Спочатку були арабські дірхеми або Історія української гривні

В цей день, 12 листопада 1992 року, було припинено функціонування рубля у грошовому обігові на території України. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, якого в готівковому обігу представляв купон Національного банку України.

Дивись.info розповідає історію українських грошей.

Гроші в період Київської Русі

Впродовж 8-11 століть на грошовому ринку Київської держави домінували арабські дірхеми, відкарбовані на чисельних дворах Арабського халіфату у Середній Азії, Ірані, Північній Африці, на Близькому Сході і навіть на Піренейському півострові. На Русь вони проникали двома основними шляхами — Волзьким та шляхом «з варяг у греки». Причому інтенсивнішим був перший. Одночасно потреби ринку обслуговували візантійські срібні міліарісії та західноєвропейські монети денарієвого типу. Але вплив цих грошових одиниць на економічне життя був мізерним.

В епоху найбільшої могутності Київської держави князі розпочали власне монетне карбування. Так, Володимир Святославич Великий (980–1015) випускав так звані «златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотньому — княжий герб — тризуб.

Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович (1015–1019), Ярослав Мудрий (1019–1054) та можливо, тмутороканський князь Олег-Михаїл. Деякі з них виконані на високому мистецькому рівні і є цінними пам'ятками нашої історії.

У другій половині 11 століття у зв'язку з припиненням масового ввезення іноземних монет і відсутністю власних покладів срібла Русь-Україна вступила у «безмонетний період». Є припущення, що тоді роль засобів обігу виконували хутра звірів, насамперед, куниці (Martes) та вивірки (Sciurus). Вони використовувалися паралельно з арабськими монетами. У письмових джерелах згадуються такі номінали тогочасної грошової системи: куна, ногата, рєзана, векша, гривна.

Співвідношення між ними виглядає так: 1 гривна = 20 ногатам = 25 кунам = 50 рєзанам = 150 векшам.

У 12-13 століттях під час проведення значних фінансових операцій широко використовували срібні злитки — гривни. Розрізняють декілька їх типів, основними з яких є: київські, чернігівські та новгородські. Різною була і вага гривен. Теоретично вона становила 204,756 г срібла.

Період Середньовіччя

У 14 столітті монетне карбування на українських землях відновилося. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав тут емісію «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних «пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини - крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині — Володиславом Опольським (1372—1378), а також за Володислава Ягайла (1386–1434).

У 16 столітті, внаслідок грошової реформи Сигізмунда 1526–1528 років, грошове господарство українських земель зазнало суттєвих змін. На ринку з'явилися нові номінали: шостак — 6 грошів, трояк — 3 гроші, гріш, тернарій (третяк) — 3 денарії, солід (шеляг) — 6 денаріїв тощо. Основною лічильною одиницею став злотий, що дорівнював 30 грошам.

У 17 століття з'явилися нові номінали монет — це орти (1/4 талера) та півтораки ( 1/2 Кредитні гроша) — низькопробні «тинфи», номінальна вартість яких дорівнювала 1 злотому (30 грошів), а реальна не перевищувала 12, та мідні соліди — «боратинки». В цей час було відкрито Львівський монетний двір, який функціонував у 1656–1663 роках (з перервами). Тут випускались переважно срібні орти та шостаки, а також невелика кількість талерів та золотих монет.

Новий час

На українських землях, які після укладення Андрусівського перемир'я 1667, залишилися у складі Речі Посполитої, до першого її поділу (1772) грошове господарство залишилося практично без змін. Іншою була картина, на землях, що відійшли до Російської держави. Тут відразу ж почали поширюватися російська монета, яку населення не завжди хотіло приймати. В документах тих часів згадуються гривні, рублі, алтини, деньги і копійки.

А після Полтавської битви 1709 Петро I заборонив використовувати іноземну монету в Україні, але вона ще зустрічалась на ринку до 30-х років 18 століття. Впродовж 18 століття і до революції 1917 тут домінували російський рубль та копійка (1/100 рубля).

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої  у 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. У 1774 році вона захопила і Буковину. На цих землях австрійський уряд запровадив власну грошову систему: 1 гульден (флорин) дорівнював 60 крейцерам. Деякий час велося карбування мідних монет для Галичини номіналом 1 шилінг, та 3 крейцари. З 1857 гульден став дорівнювати 100 крейцерам. Внаслідок грошової реформи 1892 у Австро-Угорщині було запроваджено золотий монометалізм і основною грошовою одиницею стала корона (крона), яка ділилася на 100 геллерів (філлерів).

Період від УНР до розпаду СРСР

Після відновлення української національної державності 1917 року з'явилась необхідність випустити власні гроші. Ухвалою Української Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 карбованців. Вони були віддруковані в одній з українських друкарень Києва і з'явилися в обігу вже 24 грудня того ж року. Це були перші паперові гроші, на яких було поміщено зображення державного герба України — тризуба і написи українською мовою. Одночасно на банкнотах цієї емісії були написи російською, єврейською та польською мовами.

Законом Української Народної Республіки від 1 березня 1918 року грошовою одиницею стала гривня, яка дорівнювала 1/2 карбованця і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грошові знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Гривні всіх номіналів, крім 5 гривень були надруковані у Берліні, 5 гривень випускались у Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ). Карбованцеві купюри друкувались у Києві, Кам'янці Подільському та в деяких інших містах. Поліграфічний рівень їх виконання значно гірший і у зв'язку з цим їх часто підробляли. Розмінна монета — шаги, випускались у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.

Під час Першої світової війни та визвольних змагань українського народу у зв'язку з браком розмінної монети з'явилась велика кількість міських та регіональних грошових знаків — бон, чеків, розмінних знаків тощо.

Після встановлення на українських землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки радянського зразка. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період використовувались гроші держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 — злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті — чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині — румунська лея, що складалася з 100 бані.

Під час 2-ї світової війни більша частина території України знаходилася под німецькою окупацією. На землях Райхскомісаріату Україна в обігу був окупаційний карбованець, а також дрібні радянські банкноти. В магазинах «тільки для німців» в обігу була спеціальна райсхмарка для окупованих територій. У дистрикті Галичина натомість ходив польський злотий (як довоєнні банкноти, так і спеціальний окупаційний випуск). На півдні, у румунській зоні окупації (Трансністрія), ходила не румунська валюта, а німецька марка, а також спеціальні бони, номіновані як в леях, так і в марках. Закарпаття було включено у склад Угорщини, і там ходив угорський пенге.

Після 1945 року на всіх українських землях в обігу був радянський рубль. У зв'язку з дефіцитом товарної маси з 1990 року запровадили товарні купони для тих, хто мав постійне працевлаштування в УРСР. Їх відрізали в магазинах, які торгували за державними цінами. З 1991 року в обіг увійшли купони-карбованці, які поступово замінили радянський рубль.

Новітній час

Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці — гривні, яку було введено у вересні 1996.