Не про моду, а про виживання: що таке сталий розвиток і навіщо він бізнесу в Україні

ІА Дивись.info поспілкувалась із Мариною Треповою про сталий розвиток та приховані загрози для українського бізнесу.

— Що таке сталий розвиток та чому весь світ про нього говорить?

Сталий розвиток («sustainability» – сталість) — це особливий підхід до економіки, який включає в себе стратегічне планування з урахуванням «сталих», етичних категорій. Гуманізм підходу складається з відстоювання прав людини та екосистеми в цілому, дбайливого ставлення до природи.

Зараз успіх компаній вимірюється не лише у «доларах» чи «євро», а й з позиції стійкості. Наприклад, відома корпорація IKEA вже давно використовує концепцію сталого розвитку у своєму виробництві. Стежить за прозорістю свого ланцюга постачання і відмовляється працювати з фірмами, які використовують дуже дешеву робочу силу; намагається мінімізувати відходи. І це не заважає IKEA заробляти мільярди, навпаки: стійкість – це шлях до зростання.

Багато хто в Україні і досі ставиться до сталого розвитку, як до примхи та «моди модної» серед успішних та розвинених європейських країн. Дуже наївна позиція. Ресурси Землі обмежені. Тому логічно, що великі компанії шукають нові шляхи їх збереження, щоби мати можливість і далі працювати та заробляти. Сталі критерії досягаються ними через переробку вторинної сировини та відходів, організацію замкненого циклу виробництва, підвищення прозорості своїх ланцюгів постачання, тощо.

— Якою ви бачите глобальну місію України в плані сталого розвитку?

Впевнена: місія України щодо сталого розвитку, крім «класичних» цілей, як от перехід до «зеленої» енергетики, сприяння різноманіттю, зменшення небезпечних викидів, має враховувати вирішення проблем, пов’язаних із наслідками війни. 

На мою думку, загальноєвропейська сталість неможлива без України. На це впливають багато факторів: від нашого географічного розташування в центрі Європи до світової продовольчої безпеки. Тому ми зараз не самі, і маємо певну допомогу від наших партнерів. 

Та поки ЄС посилює критерії сталості, вимагаючи все більшого зниження викидів СО2 для своїх компаній та їх постачальників, досягнення цілей сталого розвитку в Україні додатково ускладнюється через військові дії. Забруднення повітря, ґрунтів, водних об’єктів, збитки, завдані лісовим ресурсам – наші нові виклики. Держекоінспекція підрахувала, що лише за перший рік війни російська агресія завдала збитків довкіллю на суму понад 1 трильйон 743 мільрди гривень. 

Особливо болючими є питання розмінування території та забруднення ґрунтів хімічними речовинами внаслідок вибухів. Тут поєднуються проблеми на різних рівнях: від гарантування екологічної безпеки та безпеки життя людей до економічної складової. І все це – про сталість. Одне залежить від іншого. Стала економіка — це безпечна економіка. Інакше кажучи, вона гарантує екологічну, економічну безпеку та соціальну відповідальність. До речі, з цього, сталого, погляду цікаво подивитись і на проблему енергобезпеки. На мою думку, Україна має розвивати і далі використовувати атомні електростанції. Для нас це найефективніший шлях до здобуття енергетичної незалежності та зменшення негативного впливу на екологію.  

Звісно, на тлі війни казати про безпеку взагалі важко. На відновлення довкілля знадобиться не одне десятиліття, як і на вирішення проблеми замінування території. Тому займатися цим ми маємо просто зараз.

— Хто в компанії має відповідати за сталий розвиток?

Звичайно, перехід на економіку сталого розвитку неможливий без активної участі уряду і всього суспільства. Та етичну культуру в компанії має вирощувати саме лідер. Топменеджмент повинен сформулювати свої позиції про чесність і прозорість ведення бізнесу.

Та якщо казати про конкретну спеціальність, сьогодні на західному ринку популярною стає професія спеціаліста зі сталого розвитку. Проте, впевнена: в Україні займатися сталістю мають закупівельні відділи. 

Довгий час «хорошими» закупівлями в Україні вважалися «найдешевші»: через що й досі страждає якість та конкурентоспроможність української продукції. А ще – сталість бізнесу. Адже дешевими часто виявляються ненадійні постачальники, які можуть підставити у будь-який кризовий момент. 

І хоч в цьому напрямку бачимо позитивну тенденцію. Так, за даними опитування компанії IPSM, 46% українських спеціалістів із закупівель відповіли, що і для них і для їхнього керівництва економія – не пріоритет. Проте, показник поки недостатній. 

Пам’ятайте: програми з економії не мають реалізуватися за рахунок якості і надійності постачання. У період військових дій, останнє твердження стає ну дуже актуальним. Ваші закупівлі мають бути максимально сталими, тобто безпечними економічно, екологічно і репутаційно. 

