Львівський художник провів кураторську екскурсію проєктом «Український Зріз»

ІА Дивись.info відвідала подію та розповідає детальніше про роботи, які презентували на виставці. Підкреслимо, що вони будуть доступними для перегляду до 9 вересня.

У проєкті можна побачити низку експонатів різних українських митців, як от: Яни Бачинської, Костянтина Зоркіна, Жанни Кадирової, Алевтини Кахідзе, Мири Клочко та Анатолія Татаренка, Павла Макова, В'ячеслава Полякова, Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського, Сергія Савченка, а також роботи — Fantastic little splash. 

Кураторами проєкту є Сергій Петлюк та Влодко Кауфман. Останній розповів детальніше про експонати.

За словами Влодка Кауфмана, у Львові представлена невелика частина робіт «Українського Зрізу», однак вони є важливими в цьому контексті. Такий проєкт підсилює значення теми Конгресу Культури та є його сценографією — певною візуалізацією.

Львівський художник каже, що обрали локацію головного корпусу університету невипадково, оскільки ця будівля є цікавою спадщиною української культури. Студенти, які тут вчаться, часто не звертають увагу на це. Проте, прогулюючись будівлею, можна і навіть варто роздивлятися і дивуватися з її архітектури. Тому, за словами перформера, ця сценографія має привернути увагу до того, що тут є. А також підсилити — ми часто не цінуємо те, що маємо. Тому важливо її оцінити для себе передусім.

«Воно мало б серйозно впливати на те, хочемо ми чи не хочемо, але ми в своїй історії, в своєму цивілізаційному просторі були завжди, принаймні останніх 300 років, на задніх планах, нас завжди відсували, притискали. Нам завжди казали, що ми нічого не маємо, що ми є вторинними, є частиною чогось. І це ті останніх 300 років, на жаль, десь закарбовано в свідомості людей, що ми є вторинними. Мені здається, що подолання цієї меншовартості — це є подоланням наших цивілізаційних та культурологічних проблем», — зазначив митець.

Влодко Кауфман каже, що проведення таких конгресів важливе, щоб усвідомити те, що ми маємо у своїй культурі.

«Так чи інакше все крутиться навколо слова, концепції, явища, географії чи філософії, що називається "земля". Земля як ґрунт, земля як Планета, земля як територія, земля як країна, земля як родюче явище. Так чи інакше ми до того повертаємося. Тому що це можна знищити, спалити, забрати, поховати — все це крутиться навколо землі», — розповідає художник про основну концепцію проєкту.

Так, Влодко Кауфман спочатку розповів про роботи двох художниць: Алевтини Кахідзе та Жанни Кадирової. За його словами, проєкт Алевтини Кахідзе є цікавим в тому сенсі, що він зачіпає одну з найглибших сторінок нашої історії, що пов’язано з східними регіонами України, територією, яка сильно постраждала від Голодомору. 

«Мені цікавий цей проєкт, бо вона (художниця - ред.) не говорить про це, а створює візуальну концепцію, що пов’язана з рослинами, які вживляються і добре себе почувають на іншій території і поступово-поступово виживає рослинність, яка росте в тому регіоні», — підкреслює перформер.

Художник пояснює, що на територіях, які постраждали від Голодомору, частина населення була знищена, а туди заселялися люди, привезені з інших регіонів. Найстрашніше, що це робилося свідомо. Тому він каже, що така робота актуалізує проблему покоління людей, які там живуть, та те, як вони виховувалися у штучній соціальній концепції.

«Цей проєкт Алевтини настільки сильно підкреслює цю проблематику, яку важко розв’язати. Мені подобається, що це саме візуальна претензія на це питання», — каже художник.

Далі Влодко Кауфман розповів про роботу Жанни Кадирової, в якої проєкт називається «Паляниця»:

«Перед нами, по суті, є, якщо розібратися, шматок річкового каміння, який нагадує хлібину. Вона це побачила. Жанні Кадирові вдається перетворити на твір все, що завгодно, зокрема цю паляницю».

