Розробив перший у світі авіаносець: про українця Лева Мацієвича
Повітроплавець, теоретик і практик військово-повітряного флоту, корабельний інженер, автор ідей першого в світі авіаносця та гальмівної системи для обмеження руху літаків палубою.
А в цей десь, 13 січня 1877 року, видатний діяч народився. Тож ІА Дивись.Info розповідає його історію.
Він був ідейною людиною
Коротке життя Мацієвича (33 роки) можна порівняти з літаком вертикального злету. Після навчання потрапив до корпусу корабельних інженерів, згодом – до конструкторського бюро, відділу повітряного флоту. Але за кілька років на його рахунку опинилось чимало здобутків:
• розробив один з перших у світі проєктів гідроплана, а також пристрій, який рятує льотчика при вимушеній посадці на воду;
• один із шістьох офіцерів, направлених до Франції для підготовки їхніми інструкторами першої російської військової авіашколи;
• рекорди висоти, швидкості та тривалості польоту;
• пропозиція про застосування аеропланів на морі, окреслення шляхів взаємодії літаків з бойовими кораблями;
• автор проєктів: броненосного крейсера, низки субмарин різного призначення, двигуна, придатного як для надводного, так і для підводного плавання, оригінальної системи захисту човнів від мін і торпедних атак. Тільки цих ідей достатньо для років роботи цілого науково-дослідного інституту.
Розробив перший у світі авіаносець
14 листопада 1910-го – дата в історії негучна, але важлива. Саме цього дня американець Юджин Елі вперше в світі злетів з палуби крейсера «Бірмінгем». Це був прозорий натяк на «ось-ось» появу авіаносців. Чергове відкриття янкі? Так-то воно і є, однак не зовсім. За рік до цього – 23 жовтня 1909 року – Лев Мацієвич написав доповідну начальникові Головного морського штабу. І виклав ідею розробки авіаносця на 25 літаків. Цитуємо: «Якщо розташувати один чи декілька аеропланів на палубі корабля, вони можуть служити як розвідники, а також для встановлення зв’язку між окремими човнами ескадри та берегом.
Крім того, можливий спеціальний тип плавзасобу, забезпеченого великою кількістю аеропланів (до 25). Можливість розташування їх на палубах військових кораблів не має непереборних ускладнень. Не є ускладненням і спроба облаштувати на носі й кормі судна особливі майданчики, на яких би перебували аероплани та з яких би вони злітали». На жаль, Мацієвич невдовзі загине, і пальму перших винахідників «зброї майбутнього» перехоплять американці.
Загинув в авіакатастрофі
У ті вереснево-жовтневі дні 1910-го на Комендантському полі під Петербургом ніде було яблуку впасти – тривало перше Всеросійське свято повітроплавання. 7 жовтня у Мацієвича заплановано два польоти – вранішній та вечірній. На новенькому Сомері. На жаль, через сильний вітер довелося злітати на Фармані. І льотчик не просто виписував кренделі, а й встановив рекорд висоти польоту для цих змагань. Зазначивши після приземлення, що увечері його перевершить.
Звісно, тепер уже на Сомері (вітер вщух). Але не судилося: ні підвищити планку досягнення, ні сісти за штурвал новенького аероплана – у того «зачхав» двигун. І в небо Мацієвич знову піднявся на хлюпику Фармані, який під час польоту переламався навпіл (дротяна розтяжка, розірвавшись, накрутилася на гвинт), уламки полетіли до землі. А серед них – і льотчик, який щосили кричав. А на землі, затуливши тремтячою рукою очі 7-річній доньці, плакала Олександра – дружина 33-річного авіатора.
Цікаві факти про діяча
- Лев Мацієвич мав офіційну ліцензію пілота під номером 176 у світі, а в царській Росії був сьомим за ліком льотчиком.
- Свій перший самостійний політ зробив після 45-хвилинного навчання з інструктором.
- Першим у Російській імперії підняв у небо пасажирів, серед яких був і голова Ради міністрів Петро Столипін.
- Письменник-емігрант Олександр Олесь, відгукуючись на смерть земляка, писав: «Він був наш за духом і кров’ю. Українське громадянство має вшанувати його самостійно і незалежно від інших».
- Смерті Мацієвича присвятили вірші низка поетів, серед яких – Микола Вороний та Олександр Блок.
- Похорон капітана Мацієвича перетворився на багатотисячну маніфестацію, якої Петербург не знав з часів смерті Федора Достоєвського 1881 року.
- Студенти Військово-медичної академії на вінку написали: «Безумству хоробрих співаємо пісню», а Столипін – «Жертві обов’язку та відваги».
- На похороні був вінок від української громади Петербурга, покладання якого ініціював «міщанин міста Полтави» Симон Петлюра.
- Саме після трагедії з Мацієвичем Гліб Котельников розробив ранцевий парашут.
- Автор пам’ятника на місці авіакатастрофи Іван Фомін – проєктант будинку Кабінету міністрів України.
Коментарі