Козаки на чайках: про походи запорожців на Константинополь

Один із таких походів відбувся 12 жовтня 1624 року.

Причини походів

Наприкінці XVI – на початку XVII століття, а також раніше, українські землі постійно зазнавали грабіжницьких набігів із півдня, а Чорне море з 1470-х років майже повністю контролювала Османська імперія. Річ Посполита (до складу цієї держави тоді входили й українські землі) не могла захистити своїх південних кордонів, оскільки не мала власного флоту та вела безупинні війни з Волощиною, Московією, Швецією, український народ і, зокрема козацтво, мусили захищатися і боротися за панування над Чорним морем з Османською імперією самі. Протягом перших двох десятиліть XVII століття, українські козаки здобули блискучі перемоги в боротьбі з Османською імперією та Кримським ханством.

Перший відомий похід українських козаків на чайках відбувся 1492 року на фортецю Тягинь (колишній замок Тягин Вели́кого кня́зівства Лито́вського, Руського, Жемайтського та інших земель, яким згодом заволодів Кримський ханат), де вони захопили та потопили османський корабель. З роками козацькі сили зростали, зміцнювався лицарський дух, тож запорожці стали дуже серйозною військовою силою вже у XVII столітті, і як помсту за татарські навали, українські козаки самі почали здійснювати відплатні походи.

Спочатку козаки як спільнота, можливо, не ототожнювали себе з Україною-Руссю, та напевно не дуже переймалися православною вірою й виступали майже як наймане військо і за гроші та трофеї, які йшли на прожиття та переозброєння війська запорозького, виконували побажання українських магнатів, зокрема Костянтина Острозького, австрійського уряду (у ті часи Габсбурзька монархія інколи таємно використовувала козаків, щоб ослабити тиск Османської імперії на їх власні кордони), польського короля, московського царя, семигородського князя або інших можновладців. До того ж папа Климент VIII також був дуже захоплений планами східної ліги проти османів і заохочував козаків до походів. Пізніше свідомість запорожців змінилася, отже ще 1580 року, через польську нунціатуру козацькі ватажки подавали папській курії, плани «грандіозних воєнних операцій проти турка» оскільки вважали що османи незаконно захопили колиску православного християнства Константинополь і що його треба відбити назад. Також відомо, що представники Ліги християнської міліції, вели переговори про вступ до неї, із Військом Запорозьким на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний

Майже всі великі походи на морі й суші очолював легендарний Петро Конашевич-Сагайдачний і його соратники. Особливу славу він здобув морськими походами, зокрема на Кафу 1616 року За військовий талант і мужність козаки обирали Сагайдачного гетьманом кілька разів.

Спрямовуючи козацтво на активну наступальну боротьбу проти Османської імперії, у якій найпершу роль відіграли чорноморські козацькі походи, Петро Конашевич-Сагайдачний домігся збільшення запорозької флотилії. Кількість чайок у ній досягала кількох сотень. Мета стратегії морських походів, розробленої Петром Сагайдачним, полягала у веденні бою на теренах ворога. Основним напрямком козацького наступу були береги Малої Азії. Це мало послабити економічну та військову міць Османської імперії. Козаки мусили звільняти з османсько-кримськотатарської неволі бранців. Вони атакували декілька фортець одночасно, але основного удару завдавали найбільшому центрові. Вони намагалися знищити османський флот у портах і на морі.

Походи запорожців

У травні 1615 року запорожці на вісімдесяти чайках, кожна з яких вміщала приблизно по 50 козаків, вирушили у черговий похід до Туреччини. Вони перетнули Чорне море і у середині червня висадилися на берег в околицях Стамбула. Козаки розгромили та підпалили передмістя Стамбула Скутарі і порти Мізевну та Архіоку і, забравши здобич, рушили додому. Султан побачив дим від тих пожеж з вікон свого палацу і вислав навздогін запорожцям флотилію галер.

Вони наздогнали козацькі чайки тільки навпроти гирла Дунаю. Запорожці дали бій турецькій ескадрі, взяли на абордаж кілька галер і полонили пораненого турецького адмірала. Кілька захоплених галер козаки привели до турецької фортеці Очакова і там спалили їх на очах залоги. Завдяки європейським дипломатам у Стамбулі козацька експедиція набула розголосу на Заході і, зокрема, французький історик Бодьє писав: «Саме ім’я козаків наводить переляк і жах на Константинополь».

Щоб покарати запорожців, султан наступного року вислав флотилію під командуванням Алі-баші. Турецькі галери перетнули море і увійшли до Дніпровського лиману, де їх зустріли козацькі чайки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним. Запорожці розгромили турецьку ескадру, захопили кілька галер та близько сотні човнів, а сам Алі-Баша ледве встиг утекти. Після цього козаки вийшли в море, обігнули Крим, висадилися на берег біля Кафи (нині – Феодосія), захопили місто і звільнили сотні привезених на ринок невільників.

Восени, 12 жовтня 1624 року, 2 тисячі козаків на чолі із Сагайдачним вийшли у Чорне море, прямуючи до міста Самсун на малоазійському узбережжі Туреччини, проте вітер відніс їхні чайки до міста Мінер. Запорожці висадилися на берег, пішки пройшли до Трапезунда і захопили місто. Потім вони на чайках розгромили турецьку флотилію під командуванням Цікалі-баші та потопили 3 галери, а після того спустошили частину східного узбережжя Босфору. Дізнавшись, що біля Очакова на них очікує турецька ескадра Ібрагім-баші, запорожці перетнули Чорне море, обійшли Крим зі сходу, вийшли в Азовське море і через ріки Молочну та Конку повернулися на Січ.