Водій львівської 80-ої бригади розповів про свій дивовижний порятунок після пострілу з ворожого танку

Про це повідомляє пресслужба львівської обласної державної адміністрації.

Він згадує, як дивом вижив після пострілу з ворожого танку, але виконав бойове завдання.

«Ми їхали рано-вранці, завозили групи на позиції. Найважче – вивозити наших поранених та загиблих. Тоді ж нас накрили мінометним пострілом. Розриви на відстані 5-10 метрів від нас. У Бахмуті заміна груп відбувалася під сильними артилерійськими обстрілами. Нас зустрічали та проводжали стволкою, мінометами й танчиком. Я завіз хлопців, повертався, скидаю газ і танк наді мною. Пролунав постріл. Але тільки пилюку мені в лице забило!», – згадує військовослужбовець.

Завдання Романа – доставити штурмовиків якомога швидше на бойові позиції живими та безпечно вивезти.

«Окупанти нас зустрічали. З кожним разом дорога ставала гіршою та більше пристрілювалась. 5-6 прильотів по дорозі в один бік. Російські солдати бачили нас з п’ятиповерхівки. Стріляли з РПГ, танк працював. Ми виїжджали на величезній швидкості з Божою допомогою. Військова техніка постійно була в осколках», – розповідає боєць.

Десантник згадує, коли доводилося копати окоп біля військової техніки в розпал обстрілу. Він завіз хлопців на передній край. Бійців обстрілювали три години, через це етап евакуації був дуже складним.

«Ми вирили окопчик прямо біля БТР. Багато курили та молились. Прилітало за 2-3 метри від нас. Підрозділ мав йти на штурм. Ми залишились там на дві доби. У нас було багато постраждалих. Через добу поранених вивозили на БТР. Було 6 «ходок». Ми тоді виконали бойове завдання. Усе добре «штурмонули». Загалом страждаємо від артилерії, вони воювати у ближньому бою не дуже вміють», – розповідає військовий.

Десантник зізнається, що найрадісніший момент для нього – це коли його штурмовики вдало звільняють територію, беруть в полон противника і виходять з поля бою живими.

«Після перемоги я б хотів відбудувати Україну та повернути мир і спокій. Хочу, щоб одного дня всі просто пішли по своїх роботах. Повернутися в точку, з якої все почалося, але щоб ми більше ніколи нічого росіянам не прощали», – додає Роман.

Читайте також: Україна перехоплює ініціативу, але потрібна зброя до 200 км – Міноборони