Розстріляний націоналіст: про Леся Курбаса

В цей день, 5 жовтня 1933 року, режисер Лесь Курбас був звільнений з театру «Березіль» за «націоналізм». 

Його батьки були артистами

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 25 лютого 1887 року у місті Самбір (тепер Львівщина) у родині акторів галицького театру «Руська бесіда» Степана та Ванди Курбасів. Загалом дитинство Лесь провів у дідовій хаті на Тернопільщині та у мандрах із акторською трупою батьків. Навчався в Тернопільській гімназії.

У родині Курбасів-Яновичів батьки були артистами, обидві бабусі мали стосунок до акторства, але всі як один були проти того, аби обдарований син і онук ішов тим самим нужденним і не пошанованим театральним шляхом. Кошти на університетську освіту у Відні родичі з боку матері дали за умови, що Лесь не пов’яже своє життя з театром. Тому до столиці імперії Курбас рушав, щоб здобути серйозну професію, яка б дала змогу утримувати себе і сім’ю. Але всупереч волі близьких він обрав шлях актора і режисера. 1908 року, після смерті батька, Курбас змушений повернутися додому та продовжити навчання у Львівському університеті.

Сам був керівником театру

Свій перший театр «Тернопільські театральні вечори» Курбас створив разом із друзями у 1915 році, щоб допомогти вижити й прогодуватися акторам, які опинилися між фронтами світової війни на окупованих російськими військами землях. Тут ставили етнографічний репертуар, українську класику та модерні п’єси Винниченка.

У 1916 році Курбас переїжджає до Києва та приєднується до трупи театру Миколи Садовського, про що довго мріяв. А вже за рік згуртовує навколо себе молодих театралів, яким цікаві його новаторські експерименти, та створює «Молодий театр». Працює режисером у Київському оперному театрі «Музична драма», гастролює з театром «Кийдрамте». У березні 1922 року засновує свій найбільш амбітний проєкт — мистецьке об’єднання «Березіль», у межах якого Курбасу вдається відійти від суто психологічного театру на користь театру перетворення. У своїй постановці «Джиммі Гіґґінс» (1923) режисер вперше включає у виставу кінопроекцію як частину сценічної дійсності. Паралельно з 1923 року працює деканом драматичного факультету Музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.

Експериментальні і новаторські пошуки театру «Березіль» виховують нове покоління режисерів і акторів, частина з яких іде працювати в кіно у другій половині 1920-х років. У 1924–1925 роках Лесь Курбас створює кілька фільмів — «Макдональд», «Сон Товстопузенка», «Вендета», «Арсенальці». Але жоден із фільмів, на жаль, не зберігся до наших днів. З осені 1926 року театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса працює в столичному Харкові. Він об’єднує навколо свого театру інтелектуалів, естетів і лівих радикалів, створює потужне мистецьке середовище, але публіка не завжди приймає його постановки.

Курбас у цей період мешкає на п’ятому поверсі письменницького будинку «Слово». Відлюдькуватий, відірваний від побуту інтелектуал, який ковтав стоси літератури, написаної щонайменше п’ятьма мовами, він жив у абсолютній аскезі, не вмів розважатися просто так. Улюбленим відпочинком режисера були прогулянки. Митець прагнув об’єднати українські традиції з найновішими формами європейського театру та позбутися відчуття національної меншовартості, хотів вільно демонструвати своє мистецтво світові.

Загинув від радянської кулі

В 1933 році Курбаса усувають від керівництва своїм же театром «Березіль». Відчуваючи загрозу з боку чекістів, режисер переїжджає до Москви, де влаштовується працювати в одному з театрів. Але того ж року його заарештовують і відправляють у виправні табори на п’ять років. На засланні режисер не припиняє творити — ставить близько десяти п’єс. В 1937 році його разом із товаришем Миколою Кулішем розстрілюють на Соловках в урочищі Сандармох. А дружині повідомлять, що чоловік помер від інсульту. Валентина Чистякова прожила 84 роки, здобула звання народної артистки, проте так і не дізналася справжньої причини смерті Леся Курбаса. Ось так буває — проносив у серці кулю від нещасного кохання, а загинув від кулі радянської.