенсію рано. 

От тоді я почав шукати вектори розвитку і зрозумів, що мені таки цікаво займатися ростом і розвитком бізнесу. Так як в рекламі я уже директор, то подумав, що вірним рішенням буде просто почати глибше розбиратися в бізнесі і вийти за межі. Тобто, уже починати працювати зі стратегіями. 

Саме тоді я повернувся в Україну і зі своїм партнером відкрив консалтингову агенцію, яка спеціалізується на розробці бізнес-стратегій. За два роки ми розробили стратегії для понад 20 бізнесів різних масштабів.

- Понад 20 проектів за такий час - це багато. Чи траплялись на очі чиїсь невдалі стратегії? Яка основна помилка?

Загалом я бачив багато різних стратегій розвитку, які не принесли результатів, і з цього зрозумів, що для росту бізнесу потрібне конкретне рішення. Навряд чи стратегія, яку колись розробив Гугл, спрацює конкретно у вас. Або що напрацювання Тесли зможуть підійти для салону краси. Навіть якщо вони звучать ідеально. До кожного треба підходити індивідуально.

Саме тому нереально написати стратегію замість компанії. Це можна зробити лише з конкретними людьми, які працюють в цій індустрії. Знають свою компанію та життя у ній - які вони мають ресурси, а яких немає і ніколи не буде, знають конкурентів, спілкуються із клієнтами. 

Ключовим елементом у розробці стратегії у мене є стратегічні сесії або воркшопи. Туди запрошується власник, туди запрошуються топменеджери та інші члени команди. І разом з ними ми ставимо цілі, які маємо пройти, розбираємо проблеми, що заважають цьому. Ось тоді, при грамотній модерації, команда сама підкаже чіткий план дій, за яким вона зможе досягнути поставлених цілей. Ба більше, як правило, якщо команда бере участь у розробці стратегії, то вона більш вмотивована її досягати. Це дуже важливий момент.

- А з якими запитами клієнтів найчастіше працюєте?

Їх є близько десяти.

Наприклад, стратегія запуску бізнесу з нуля, коли хочеться зробити все вдало і з першого разу, не витрачаючи кошти на те, аби кілька разів переробляти. 

Або ж розробка стратегії компанії. Це у випадку, якщо вже маєте компанію, але не знаєте, куди рухатись. Потрібно разом визначити правильні цілі, розподілити чіткі обов’язки.

Частенько ми працюємо над стратегією бренду - яким же має він бути, аби приходили клієнти. Бо немає сенсу робити те, за що клієнти не готові доплачувати.

Як тільки ми розуміємо яким має бути цей бренд, то далі виникає питання як його створити та як про нього розповісти. І тут вмикається розробка комунікаційної стратегії. Адже немає різниці наскільки крутий продукт, якщо про нього не знають клієнти. Люди не купують те, про що не чули.

Також звертаються за діагностикою бізнесу. Інколи буває так, що не зовсім зрозуміло над чим саме працювати. Ми розбираємо бізнес-модель і знаходимо точки, з яких варто почати роботу.

Інколи буває, що ми працюємо над пошуком точок росту бізнесу. Це коли все працює, але. Завжди ж є якісь місця, де ви недозаробляєте. 

Загалом ціни на послуги варіюються від 150 доларів до 100 000, залежно від того, яка це компанія\масштаб, а також від того, чого саме потрібно досягти у кінцевому результаті.

- Чи є компанії, з якими би не погодились працювати?

Так, я не працював би з компанією, де власник сам не зацікавлений у рості, або може й зацікавлений, але не готовий щось робити особисто. Зазвичай працюю з керівниками, які приймають фінальні рішення, і з їхньою командою. Так має бути.

Також не робив би нічого з тим, що стосується неекологічних бізнесів. Наркотики, наприклад. Ну і, очевидно, все, що пов’язане з росією, зараз не викликає у мене бажання співпраці.  

А ще - не працюватиму із бізнесами, в які сам не вірю. Якщо я не вірю в продукт і не бачу, що він реально може виграти ринок та вирости, то мені це нецікаво.

- Чи існує бізнес, який неможливо "підтягнути"? Чи є ті, які вже не врятуєш?

Усі бізнеси по трохи помирають. Навіть ті, які ростуть зараз - їхня індустрія помирає. Куди зникли, наприклад, CD-диски чи телефон Нокія? Історія ось в чому: будь-яка сфера рано чи пізно зникає, і тому програє той власник, який думає, що от у нього вдалося - він зловив Бога за бороду, нічого не потрібно змінювати - бо зараз же нормально все, то, мовляв, для чого. Потрібно завжди думати і тримати у голові фразу “індустрія помре - що я робитиму тоді?”.

Наприклад, Кодак помер, бо плівочні фотоапарати вже не популярні. а от Кенон зміг перепрофілюватися. Тобто, для того, аби бізнес жив, потрібно постійно будувати нові плани. Знаєте, як столик, завжди він краще стоїть на чотирьох ніжках, ніж на трьох чи двох.

У вас має бути декілька опор - нові продукти, нові бізнес-моделі, нові можливості чи ринки. От у цьому вся штука. Єдиний шанс врятуватися - це мати дуже багато додаткових можливостей, стрибати з однієї крижинки на іншу, поки та ще не потонула - рятувати бізнес бажано до того, як він починає тонути, це дуже важливо, бо тоді у тебе ще є гроші і ресурс.

- А як щодо форсмажорів? Чи можуть вони втопити власну справу?

Форсмажори - це те, що трапляється зі світом, цього не уникнеш. І тут усе залежить від сприйняття, тому наше завдання лише правильно думати про те, що відбувається.

Насправді це також шанс для розвитку. Бо коли нічого не відбувається, то люди живуть за уже роками виробленими схемами. Але коли щось стається, змінюються паттерни. Відповідно, частина звичного - відпаде, але, це означає, що з’являються нові запити. І от. Якщо вчасно відреагувати - можна досягти гарного розвитку.