Відтворюємо вишивки з музеїв, - засновниця українського бренду вишитого одягу

Про схеми візерунків на тканинах та модні тенденції Дивись.info поспілкувалася із засновницею українського бренду вишитого одягу SVARGA Наталією Яриш.

- Розкажіть трішки про себе. Коли почали вишивати й що спонукало до цього?

У легкій промисловості я вже 20 років. 16 років тому купила першу вишивальну машину і почала займатися вишивкою. Це було таке свідомо-спонтанне рішення, бо я у цьому, можна сказати, росла. Тож як тільки з'явилася можливість придбати пристосування для улюбленого заняття й почати робити його на більш професійному рівні, стриматися не змогла.

- Ви самостійно відточували навички чи вас хтось навчав?

Я завжди мала розуміння, як має виглядати вишивка та як має працювати саме виробництво. Тому вчилася і досі вчуся на власних помилках.

- Яким технікам вишивки віддаєте перевагу?

Дуже різним. Я б сказала, усім: вишиванню гладдю, низзю, хрестиком, мережкою. Таких технік існує більше ніж сто.

До найпопулярніших технік вишивки належить лічильна гладь. Вишивальниця буквально стібок за стібком застеляє поверхню тканини, створюючи виразний об’ємний малюнок. Сучасні майстри пропонують варіанти двосторонньої художньої гладі, коли виріб виглядає однаково привабливо з лицьового та виворітного боку.

А от техніка вишивки низинкою відноситься до однієї із найдавніших. Пропускаючи через нитки нитку контрастного кольору, вишивальниця буквально тче новий візерунок. З лицьового боку отримуємо один малюнок, з іншого — його негатив. Особливість низинки — завжди набиралась непарна кількість ниток полотна. Така техніка низинки створює дуже виразний малюнок, який однаково привабливо виглядає з різних боків.

- Яке значення Ви вкладаєте у вишивку?

Вишивка — це наші сакральні символи та знаки. От чому «Svarga»? Бо це означає правильний потік подій або коловорот повітря. У деяких джерелах трактується як знак Христа. Таких знаків є безліч й усіх їх можна вишити на тканині. Наші предки могли буквально «читати» вишивку як книгу, тому що кожен елемент в орнаменті мав значення.

Важливими є також кольори. Білий – це невинність, непорочність та чистота. У давнину вірили, що вишиванку з орнаментом такого кольору ниток могли одягати лише молоді, неодружені дівчата. Білий орнамент вишивки мав оберігати їх. Червоний – символ любові, життя, енергії сонця, радості. Для жіночих та дитячих вишиванок найчастіше використовували саме червоні нитки. Чорний – означає землю та її родючість. Вишивка чорним кольором у регіонах України мала різне значення. На Поліссі – чорний символ жалоби та смерті, а на Подолі та в Борщівській вишивці – він навпаки віщує багатство та достаток. Синій – символ неба, води та вважається потужним оберегом. Вишивка цим кольором переважно використовується на чоловічих та дитячих вишиванках. Так предки старалися захищати їх від хвороб та небезпек. Зелений – жіночий колір. Його пов’язується з молодістю, красою, безтурботністю та весною. Вважалося, що цей колір вишивки захищає від природних стихій. Жовтий чи золотий – символом меду та пшениці, добробуту та радості. Вишиванки з узорами цих кольорів принесуть у життя достаток.

- Що спонукало Вас заснувати бренд?

Це було років 7-8 тому. Це було логічним продовженням діяльності: ти працюєш, а потім треба кудись розвиватися. Я думала щодо назви, маркетингу, стратегії розвитку. Але головним завданням було створювати якісний продукт.

- Скільки вишиванок загалом створили - чи є якісь приблизні цифри?

Знаєте, а я рахувала нещодавно. Майже мільйон. Ще до початку проєкт ми робили дуже багато вишиванок, бо робили ставку на різноманіття та доступність — продукції було більше і вона була дешевшою, простішою. Це вже зараз ми довше працюємо з чимось одним, тому й обсяги виробництва не такі шалені.

- Які матеріали використовуєте?

Стараємося виготовляти з натуральних тканин, бо у нас вибагливі клієнти, які хочуть льону або сатину. Ці тканини гарно носяться і гарно виглядають. Наші клієнти мають цінності.

- Як з часом змінюється українська вишиванка?

Річ у тім, що люди тепер вибагливі, вони хочуть дуже різних вишиванок і готові за це платити. А ще вишивку можна носити щодня, тож вона має бути не тільки красивою, а ще й практичною. Мало того, вишивка має добре зберігатися, бо деякі вишиті сенси люди хочуть передати своїм дітям. Фактично вишиванка з часом стає цінністю — як золото або інші прикраси.

Коли людина приходить, вона не просто бере сорочку, а саме сорочку свого регіону, дивиться, аналізує, чи воно їй ментально дотичне, чи воно їй лягає до серця.

- Знаю, у вашій колекції є вишиванка Франка. Можете про неї розповісти?

Так, ми працюємо з музеями, зокрема з музеєм Франка. Ми беремо вишиванки з їхніх архівів і відтворюємо. От нещодавно ми відтворили вишиванку Ольги Білевич, невістки Франка. Вони знаходяться в музеї, але ми її інтерпретували у трохи іншому варіанті — виглядає неймовірно. Досить часто її просять на аукціони. Ми порахували, десь приблизно 600-700 тисяч гривень зібрали таким чином на ЗСУ, бо, знову ж таки, люди хочуть купувати цінність.

Читайте також: «Тричі мені являлася любов»: про особисте життя Івана Франка.

А ще ми відтворили вишиванку самого Франка — один в один. Вона з прямими рукавами й такими дірочками вишита у світлих тонах.

- Чи плануєте відтворювати вишиванки з музеїв надалі?

Так, звичайно. Ми будемо відтворювати ті речі, які вже є в музеї один в один, а також на базі таких експонатів будемо щось створювати своє — щоб воно було сучасне, модне, але щоб вишивка була колишня.