Трьох воїнів поховають на Личакові у Львові: історії захисників

Там розповіли історії воїнів.

Орест Вань 

Захисник родом з Оселі  — села, що на Львівщині. Загинув на фронті 3 грудня. Орестові Ваню було 54 роки.

Навчався у Середній загальноосвітній школі I-III ступенів №36 міста Львова та Середній загальноосвітній школі №72. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова».

Усе своє життя Орест Вань присвятив захисту України. Брав безпосередню участь у охороні будівлі Верховної Ради України у складі 9-ї сотні самооборони Майдану, під час перебування там отримав серйозні поранення. Був одним із 500 добровольців, які у 2014 році проходили військовий вишкіл і розпочали виконувати бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.

До 2021 року боронив східні рубежі держави у складі батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України.

Після повернення до цивільного життя займався встановленням систем кондиціонування. Був винятково життєрадісною, креативною і творчою людиною, захоплювався кулінарією, постійно займався самоосвітою, багато читав – завжди мав при собі електронну книгу. Постійно говорив, що він щасливий. За словами рідних, Орест Вань «завжди буде легендою, прикладом доброти, людяності, любові і відданості Україні».

Із початком повномасштабного вторгнення РФ добровольцем повернувся на фронт у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти 38-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил Збройних Сил України. Попри отримане в селі Піски Донецької області поранення, повернувся на фронт.

У Ореста Ваня залишилися дружина, донька, сестра, племінники, хрещені діти та син, що боронить державу на передовій.

Володимир Іванів 

Львів'янин загинув на війні із РФ 11 грудня. Йому було 40 років.

Навчався у Львівській академічній гімназії при Національному університеті «Львівська політехніка». У 2005 році закінчив НУ «Львівська політехніка». Згодом здобував освіту в Українському Львівському інституті бізнесу та інформатики.

У мирний час був співвласником і заступником директора приватного підприємства в аграрній сфері.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Виконував бойові завдання на території Донецької, Луганської та Запорізької областей у лавах 78-го окремого десантно-штурмового полку «Ґерць» Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За особисту відвагу був відзначений медаллю «Хрест Десантно-штурмових військ».

У Володимира Іваніва залишилися батьки, сестра та племінники. 

Сергій Литвин 

Уродженець російського міста Кримськ. Загинув на фронті 11 грудня. Воїнові було 42 роки.

У юному віці разом з батьками переїхав до Волновахи Донецької області. Навчався у Волноваському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 7. Згодом вступив до Донецького національного університету імені Василя Стуса, здобув три вищі освіти.

Із 2010 року працював вчителем у Новотроїцькій загальноосвітній школі, викладав історію України, інформатику, захист Вітчизни і право. Обіймав посаду завідувача з навчально-виховної роботи. Жив історією, також цікавився воєнною тематикою. Написав власну книгу про генералів Полтавської області часів Другої світової війни. При школі вів дитячу секцію баскетболу. Був затятим фанатом донецького клубу «Шахтар».

Напередодні повномасштабного вторгнення рф вступив до лав Волноваської територіальної оборони. Із перших днів війни виконував бойові завдання у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Боронив державу на території Луганщини, Харківщини та Донеччини.

У Сергія Литвина залишилися дружина і двоє дітей.

Де і коли відбудеться прощання

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.