Як Україна з'явилася на міжнародній арені: про Богдана Хмельницького

IA.Дивись.info розповідає історію гетьмана.

Він брав участь у військових походах та повстаннях

Богдан Хмельницький народився близько 1595 року (Чигирин) у сім’ї чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Ті, кому пощастило спілкуватися з ним, звертали увагу на тонкий розум, ерудицію, вміння передбачати розвиток подій, сталеву волю гетьмана. Богдан був дуже освічений. Він володів латинською, польською, турецькою та французькою мовами. Освіту він здобув у єзуїтів – чоловічого чернечого ордену Римо-католицької церкви, заснованого в 1534 році.

У 1620-1621 роках Богдан Хмельницький бере участь у польсько-турецькій війні, під час якої гине його батько, а він сам потрапляє в полон. Після двох років полону, йому вдається втекти (за іншими даними, був викуплений родичами). Після повернення до Суботова він записується в реєстрове козацтво. Потім буде низка походів із запорожцями на турецькі міста.

Під час повстання козаків 1630-1638 років ім’я Хмельницького згадується тільки один раз при підписанні договору про капітуляцію, який був написаний рукою Хмельницького (він був генеральним писарем у повсталих козаків) і підписаний ним та козацьким старшиною. 1644-1646 роках брав участь у війні Франції з Іспанією, під його командуванням був більш ніж двохтисячний загін козаків. Скориставшись відсутністю Хмельницького, польський підстароста Чаплинський, напав на його хутір і пограбував його. Марні спроби шукати справедливої відплати у суді призвели до того, що Хмельницький у січні 1648 року підняв козаків на бунт.

З 1648 року Хмельницький з чотирьохтисячним військом виступив проти поляків. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на Національно-визвольну війну українського народу, очолену Хмельницьким.

Богдан Хмельницький у 1648-1657 роках підняв українські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої. Він заявив, що його мета – звільнення всього українського народу від польської неволі та об’єднання українських земель у незалежну державу.

Щоб вистояти в боротьбі з Річчю Посполитою та Османською імперією, Хмельницький у 1654 році підписав з Москвою Переяславські домовленості, які гарантували Україні, в першу чергу, військову допомогу з боку Росії.

Союз із Московською державаю

У пошуках союзників для боротьби з Річчю Посполитою Богдан Хмельницький вирішує укласти союз із Московською державою. Під час укладання союзу було прийнято Березневі статті, у яких прописувалося, що Гетьманщина зберігає у себе всі автономні повноваження.

Варто зазначити, що вже тоді Московська держава всіляко займалася порушенням та фальсифікацією ухвалених угод. Вже на той час почалося нав'язування так званого «русского мира».

Незважаючи на те, що українська нація з'явилася ще в 5-6 столітті, на політичній арені Україна почала фігурувати саме за часів Богдана Хмельницького. Тому варто вважати, що українській державності понад 370 років.

Українська державність Богдана Хмельницького

При Богдані Хмельницькому з'являються перші ознаки української державності. Гетьман створює політичні структури, які працюють виключно на державу. Йдеться про поштову та судову службу, митні органи, збройні сили та ін.

Хмельницький також почав зміцнювати роль України на міжнародній арені. Гетьманство було офіційно визнано відразу в кількох світових країнах – Австрійська та Османська імперії, Бранденбурзьке курфюрство, Венеціанська республіка, Шведське королівство, Прусське герцогство, Валаське та Трансильванське князівство, Кримське ханство.

Був тричі одружений

Історія кохання Богдана Хмельницького повита багатьма легендами. За офіційними даними, кошовий гетьман був одружений три рази.

Перша його дружина – дочка багатого купця Ганна Сомко.

Ганна Сомко походила зі шляхетного купецько-міщанського роду міста Переяслав. Її батько Семен мав успішну торговельну справу: власними обозами забезпечував провізією ледь не все місто. Також входив до складу посольства Війська Запорозького у Москві. Хмельницький був добре знайомий з родиною Сомків, батька Ганни вважав своїм старим другом, мав добрі стосунки з братом – Якимом.