Раджу включати вимоги зі sustainability та сталі KPI у ваші закупівельні контракти. Наприклад:

• Постачальник має розробити та використовувати ефективні системи раціонального природокористування, мати усі необхідні екологічні сертифікати, дозволи, погодження регулюючих органів тощо. Від постачальників можуть вимагатися результати аудиту ISO (потрібного порядку)
• Постачальник має підтвердити, що він не використовує рабство або дитячу працю у своїй операційній діяльності та за її межами.
• Постачальник повинен запровадити практики та політики недискримінації і так далі.

Для залучення «правильних» постачальників можна оприлюднити свої вимоги і зобов'язання у сфері сталого розвитку на сайті компанії. Співпраця з усіма стейкхолдерами у вашому ланцюгу постачання має вирішальне значення для забезпечення успішної реалізації сталих цілей.

— Чи актуальні етика і сталий розвиток в закупівлях під час війни? 

Безперечно. Ба більше, саме кризові часи, як лакмусовий папірець, вказують нам на слабкі місця, чи, навпаки, підкреслюють сильні позиції.

Звісно, завжди є ті, хто скажуть: «в нас і так проблем купа: війна, економічна криза… не до сталості». Та скажу зі свого досвіду: ті компанії, які непокоїлися щодо своєї сталості до пандемії та війни, виходять з кризи з набагато меншими втратами. Тобто сталий підхід гарантує більш сильну організаційну структуру та гнучкість. 

Класний приклад української IT-компанії SoftServe. Коронокриза не зупинила їх розвиток, а навпаки змусила зайнятися оптимізацією процесів закупівель для більшої сталості компанії.

Потрібно просто зрозуміти: сталість – це вигідно, особливо, якщо вона розумна. Інакше ніхто б нею не займався. Зрештою, бізнес працює не для того, щоб просто роздавати гроші, навіть на благородні ідеї. При цьому неправильне управління тут, за підрахунками по різним країнам, призводить до втрат у ланцюгу постачання 163 мільярдів доларів щорічно, 8% з яких, наприклад, йдуть на продукцію із закінченням терміну придатності або непотрібну через погане планування та надвиробництво. 

Натомість, сталий підхід у закупівлях дає змогу компанії більше економити, не втрачаючи в якості. Сталість унеможливлює таке безглузде витрачання ресурсів. 

Крім цього, виконання сталих критеріїв стають сьогодні важливою умовою виходу на Західні ринки. А у Європі з вами будуть працювати тільки за умови, що ваш бізнес етичний та сталий. Тепер задумайтесь - скільки українських компаній сьогодні відповідають сталим вимогам? На жаль, замало. 2022 року Україна посіла лише 36 місце в рейтингу серед 165 країн світу за індексом сталого розвитку. Тому нам слід пришвидшитися, інакше колись наша продукція може стати просто непотрібною. 

— Як саме компанії можуть покращити свої сталі показники?

Логічно розпочати з проведення аудиту ланцюга постачання щодо сталості. Адже оптимізувати хаос неможливо. Потім – вже за ситуацією. 

Наприклад, для скорочення відходів рекомендую:

• Збирати дані. Встановивши тип, частоту та причини збитків, менеджери ланцюга постачання можуть вжити необхідних заходів щодо запобігання та скоротити кількість відходів. Без автоматизації сьогодні нікуди. 
• Стежити за прозорістю вашого ланцюга постачання, щоби запобігати корупції та слідкувати за репутацією бренду. Завдяки контролю і розумінню що-звідки до нас надійшло можна унеможливити використання неетичної продукції. Blockchain у поміч.
• Узгоджувати загальні цілі сталого розвитку вашої компанії із ланцюгом постачання.

Українському бізнесу сьогодні важливо розуміти: у світі посилюється необхідність у еco-friendly постачальниках, що прагнуть до 0 викидів СО2 та використовують потенціал перероблення відходів. Адже скоро співпрацювати із тими, хто не стежить за викидами, буде просто невигідно (вищі податки і т.д.) 

При цьому стійкість продукту перевіряється за 5 критеріями: 

• Наскільки продукт економічно життєздатний 
• Чи безпечний він для споживачів 
• Чи небезпечний для тих, хто його виробляє 
• Які переваги дає продукт місцевій спільноті 
• Наскільки екологічний продукт та його виробництво.

Все перелічене вище не може дотримуватись без аудитів зовнішніми спеціалістами, без гарантування прозорості закупівель через автоматизацію, без використання ефективних бізнес-рішень для більшої гнучкості компанії з урахуванням можливих ризиків.

Sustainability-тренд сьогодні це не про моду, а про виживання. На мікро-рівні це про економічну пластичність та можливість співпраці із західними партнерами тут і зараз. На макро-рівні – про наше з вами більш стале, екологічне та ефективне майбутнє. 

Головна світлина: depositphotos.com