Художник наголошує, що актуальність твору ще є в тому, що він зображує моментальну зброю. Тому що з початку війни визначати російських вояків було дуже легко, пропонуючи їм вимовити слово «паляниця». Саме це визначало їх як чужих. 

«Це такий елемент хліба, який ще стає зброєю. Мені здається саме ці два проєкти є ключовими, які так чи інакше пов’язані зі землею: рослини, які ростуть на землі чи хліб, який вирощується на землі, і сам є землею. Тобто там за твором Жанни Кадирової можна безліч контекстів  прочитувати», — говорить Кауфман.

Загалом він підкреслює, що хороші твори сучасного мистецтва не трактуються однозначно. Кожен глядач за ними знайде розкодування, яке вписується в його усвідомлення, інтелект, обізнаність та соціальний розвиток. Так, Влодко Кауфман наголошує, що ці два проєкти працюють над різною проблематикою, що переосмислюється на подіях цьогорічного конгресу. 

По центру «Українського зрізу» є інсталяція, яка називається «Земля», вона представлена кількома авторами. В даному випадку організатори взяли частину проєкту Сергія Савченка та Павла Макова.

Куратор пояснює, чому вони вирішили пов’язати ці дві роботи. Так Маков вирішив перетворити мапу всієї землі на комунальний простір. Він доводить, що земля перетворилася на комуналку, в якій видно багато проблем: в стосунках між собою та сусідами. 

«Паралельно з тим ми показуємо землю в зовсім іншому вирішенні. Коли Савченко взяв обрізки мап, то ті обрізки творять щось невідоме та нове. Так, відходи стають самодостатніми територіями. Це виражає стан, в якому є наша географія Планети. Ми не знаємо, що з нею станеться за рік чи два. Така некатарсисна історія», — каже художник.

Влодко Кауфман зазначає, що якщо творця хвилюють якісь соціальні збурення, то він має не думати, чи це на часі, чи — ні. Він має бути чесним зі собою та розуміти - якщо цієї емоції через візуальний твір не висловити, то завтра може бути пізно. Не тому, що митець є пророком, а тому, що він відчуває це, якщо породжує такі дивні твори.

Також Влодко Кауфман розповів про твір Костянтина Зоркіна — харківського художника, який був присутній на всіх зрізах. Він робив цю інсталяцію та презентував на Салтівці в Харкові. Робота Зоркіна показує, наскільки метал може бути вбивчим, агресивним, та водночас — крихким. Художник назвав цей проєкт «Саджанці». 

«Ось такі бетоновані цибулини, стовбури якихось дерев, які зроблені з відходів арматури, яка залишалася після вибухів на зруйнованих спорудах. Коли ти бачиш, що арматура, яка є символом міцності та закріплює бетон, не може встояти перед тим, що є активнішим, агресивнішим та вбивчим. Метал тоді стає крихким як хворе або спалене дерево. Символічно, що він зробив це саме на Салтівці та передав біль і немічність такого матеріалу як метал перед війною та руйнацією. Це є вдалою сценографією для Конгресу», — додає Влодко Кауфман.

Також в проєкті «Український зріз» представлені роботи на екранах. Це відео «Мир і спокій» Мири Клочко та Анатолія Татаренка; фотографії В’ячеслава Полякова, відео «Брязкання, стукіт, суперечка та булькання» Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського, відео «Шкіра мого діда» Яни Бачинської та художнє дослідження «Конкретний і неясний» Лєри Мальченко та Олександра Ганца.

Довідка

Восени 2022 року «Український Зріз» був представлений у Каунасі (Литва). А після показу у Львові він буде презентований у Любліні (Польща).

«Український Зріз», який експонували в межах Конгресу Культури, є п’ятим. В Україні та Польщі цьогоріч проєкт можливий за підтримки Українського культурного фонду.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що у Львові триває триденний Конгрес культури. Тому стежте за матеріалами ІА Дивись.info із подій ІІІ Конгресу Культури.