Як спілкуватися з пораненими військовими

Колонка психологині Олени Жабіної

Для багатьох військових втрата кінцівки стає різким поворотним моментом у їхньому житті. Емоційні переживання та фізичні труднощі можуть бути приголомшливими. Часто військові, які втратили кінцівку, можуть відчувати такі стани як смуток, стрес, депресія та гнів. Вони стикаються з почуттям втрати та занепокоєнням щодо майбутнього. Усвідомлення фізичних обмежень може викликати у них сумніви у здатності впоратися з повсякденними завданнями.

Нижче наведено деякі з можливих емоційних та психологічних аспектів, які можуть виникнути:

• Вразливість і страх: Військові, які втратили кінцівку, можуть почуватися вразливими, особливо якщо вони вважають, що їхній фізичний стан робить їх менш здатними захистити себе та інших. Страх перед нерозумінням чи упередженими реакціями громадян також може бути присутнім.

• Низька самооцінка: Втрата кінцівки може викликати почуття неповноцінності та негативне ставлення до себе. Військові можуть порівнювати себе з іншими та відчувати себе менш цінними.

• Соціальна ізоляція: Деякі військові можуть уникати громадських заходів чи соціальних ситуацій через страх перед негативними реакціями чи через труднощі у пересуванні.

• Потреба у підтримці та розумінні: Спілкування з військовими, які втратили кінцівку, потребує такту та почуття міри. Важливо враховувати їхні бажання та межі, виявляти повагу та підтримку, і, головне, бачити в них особистості з багатим життям та унікальними якостями, незважаючи на їхні фізичні обмеження.

Коли ви спілкуєтеся з людиною, яка втратила кінцівку на війні, уникайте деяких тем або фраз, які можуть бути образливими або невідповідними:

1. Не говоріть про його втрату, якщо він сам не почне цю тему: Не порушуйте тему втрати кінцівки, якщо ваш співрозмовник не висловив бажання обговорити її. Поважайте його межі та особистий простір.
2. Не використовуйте терміни та вирази, які можуть вважатися образливими: Уникайте вживання непридатних чи зневажливих слів та фраз, таких як «інвалід», «каліка» або «каліцтво». Використовуйте шанобливу та позитивну мову.
3. Не порівнюйте з іншими: Не порівнюйте співрозмовника з іншими військовими чи людьми з аналогічними фізичними обмеженнями. Кожен досвід індивідуальний і порівняння можуть бути образливими.
4. Не пропонуйте «лікування» або поради без запиту: Не радьте, як йому слід покращити свій стан або пропонувати «ліки». Залиште медичні питання професіоналам.
5. Не нав'язуйте питання про військовий досвід: Якщо він не бажає розповідати про свій військовий досвід, не торкайтеся цієї теми. Не ставте надто особисті запитання.
6. Не мовчіть через невизначеність: Не треба уникати спілкування через страх зробити щось недоречне. Чесне та дбайливе спілкування часто цінується більше, ніж мовчання.
7. Не показуйте зайве співчуття: Хоча ви повинні підтримувати, зайве співчуття може бути образливим. Замість цього, виявляйте повагу і врахуйте, що ваш співрозмовник, як і раніше, має силу і гідність.
8. Не шукайте винного, не кажіть, що «на все воля Божа» і щось на зразок того.

Коли ви зустрічаєтеся з військовим, який втратив кінцівку, важливо дотримуватися певних правил спілкування:

• Будьте невимушеними: Ведіть розмову так, як ви б вели звичайну розмову з будь-ким. Це допоможе вашому співрозмовнику почуватися комфортніше.
• Підтримуйте розмову про різні теми: Розмовляйте про різні інтереси та хобі, спільних знайомих або поточні події
• Виявіть повагу та нормалізуйте ситуацію: Підкресліть вашу повагу до служби та героїзму співрозмовника, але також звертайтеся до нього як до звичайної особистості, не зосереджуючись на його фізичних обмеженнях.
• Слухайте активно: Дозвольте їм розповісти свою історію та висловити свої почуття, якщо співрозмовник проявив ініціативу.
• Поважайте особистий простір: Не торкайтеся протезу або інвалідного візка без дозволу. Враховуйте границі співрозмовника.
• Дізнайтеся про потреби: Запитуйте вашого співрозмовника про те, які потреби та запити у нього є. Допоможіть, якщо він попросить.
• Будьте терплячими та розуміючими: Поважайте рішення співрозмовника обговорювати чи не обговорювати свою травму. Не нав'язуйте розмову на цю тему.

Зустрічаючись з такими героями у повсякденному житті, важливо пам'ятати про особливості їхньої долі, а також навчитися спілкуватися з ними так, щоб створити середовище поваги та комфорту. Для вираження поваги до служби та героїзму військового, який втратив кінцівку, ви можете використати такі фрази:

«Ваша відданість службі та ваша мужність мене глибоко вражають».

«Ваш досвід і ваше свідоме рішення продовжити служити після травми надихають».

«Я відчуваю гордість, спілкуючись з вами, знаючи, які труднощі ви пережили».

«Ваша служба – це приклад для всіх нас, і ми вдячні за ваш внесок».

«Ваша відвага та рішучість надихають інших».

Ці фрази допоможуть висловити вашу вдячність та повагу до військового, підкресливши його важливу роль у захисті країни.

Важливо пам'ятати, що військові, які втратили кінцівки, або були пораненими, мають свій унікальний досвід, і підхід до спілкування з ними має бути індивідуальним. Підтримка та розуміння, які ви надасте, можуть допомогти їм адаптуватися до нового життя та продовжити активний спосіб життя, незважаючи на фізичні обмеження.