Конструктор авіаційних двигунів та творець бензопили «Дружба»: хто такий Олександр Івченко

В цей день, 23 листопада 1903 року, він народився. Тож Дивись.info розповідає його історію.

Він модифікував двигуни для атаки гітлерівського Берліна

Олександр Івченко народився в місті Великий Токмак Запорізької області в сім'ї робітника-ливарника. Дитячі та юнацькі роки виявили його потяг до техніки, і тому успішним було навчання в 1930-35 роках у Харківському механіко-машинобудівному інституті. Нині це Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», на фасаді якого встановлено меморіальну дошку на честь знаменитого випускника.

Становлення Олександра Івченка як конструктора пов'язане з роботою в довоєнні роки на моторобудівному заводі в Запоріжжі. Знаковою стала його участь у модифікації двигуна М-88, коли він разом із колегами знайшов технічне рішення, яке дало змогу істотно підвищити моторесурс двигуна, завдяки чому той був прийнятий до серійного виробництва. Це був двигун, на який з нетерпінням чекала вітчизняна авіація, про що свідчить текст телефонограми Верховного головнокомандувача Й. Сталіна керівництву заводу: «Если вы действительно хотите помочь стране и Красной Армии, обеспечьте выпуск моторов М-88…». Завдяки таким двигунам було здійснено героїчний авіаційний рейд з бомбардуванням гітлерівського Берліна в серпні 1941 року.

За роки Великої Вітчизняної війни евакуйований до Омська завод, заступником головного конструктора якого був Олександр Івченко, виготовив понад 27 тисяч авіадвигунів для військових літаків. З них понад 10 тисяч – це двигуни М-88.

Отримував премії та звання від Радянського Союзу

Організоване в 1945 році в Запоріжжі дослідно-конструкторське бюро на чолі з Олександром Івченком створило низку вітчизняних авіадвигунів, використання яких забезпечило прогрес у розвитку авіаційної техніки Радянського Союзу в наступні десятиліття.

За період з 1945 по 1968 рік було спроектовано та впроваджено в народне господарство новітню техніку найвищого ґатунку, в тому числі сімейства поршневих і газотурбінних авіаційних двигунів для літаків і вертольотів, зокрема й для перших радянських вертольотів Мі-1, Ка-10, Ка-15 та ін. За розробку двигунів серії АИ-26 для вітчизняних вертольотів у 1948 році Олександра Івченка нагороджено Сталінською (Державною) премією.

Двигуни нового типу АИ-20 були створені для літаків сімейства Ан. Співпраця Олександра Івченка з видатним авіаконструктором Олегом Костянтиновичем Антоновим розпочалася з 1948 року і була особливо плідною.

Значний моторесурс мало сімейство потужних турбогвинтових газотурбінних авіаційних двигунів для пасажирських, транспортних і десантних літаків Ан-10, Ан-12, Ан-24, Іл-18. Перший у Радянському Союзі двоконтурний турбореактивний двигун АИ-25, побудований за принципом дії, запропонованим ще в 1941 році видатним випускником Київської політехніки Архипом Люлькою, було створено запоріжцями для літака Як-40.

У 1960 році за участь у створенні літака Іл-18 з двигунами АИ-20 Олександр Івченко у складі авторського колективу отримує Ленінську премію. В 1962 році за сукупністю виконаних праць Олександр Івченко захищає докторську дисертацію, і його обирають академіком Академії наук УРСР. В 1963 році видатному конструктору присвоюють звання Героя Соціалістичної Праці.

Окремим напрямом діяльності запорізьких моторобудівників стала започаткована Олександром Івченком програма, що мала на меті перенесення авіаційних технологій до наземних застосувань. Ця програма розпочалась зі створення та широкомасштабного промислового випуску в 50-х роках бензопили «Дружба». Потім авіаційні двигуни вперше були модифіковані для застосування в нафтовій та газовій промисловості, при гасінні пожеж тощо. З 1966 по 1968 рік під керівництвом Олександра Івченка авіаційні двигуни типу АИ-20 були трансформовані для створення швидкісних суден на підводних крилах «Буревісник», на повітряній подушці «Сормович», газотурбохода «Тайфун», тобто було сформовано нове покоління швидкісного річкового та морського флоту.

Був членом Академії наук УРСР

У 1962 році за науково-дослідні роботи зі створення авіаційних двигунів великого ресурсу Олександру Георгійовичу Івченку був присуджений вчений ступінь доктора технічних наук. У 1964 році він став академіком Академії наук УРСР.

Олександр Георгійович був великим українським вченим-конструктором в галузі авіаційного двигунобудування, творцем цілої гами оригінальних конструкцій вітчизняних вертолітних і літакових двигунів; членом Науково-технічної Ради при державному Комітеті з авіаційної техніки при Раді Міністрів СРСР, членом Науково-технічної Ради Головного управління цивільного повітряного флоту, членом Координаційного комітету з авіаційної техніки; брав участь в розгляді держпроектів, будучи членом постійної комісії ДНТК АН УРСР з турбінних силових установок.

Він підтримував зв’язок з кафедрою, будучи генеральним конструктором, допомагав пристроями, установками для наукових досліджень.

Був депутатом Верховної ради УРСР

9 лютого 1947 року запоріжці обирали депутатів Верховної ради СРСР. Серед переможців  перегонів на Запоріжжі – Леонід Брежнєв. З серпня 1946 року він – перший секретар Запорізького обкому компартії. А з вересня того ж року – одночасно ще й перший секретар міськкому КПУ, фактично керує й областю, й містом. Вибори Брежнєв виграв по Веселівському виборчому округу.

А депутатом Верховної ради УРСР від виборців Орджонікідзевського округу Запоріжжя став Олександр Івченко – начальник дослідно-конструкторського бюро при заводі № 478, генеральний конструктор КБ «Прогрес», академік, Герой Соцпраці та почесний громадянин Запоріжжя.

30 червня 1968 року видатного конструктора не стало. Інсульт повторним бумерангом відгукнувся на катастрофу лайнера Іл-18 під Києвом, що трапилася 17 серпня 1960 року і яку Олександр Георгійович пережив особливо важко. І хоча в конструкції двигуна не було виявлено недоліків, за те, що трапилось, він узяв відповідальність на себе.

Читайте також: Ігор Сікорський: як літаки вихідця з України принесли престиж США.