Завтра у Львові прощатимуться із трьома загиблими захисниками

Про це пише Львівська міська рада.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Володимир Тим’як (06.04.1961-23.01.2024) Львів’янин.

Навчався у Червоноградській загальноосвітній школі №10. У 1983 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (тоді – Львівський політехнічний інститут) за спеціальністю «Електропривід та автоматизація промислових установок».

Кадровий військовий, полковник. У 1986 році вступив на військову службу та обіймав посади начальника радіостанції і командира взводу у складі військової частини 70425 у м. Рівному.

Впродовж останнього періоду був начальником зв’язку-начальником відділення зв’язку та інформаційних частин 103-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У вільний час активно вдосконалював знання іноземних мов.

Впродовж 2019-2020 років виконував бойові завдання у зоні проведення операції Об’єднаних сил. За особисту мужність та вірність військовій присязі був нагороджений численними відзнаками: Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», Почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» I-го ступеня, відзнакою Президента України «За оборону України» та ін.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Харківщині. 

У Володимира Тим’яка залишилися мама, дружина та син.

Руслан Франчук (07.04.1987-23.01.2024)

Уродженець села Підгородище Львівської області. Згодом родина Руслана Франчука переїхала до Львова.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №62.

Протягом останнього періоду працював у будівельній сфері. Був винятково позитивною людиною.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині.

У Руслана Франчука залишилися четверо сестер та двоє братів.

Анатолій Петрук (09.10.1980-22.01.2024) Уродженець міста Луцьк Волинської області.

Навчався у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради». Згодом продовжив навчання у Рожищенському фаховому коледжі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.

​Життєвим гаслом Анатолія Петрука було «Тримаймо стрій!». Будучи талановитим інженером, співпрацював із світовими компаніями та долучався до масштабних будівельних робіт у Латинській Америці: конструювання мостів, космодрому та будівництва заводів. Анатолій Петрук вірив, що будуватиме такі об’єкти і в Україні.

​У вільний час активно займався спортом: брав участь у марафонах та захоплювався боксом. У місцевому спортивному клубі «Шквал» планував займатися розвитком дитячого боксу, організацією турнірів для дітей і дорослих, тим самим надихаючи інших.

​У перші дні повномасштабного вторгнення рф залишив роботу над проєктом у Латинській Америці та одразу повернувся на Батьківщину. Добровольцем вступив до лав 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Анатолій Петрук казав близьким: «Я іду захищати вас, мою сім’ю, мій народ, щоб ворог не прийшов і не знущався над вами, не вбивав вас. Я іду, бо це моя земля, моя Україна. Тримаємо стрій!». Боронив державу на посаді головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону. За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням.

У Героя залишились батьки, дружина та четверо дітей.

Нагадаємо, 28 січня Львівщина попрощалася з трьома захисниками.