Існує досі: про культурно-просвітницьку організацію «Просвіта»
Члени «Просвіти» організовували читальні, видавали українські підручники для шкіл, які на перших порах виходили за редакцією відомого українського письменника Юрія Федьковича. Мета організації відповідала назві. Товариство сприяло культурно-освітньому і науковому розвитку українців і піднесенню їхньої національної свідомості.
20 грудня 1868 року у Львові було засноване українське культурно-освітнє товариство «Просвіта».
Товариство з'явилося для культурно-просвітницьких цілей
1868 року у Львові відбулися загальні збори товариства «Просвіта», на які зібралися 64 особи. Це була в основному молодь: студенти, журналісти, службовці. Навесні 1868-го ініціативна група створила комітет для написання статуту товариства і у вересні отримала дозвіл від Міністерства внутрішніх справ на його заснування. Розіслали запрошення долучатись до діяльності «Просвіти» і визначили день проведення зборів.
8 грудня католики святкують непорочне зачаття Пресвятої Богородиці. Урядові організації та навчальні заклади мали вихідний. Тому засновники «Просвіти» сподівались, що на збори прибуде чимало людей з різних куточків Галичини. Та їхні надії не справдились. Приїхав лише отець Йосип Заячківський з села Лоп’янки, решта – львів’яни:
«Щира охота пізнати чесних русинів львівських і докинути дрібненьку лепту до просвіти народу привела мене до Львова, – сказав пан отець, – і з села прийміть ласкаво голос хоть не учений, а щирий. Маю вам донести два слова від німого сільського народу, від котрого представителів не бачу на тім зборі. Слово подяки для вас, панове, що в такім краснім числі зібралися радити о єго просвіті. Держіться свойого народу,... хоч як високо піднесла би вас доля, не дайтесь відорвати від вашої матері – від народу! Тоді лише ви будете сильні в народі, а нарід вами славний».
Кожний нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса почула себе членом національного організму, – говорив про мету діяльності «Просвіти» студент Андрій Січинський, – відчула своє громадянське і національне достоїнство й узнала потребу існування нації, як окремішної народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього».
Головою товариства обрали Анатоля Вахнянина, який на той час завершив навчання у Відні і працював у львівській Академічній гімназії. До керівного органу (виділу) увійшли Олександр Огоновський, Корнило Сушкевич, Олександр Борковський, Михайло Коссак. Вони вирішили організувати бібліотеку та зайнятися видавництвом підручників та популярних книжок для народу. Створювали читальні, проводили курси для неписьменних, організовували творчі вечори, позичкові каси для простого люду та господарські спілки.
На початках діяльності «Просвіти» її члени мали сплачувати вступні внески у розмірі 4 крон та щомісячні – по 1 кроні (для прикладу – вівця натоді коштувала 2 крони). Згодом ці внески дещо зменшили. До того ж, віце-маршал Галицького сейму Юліан Лаврівський для товариства добився від держави щорічної допомоги на видавничу справу.
Діяльність організації
Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. За своєю структурою «Просвіта» спочатку була одноступеневою організацією і мала лише один Головний відділ у Львові. Статут 1870 року надавав можливість засновувати філії у повітах (перша філія відкрита в селі Бортники у 1875). На початок 1890-х рр. «Просвіта» отримала можливість відкривати власні читальні. У 1914 році читальні діяли у 75% українських населених пунктах Галичини, в 1939 році мережею філій та читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель.
За 60 років «Просвіта» видала близько 1000 назв видань (серед них і підручники). В 1878 році у «Просвіти» виходить перший український молитовник, написаний народною мовою. Просвітяни були причетними до заснування українських шкіл в умовах затвердження галицьким сеймом польської мови як урядової (1868), надсилали петиції у справі заснування кафедри української історії у Львівському університеті.
Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, «Просвіта» дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншими інституціям. Поклавши собі за мету поліпшити матеріальний рівень життя українців, як необхідну умову їх культурного розвитку, «Просвіта» заснувала при читальнях крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси. Для здібної молоді товариство призначило стипендії та влаштовувало стажування в Європі.
Освітні товариства за прикладом галицького і під назвою «Просвіта» після 1905 року з’явилися в Одесі, Миколаєві, Катеринославі, Кам’янці-Подільському, Житомирі, Чернігові, Мелітополі та інших містах України. У 1917–1922 рр. осередки «Просвіти» стали центрами українського національного життя на центрально та східноукраїнських землях (у 1922 р. більшовики ліквідували понад 4 тисячі філій «Просвіти»).
На заході Україні «Просвіта» існувала до 1939 року. У 1990 році товариство відновило свою роботу під назвою Товариство української мови імені Т. Шевченка «Просвіта», з 1991 року – Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
