Львівський ресторатор про повномасштабне вторгнення: «Відкриваючи нові заклади, ми хотіли показати, що все буде добре»

ІА Дивись. Інфо поспілкувалась із ресторатором.

- У Вас 6 закладів. Розкажіть про їхній концепт. Але спершу: чому Ви взагалі вирішили відкривати кафе?

Я вирішив відкривати заклади, тому що дуже любив готувати, коли був маленьким. Щось придумувати. І, відповідно, коли я виріс і з’явилась така можливість - хотів це все реалізувати у наших закладах. Це, власне, і є початок концепту. 

Стосовно якогось загального бачення - ми себе позиціонуєм у форматі сіті-кафе. Всі шість закладів у такому кежуал-форматі. Це, власне, наша ніша.

- Усі ресторани дуже різні за стилем. Звідки берете ідеї?

Ну… багато чого ми запозичали з наших подорожей, які відбувались у довоєнний час. Те, що нам подобалось за кордоном, те, що нам подобалось в Україні - ми адаптовували, видозмінювали.

 - Ваші сторінки у соцмережах. Вони дуже креативні. Хто за це відповідає?

Це робить смм-керівник і всі працівники, які мають стосунок чи то до кухні, чи то до зони сервісу. Ми, як співзасновники, також додаємо певних ідей. Тому це така колегіальна робота.

- Яким має бути працівник, щоби Ви його побачили і зрозуміли, що все складеться?

Він повинен бути веселим, слухати правильну музику, орієнтуватись у трендах, любити весело проводити час, смачно їсти, подорожувати і вчитись.

Ми не завжди беремо людей, які мають досвід у ресторанному бізнесі. Багато хто з нас, включаючи і мене самого, не мали досвіду. Але - відкрили доволі успішні заклади.

Тому це просто має бути хороша, позитивна людина, яка любить працювати у цій сфері. Або ж буде любити працювати у цій сфері, якщо до того не мала досвіду.

- Лютий. 24. Пам’ятаєте той день? Про що тоді думали, що у Вас відбувалось?

Я думав як зробити так, щоби було безпечно моїй сім’ї. У мене двоє маленьких дітей - в першу чергу я думав про них, про свою дружину, про маму. Це буквально пригадую перші думки. Я думав про свого брата, про його сім’ю. У нього також багато маленьких дітей. Це от сукупність думок, які тоді літали в голові. 

Там не було думок про ресторани. Ми радились про те, як правильно оцінити ситуацію і зробити так, щоби було безпечно. Коли вже прийняли рішення що робити далі, то почали обдзвонювати всіх працівників, задавати їм питання - чи у них все ок, чи потрібна якась допомога.

Ми не були відчинені 24 лютого. Це, здається, була п’ятниця. Почали роботу в понеділок, здається, через тиждень після цього. Спочатку відкрили найменший заклад на Братів Рогатинців.

Тоді прийняли рішення працювати і усі кошти віддавати у фонд “Повернись живим”. І поступово відкрили усі заклади.

- Є неймовірна історія про те, як Ви відкрили заклад в час повномасштабки, аби працевлаштувати людей. Розкажіть про це.

Йдеться про наш останній заклад, який відкрили 5 грудня. Ми мали готовий концепт, він називався EPIC CHICKEN, хотіли його реалізувати ще у мирний час. Але, власне, коли нам запропонували працювати на тій локації, ми вирішили не відкладати і втілити цю ідею.

Концепт цього закладу - це довести всім, що ми віримо - все буде добре, ми переможемо. В Україні й далі потрібно працювати, відкривати щось нове, створювати робочі місця. І цим давати правильний приклад усім іншим.

- Історія із відвідуваністю закладів. Як вона змінилася?

Зрозуміло, що на початку вторгнення, перший місяць-півтора, відвідуваності як такої не було. Були жорсткі обмеження по комендантській годині, були відсутні бажання та можливість людей відвідувати заклади.

Пізніше сталося так, що було багато людей, які приїхали з півдня, зі сходу, з Києва, тимчасово перебували у Львові. Тоді, власне, показники стали трохи кращими. Коли ж у другій половині літніх місяців люди повернулись назад, то знову почався період просідання. Так триває дотепер.

- Як гадаєте, до чого досі не є готовим український ресторанний бізнес?

Український ресторанний бізнес не готовий ризикувати. У своїй абсолютній більшості. Є окремі випадки, коли ми бачимо, що ресторатори створюють нові, якісні продукти.

Здебільшого ресторатори беруть готові референси і намагаються їх повторити. Так не завжди працює. У більшості випадків воно приводить до того, що ринок не розвивається. Тому потрібно брати щось нове, адаптувати чи створювати якусь історію.

- І наостанок. Що можете порадити молодим рестораторам?

Усе те, що я уже сказав. Потрібно багато працювати, віддавати море своєї енергії справі, якою вирішили займатись. І дуже круто поєднувати вільний час з роботою, але в такому форматі, щоби голова відпочивала.