Зразок державного правлінця: про Ярослава Мудрого

В цей день, 2 грудня, за свідченнями літописців, у 1015 році князь Ярослав Мудрий посів Київський престол.

Боровся за Київський престол

Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник. Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.

Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році поставив правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що князь Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя. У 1014 році Ярослав підняв повстання проти свого батька за київський престол. Після смерті Володимира Великого у 1015 році протягом декількох років боровся за титул князя з братами і в підсумку переміг.

Ярослав Володимирович зійшов на київський престол у 1019 році після чотирирічної війни зі своїм братом київським князем Святополком Окаянним. Того ж року він був змушений поступитись частиною володінь полоцькому князю Брячиславу Ізяславичу, якого призначив намісником у Києві, а сам правив із Новгорода. У 1023 році на володіння Ярослава напав його зведений брат тмутараканський князь Мстислав, котрий заволодів Черніговом і змусив Ярослава поділити землі по Дніпру.

По смерті Мстислава у 1036 році Ярослав, остерігаючись боротьби за київський престол, захопив Псковське князівство, володіння свого молодшого брата Судислава, а його самого заточив у тюрму у Пскові, де той пробув 23 роки. Лише позбувшись конкурентів, Ярослав наважився переїхати з усім двором до Києва, де того ж року розбив печенігів.

У наступні роки Ярослав вів успішні війни проти литовських та фінських племен, здійснив невдалий похід у Візантію, проте зумів укріпити кордони своїх володінь, заклавши міста Ярославль (нині – росія), Ярославль (нині – Ярослав, Польща), Корсунь, Гюргів (нині – Біла Церква), Новгород-Сіверський.

Проводячи активну міжнародну політику, для всіх своїх дітей Ярослав влаштував шлюби з членами королівських сімей різних європейських країн, за що його назвали «тестем Європи». Завдяки цим шлюбам Київська Русь зміцнила своє політичне становище в Європі. У 1042 році його син Ізяслав одружився на Гертруді, дочці польського короля Казимира, який взяв за дружину сестру Ярослава Марію; через три роки Єлисавета Ярославна вийшла заміж за норвезького князя конунга Ґаральда Сміливого, у 1046 році Анастасія Ярославна – за угорського короля Андраша I, а в 1051 році Анна Ярославна коронувалась на французький престол як дружина короля Генріха I Капета.

Ставши великим князем, Ярослав звів усі закони держави до єдиної цілісної системи – «Руської Правди». У цих законах він виявив чоловіколюбність та милосердя, замінивши прийняті раніше тілесні покарання і страту на грошові штрафи та інші легші кари.

Дбав про розвиток культури

Князь Ярослав Мудрий дбав про розвиток культури народів Київської Русі. За його правління у великих містах держави відкривалися школи, створювалися місця, де переписувалися книги.

Будівельний бум на Русі розпочався з часів правління батька Ярослава – Володимира. За правління Ярослава були побудовані храм Благовіщення на Золотих воротах, храм святого Георгія і святої Ірини, і кілька інших.

Після перемоги над печенігами у 1036 році, Ярослав Мудрий наказав будувати собор Святої Софії – майбутню найвеличнішу релігійну споруду Київської держави. Цей храм був розкішно оздоблений. У оформленні його фресками та мозаїками брали участь найкращі майстри з Греції. При Софії Київській була заснована школа богослов’я. Храм став своєрідним вищим навчальним закладом. У його школі отримували освіту діти з кращих боярських родів. У соборі, в спеціальному приміщенні, ченці перекладали твори європейських авторів на давньоруську мову.

Брав участь у справах церкви

Також при Ярославові значно розширився Київ. За свідченнями тогочасних істориків, місто стало за красою суперником Константинополя. Площа території міста збільшилася у 7 разів. За наказом князя були зведені Золоті Ворота – парадний в’їзд до Києва, оздоблений дорогоцінними металами та камінням. Дружина правителя – Інгігерда на свої кошти збудувала та утримувала храм Святої Ірини. Київ став одним з найбільш освічених і найбагатших міст  Європи. Тому біля київських Золотих воріт встановлено пам’ятник Ярославу Мудрому.

Ярослав Мудрий мав велику власну бібліотеку. За свідченнями істориків, вона складалася з кількох тисяч книг. Але досі жодних слідів зібрання не зберіглося. За деякими версіями, вона була викрадена Батиєм або увійшла до багатств Івана Грозного.

Ярослав брав активну участь у справах церкви. За його правління була створена Київська митрополія, яка організаційно підпорядковувалася патріархові Константинополя. У 50-ті роки XI століття були закладені перші руські монастирі (Києво-Печерська лавра, Софія Київська та Ірининський собор), які пізніше стали центрами культури та опорою християнської віри.

Вперше, вже в XI столітті, князь Ярослав Мудрий зробив крок до автокефалії: запропонував собору єпископів Київської Митрополії поставити Київським митрополитом Іларіона – русича, що і було звершене у Святій Софії. Тоді спільно з митрополитом Іларіоном вони уклали для Церкви «Ярославів устав», в якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя на Русі. Він обстоював канонізацію святої княгині Ольги, рівноапостольного князя Володимира та його підступно вбитих синів, князів Бориса і Гліба.

Правив Ярослав 37 років і помер 20 лютого 1054 року у Вишгороді, де проживав останні роки, переживши на чотири роки Інгігерду і на два роки свого старшого сина Володимира. Він був похований у Софійському соборі в Києві, де його мармуровий саркофаг зберігається до сьогодні, але останки князя з нього безслідно зникли. Замість них в саркофазі були виявлені останки невідомих жінок. Місцезнаходження праху Ярослава невідоме.

Став лідером нації

Ярослав Мудрий зробив для Київської Русі багато доброго й важливого. Він став лідером нації та могутнім володарем однієї з найбільш розвинених країн Європи того часу. Ярослава Мудрого справедливо називають фундатором книжності та вченості на Русі: він – засновник шкіл при храмах, книжкових майстерень (скрипторіїв), першої бібліотеки при Святій Софії Київській, яка згодом стала чи не найбільшою у цій частині світу книгозбірнею. Більша частина діянь князя пережили свій час. Його спадком стали літописи і закони, добре налагоджені зв’язки з країнами Європи. Він – зразок мудрого й успішного державного управлінця, реформатора, будівничого, просвітителя, пам’ять про якого живе вже майже тисячу років, і житиме ще дуже довго.

У 2008 році Ярослав Мудрий був визнаний першим зі ста великих українців за підсумками  опитування громадської думки «Великі українці». Його портрет зображено на банкноті та монеті номіналом 2 гривні, на пам’ятній срібній монеті номіналом 10 гривень. На честь державотворця в Україні засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, III, IV і V ступеня, який вручають за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.