Тест на (НЕ) доступність: чи легко знайти укриття у Львові людині на кріслі колісному

Цього разу ми заручилися допомогою Дениса — ветерана, який проходить реабілітацію у центрі Superhumans. Для пошуків доступного укриття ми обрали випадкову локацію  — вулицю Медової Печери, 1. І недарма, оскільки тут є поліклініка, і цілком ймовірно, що людині з інвалідністю може знадобитися сховище тут.

Відео можна переглянути на нашому ютуб-каналі. Нижче подаємо текстову версію.

З березня минулого року Денис воював у 57 бригаді,  у групі швидкого реагування. Однак змушений був повернутися з фронту через поранення.

«Крайній мій виїзд як медика був плачевний. Я отримав поранення від СПГ противника, який впав за пів метра від мене», - розповідає він.

Отож перша локація — комунальна поліклініка №6. Вхід у заклад — майже доступний: є пандус, а вхідні двері достатньо широкі. Однак не без мінусів, зазначає Денис: 

«Плюс, що є поручень і я можу сам себе підтягнути. Мінус — це поріг. Я можу на цьому кріслі через такий маленький поріг піти назад. Пороги для людей на кріслах колісних — це взагалі мінус. Ті, хто мають дві руки, ще можуть на баланс стати та перестрибнути. А в моєму випадку це травмонебезпечно й може завдати шкоди».

В поліклініці є пандуси, ліфти та навіть доступні вбиральні. Однак спуститися у сховище людині на кріслі колісному неможливо навіть у супроводі — надто вже круті сходи.  

«Добре, що воно під землею. Але сходи не підходять для крісла колісного».

Наступна адреса — вулиця Медової Печери, 39. Там розташовані гуртожитки від ЛНУ. Зазначимо, що шлях туди встелений побитими плитами, по яких на кріслі колісному самостійно пересуватися вкрай важко. В таке укриття Денис зміг потрапити, заручившись підтримкою, бо, знову ж таки, є високий поріг. І головне — доступна частина примішення знаходиться на першому поверсі.

«Воно не дуже й безпечне, тому що якщо буде атака, ракетна небезпека, то ця частина укриття буде розбомблена і буде багато втрат», - констатує хлопець.

Але, звичайно, з цієї частини сховища можна потрапити у підземелля. От тільки є перешкода — сходи. Тому, знову ж, без допомоги - не обійтись.

Всередині Денису також незручно пересуватися, бо коридори надто вузькі. А ще тут — недоступна вбиральня:

«Моє крісло 38 по стегнах, то я ще зможу заїхати. Але для мене проблематично це пороги. У преміщенні, де був санвузол, ще добре, що я зміг розвернутися. Але візки є різні».

Наступне укриття виявилося закритим. Як показує досвід нашої редакції, мешканці будинків людей з вулиці у свої підвали не впускають. Однак тут немає ні позначок, ні відповідального за укриття. І, що важливо у нашому експерименті, до входу теж ведуть сходи, які Денису здолати не під силу.

Відтак, ми вирішили поцікавитися де ж є доступні укриття у міської ради. І ось що нам відповіли в управлінні з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони:

«На поліклініках всі облаштовані. В поліклініках, в лікарнях у нас все облаштоване. От навіть лікарня швидкої допомоги. Там супер, там взагалі не укриття, а захисна споруда. Вони приведена до відповідних міжнародних умов для працівників і всього остального», - відповіли нам.

Відтак, доступні укриття таки є. Інше питання у тому чи пощастить людині на кріслі колісному на них натрапити у найпотрібніший момент.

Читайте також: Тест на (НЕ) доступність: день із життя Наталії, яка пересувається на кріслі колісному