За два десятки років спільного життя Ганна народила Богдану 8-х дітей, відомостей про долю яких, на жаль, до наших днів практично не збереглося. Винятком були Тимофій, права рука Богдана та Юрій. Як свідчили очевидці, Ганна була гетьману вірною дружиною, доброю і турботливою матір’ю його дітям, а також помічницею в хазяйських справах. Одне було погано – мала слабке здоров’я та на жаль в 1647 році Ганна захворіла і померла, так і не дочекавшись історичного сходження чоловіка на верхівку влади в козацькій Україні.

Другий шлюб був фатальним. Мотрона, найбільше кохання Богдана, була страчена його старшим сином Тимішем.

Про другу кохану великого гетьмана Олена (Гелену) Чаплинську дуже багато легенд. Навіть щодо її походження. За однією версією, вона – шляхетна католичка польського походження. За іншою – проста українка Мотрона (Мотря) з православної брацлавської родини. За переказом Олена працювала в будинку Хмельницького в Суботові та була коханкою ще до смерті його першої дружини Ганна Сомко, хоча офіційної інформації немає. А після її смерті фактично стала «громадянською дружиною».

У 1647 році за відсутності гетьмана під час нападу польського шляхтича Даніеля Чаплинського його маєток був пограбований. Чаплинський не просто пограбував майно, а ще й зазіхнув на його коханку – силою вивіз Олену до себе й одружився з нею. Чи то полюбовно, чи то силоміць, вона не лише взяла прізвище Чаплинська, а й перейшла у католицьку віру.

Вважається, що суто чоловічий гнів посилив гнів політичний у Хмельницького. Через бажання особистої помсти нахабному поляку гетьман пішов з військом на Суботів. Битву програв, ще був звинувачений у підготовці повстання й опинився у в’язниці. Але битву за Олену все ж виграв.

Після втечі Хмельницького до Запоріжжя і тріумфального повернення у статусі ватажка Національної визвольної війни Олена стала його законною дружиною. Їхній шлюб засвідчив у 1648 році в Києві єрусалимський патріарх Паїсій.

Але «казка» тривала недовго. У 1651 році гетьман поїхав у справах і знову залишив Олену саму – вже в Чигирині. І поки його не було, гетьманську дружину стратили на шибениці.

Достеменно невідомо, за що саме. Їй приписували і крадіжку гетьманських скарбів, і намір отруїти Хмельницького, і зраду з колишнім чоловіком Чаплинським. За одними джерелами, ініціатором страти став син Хмельницького Тиміш, за іншими – козацька старшина, яка вважала її «зрадливою ляшкою».

Хмельницькому повідомили цю новину вже після її смерті, і ніхто не знає насправді, яку версію йому піднесли. Як і те, чому його дружину стратили разом з її матір’ю.

Третя дружина, міщанка з міста Корсунь, Ганна Золотаренківна, була вірною радницею Хмельницького, і скарбничим їхньої родини.

Ганна Золотаренко була уродженка Корсуня, яка походила з родини золотарів-ювелірів. На момент шлюбу з гетьманом була вдовою полковника, навіть звалася «полковничихою».

Саме завдяки їй Чигиринський двір Хмельницького став набагато соліднішим і більш представницьким, ніж раніше. Пиятики, оргії, п’яні бійки були припинені, а замість традиційної горілки Ганна веліла подавати закордонним гостям угорське вино, розлите в красиві срібні судини. Приймання іноземних дипломатів проводилися на найвищому рівні.

Ганна та Богдан Хмельницький прожили разом 6 років – з 1651 по 1657 рік. Весілля урочисто справили у Корсуні. Жінка одразу зуміла налаштувати взаємини і з дітьми Богдана, і з його близьким оточенням, і з козацькою старшиною. Приязно та тепло відносилася Ганна до дітей Хмельницького від першого шлюбу. Кажуть, що саме вона вмовила Юрася Хмельницького поїхати на навчання до Києва.

Саме їй приписують те, що не вдавалося жодній жінці.

Їй доручили керувати козацькою скарбницею, і робила вона це дуже мудро. При цьому облаштувала гетьманський палац і навіть розбудувала в ньому сад.

Богдан Хмельницький перебував на чолі гетьманської управи до самої смерті. Помер Хмельницький 27 липня 1657 від інсульту. Похований у селі Суботові, в побудованій ним самим кам’яній церкві, яка існує до теперішнього часу.