Олександр Архипенко: скульптор, який дав початок змінним білбордам

Сьогодні, 30 травня, минають 136 років від Дня народження видатного скульптура та художника, який своїми новаторськими роботами привернув увагу митців та критиків з усього світу.

З цієї нагоди ІА Дивись.Інфо розповідає про життя та особливості образотворчого мистецтва Олександра Архипенка.

З дитинства мав математичні здібності

Український скульптор народився в сім’ї Порифія та Параскевії Архипенко 30 травня 1887 році в Києві. Його батько був викладачем з інженерної галузі Київського університету, а дідусь – іконописцем. Саме ці дві сфери мали неабиякий вплив на світогляд скульптора.

Ще з малку в Олександра Архипенка проявлялися математичні здібності. Тому батьки думали, що син в майбутньому стане винахідником. Однак Архипенко почав цікавитися мистецтвом. Це сталося через прикрий випадок. 

Одного разу він серйозно травмував ногу, через що змушений був лежати цілий рік прикутим до ліжка. Під час цього періоду життя дідусь Архипенка дав йому альбоми з картинами Леонардо да Вінчі  та Мікеланджело, щоб внук перемальовував їх та не нудився лежати. 

Відтоді Олександр Архипенко відкрив у собі талант до образотворчого мистецтва, який прагнув розвивати. Про своє дитинство митець писав: «Я був вихований на православній релігії. Єдине, що я з неї виніс – це любов до символів, бо релігія переповнена ними…»

Шукав себе та нове мистецьке вираження

У 1902 році він вступив до Київського художнього училища. Проте там скульптор провчився лише три роки. 

У 1905 році його виключили з училища. Причиною цього стала участь Архипенка в учнівському страйку, який відбувався через подій революції 1905-1907 років, що сколихнула російську імперію.

Після виключення з училища митець навчався в українського маляра-пейзажиста Сергія Світославського. Тоді ж він організував свою першу виставку власних робіт у Києві. 

У 1906 році Олександр Архипенко вступив до Московського училища живопису, архітектури та скульптури, де навчався два роки. Після цього він переїхав до Франції. Тут скульптор здобув освіту в Паризькій мистецькій школі. 

У Парижі митець відвідує Лувр, де його особливо приваблювали твори Стародавнього світу: статуї богів Греції, Єгипту та Ассирії. Саме в них він відкрив щось нове для себе та власних творчих пошуків.

Першим переніс кубізм на скульптуру

Існує згадка про те, що вперше Олександр Архипенко зацікавився «порожнім простором», коли споглядав дві вази, які стояли поряд. Це наштовхнуло його на різні проби з формою, образами, лініями та порожнечею в скульптурі.

У своїх роботах митець експериментував з кольором та матеріалом. Зокрема він використовував не тільки бронзу й платину, але й – дерево, мармур та скло. Також розфарбовував свої скульптури різними кольорами.

Завдяки таким творчим пошукам Архипенко зміг вперше перенести принципи популярного тоді кубізму на скульптуру. Вже у 1910 році в Парижі він заснував свою мистецьку школу як перший скульптор, який працює в цьому напрямку.

У 1912 році митець організував свою виставку в Німеччині. Саме там згодом у 1921 році він відкрив ще одну власну школу мистецтв.

Вагомою подією на творчому шляху Олександра Архипенка була участь у Венеційському бієнале в 1920 році. Він був першим українцем, який виставив свої роботі там.

Потрапити на бієнале було не так просто. До того ж на Венеційському бієнале скульптор презентував свої роботи в окремому павільйоні, який облаштували за кошти українського мецената Богдана Ханенка. Тоді скульптури молодого митця справили неабияке враження на публіку.

Деякі критики досить скептично ставилися до неординарних творів скульптора, однак були й такі, які дуже високо оцінювали творчість Архипенка. Зокрема французький поет Гійом Аполлінер схвально відгукувався про новаторські роботи українського скульптора.

Постійно підтримував зв’язки з Україною

У 1923 році Олександр Архипенко переїхав до Сполучених Штатів Америки. Тут він відкрив свою школу пластики, а згодом викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв й в університеті в Канзас-Сіті.

У 1933 році скульптор брав участь у міжнародній виставці «Сторіччя прогресу» в Чикаго. Тоді його роботи презентували в українському павільйоні. Таким чином Олександр Архипенко представляв себе як український скульптор, хоча жив за межами рідної країни.

Він постійно підтримував зв’язки з Україною, представниками її інтелігенції. У 1934 році скульптура з циклу «Ма» була представлена в Національному музеї Львова. Її музею подарувала українська діаспора. 

Олександр Архипенко був дуже радий, що його робота експонується на Батьківщині. Це він так описував у листі до директора львівського музею Іларіона Свєнціцького:

«Я дуже щасливий, що моя робота буде зберігатися близько до українського серця…».

Однак скульптура не змогла довго бути в музеї. У 1954 році радянська влада разом з іншими творами українського мистецтва знищила скульптуру Архипенка. 

Крім того, скульптор брав участь в створенні проєктів пам’ятників Володимиру Великому, Тарасу Шевченкові та Іванові Франкові.

Створив рухому картинку за принципом «архипентури»

Справжнім відкриттям Олександра Архипенка було проєктування картини, яка рухається. У 1925 році митець подав заявку на отримання патенту на винахід «метод оформлення змінних зображень», який отримав через два роки.

Рухоме зображення скульптор створив за власним принципом «архипентури». Пристрій, який він спроєктував, складається з великого ящика, що містить рухому раму. На ній прикріплена велика кількість смуг, на яких намальоване певне зображення. Коли смуги прокрутити, тоді картина стає рухомою.

Згодом винахід зацікавив передусім виробників білбордів для того, щоб змінювати зображення реклами. Такий принцип використовують на рекламних табло й до сьогодні. 

Залишив чимало особливих скульптур та картин

Серед образотворчого доробку Олександра Архипенка чимало творів, які сьогодні зберігаються в музеях по всьому світу. Зокрема в Україні залишилися 14 картин та 3 скульптури творця, які  представленні в Національному художньому музеї та національному музеї у Львові.

Інші роботи можна побачити в Національній галереї у Празі, музеї Modern Art та галереї Соломона в Нью-Йорку, в Національному центрі мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду в Парижі, а також музеях – Берліна, Стокгольму, Тель-Авіві тощо.

Відомими скульптурами Олександра Архипенка є:

• «Цариця Савська»;
• «Гондольєр»;
• «Жінка, яка розчісує волосся»;
• «Сум»;
• «Блакитний Танцівник»;
• «Портрет дружини художника»;
• «Карусель-П’єро»;
• «Плоский торс»;
• «Голлівудський торс» 
• «Танок» та інші.

До кінця свого життя скульптор творив. Він часто повторював своїм студентам, що митець повинен саме творити, а не відтворювати.

Помер Олександр Архипенко 25 лютого 1964 році у Нью-Йорку. Похований український митець на кладовищі Вудлон.

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.