Бої за Дебальцеве 2015 року: як українські воїни зірвали плани РФ на масштабний наступ

ІА Дивись.info згадує героїчний подвиг українців.

Перші бої

Перші бої розпочалися 21 січня 2015 року, українські воїни 128-ої гірсько-піхотної та 17-ої танкової бригад розгромили російську колону. Український опорний пункт мав 26 бійців, вони зупинили ротно-тактичну групу, що нараховувала щонайменше 28 одиниць техніки: 3-4 танки (оцінюється до 6), близько 10 БМП (оцінюється до 12), декілька МТ-ЛБ (бронетранспортер), вантажівки, приблизно 100 осіб особового складу (оцінюється до 150).

Російські війська розраховували на раптовість та значну чисельну перевагу над українця, адже в наших солдат були лише 2 одиниці БМП, 2 гранатомети СПГ-9, один танк Т-64, у якого після першого пострілу заклинила гармата.

Бій 21 січня став першою значною битвою у Дебальцевому, після нього російське командування збиралося захопити містечко Миронівське, внаслідок чого українське угруповання в Дебальцевому чисельністю у 2,5 тисяч військовослужбовців потрапило би в оточення.

25 січня відбувся бій за опорний пункт «Валєра» поблизу села Санжарівка. Під час третього штурму цієї української позиції танк терористів на повному ходу розчавив трьох вояків і двічі проїхався по лейтенантові Зозуляку.

Зозуляк був притомним. Після наїзду танка розплющив очі. Його врятували бронежилет і наколінники. Переломи ребер, тазу, опіки від тертя гусені танка, розриви м'язів, відірвані м'язи, рвані рани лівої ноги, переломи лівої ноги і перелом правої руки, закрита травма грудної клітки і живота, забійна рана лобної ділянки голови.

Над Зозуляком танк застряг, лейтенант пролежав під ним понад годину. Українські вояки почали обстрілювати танк, гранатометник Борис Лисий із РПГ-7 підбив танк, після чого люки на башті автоматично відкрились, бійці, що були поблизу, закинули всередину гранати, солдат Руслан Халілов справу довершив, закинувши ще 2 гранати в танк. На тій позиції загинуло 7 українських вояків і близько десяти терористів, одного ворожого танкіста було захоплено в полон. Лейтенант Зозуляк втратив ліву руку.

28 січня на прорив українських позицій рушило 40 танків російських військ, але ще на підході ЗСУ знищили більшу частину – 30.

Цього дня вперше у відкритому бою розбили відому російську приватну військову компанія «Вагнер» — секретний диверсійно-штурмовий підрозділ найманців ЗС РФ під тодішнім командуванням полковника Дмитра Уткіна.

Близько 09:00 ранку 29 січня бойовики за підтримки танків і піхоти атакували українські позиції поблизу Вуглегірська. Бій почався, коли проросійські бойовики увійшли до міста з Горлівки. У центр міста увійшли танки та піхота, у бій вступив батальйон «Світязь».

Під час бойових дій українські військові знищили два танки бойовиків. Двоє мирних жителів отримали поранення осколками. Тієї ночі, коли українські війська відбивали атаку, батальйон Національної гвардії України увійшов до міста та проводив зачистку.

Артилерійським і ракетним вогнем Збройні Сили накрили російсько-терористичні війська, які залишили лінію зіткнення. Щонайменше двоє бойовиків загинули та дев'ять отримали поранення. Станом на ранок 30 січня місто перебувало під частвоким контролем бойовиків. Деякі українські опорні пункти були взяті під контроль.

Протягом кількох тижнів до цього загони терористів просочувалися в місто під виглядом мирних жителів та вдарили з тилу. У Вуглегірську перебувала бронетехніка бойовиків, облаштовані снайперські гнізда в житлових будинках.

30 січня бойовики обстріляли будинок, загинуло семеро мирних жителів. Того ж дня українська сторона почала евакуйовувати людей з Дебальцевого: 250 — до міста Святогірськ, 60 — до Бахмута.

О 14:50 1 лютого в результаті прямого попадання снаряда з боку бойовиків було частково зруйновано будівлю міськвиконкому, коли біля неї збиралися мирні жителі для виїзду з міста. 9 осіб були поранені. Близько 13:05 по будівлі міськради Дебальцевого терористи завдали вогневого удару з «Градів». Саме в цей час поруч з міськрадою біженці сідали в автобуси, серед них були люди літнього віку, жінки та діти.

Вночі 4 лютого бойовики безуспішно намагалися захопити українські позиції, використовуючи всі види зброї.

Українські військові за три дні вщент розбили танковий підрозділ терористів, що складався із 16 одиниць техніки. 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки було втрачено у ході ударів української артилерії в перебігу подальших двох діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин.

Бої за Логвинове

9 лютого поблизу Логвиного у засідку потрапила колона вантажівок ЗСУ. Під потужним артилерійським обстрілом та із застосуванням стрілецької зброї окупантів рухома техніка була знищена.

Машина швидкої допомоги під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Весь екіпаж машини загинув.

Увечері 10 лютого російсько-терористичні війська зайняли Логвинове, намагаючись оточити українську армію в Дебальцівському «котлі».

За версією Генерального штабу ЗСУ, утримуючи Дебальцевський плацдарм до 18 лютого, українські війська зірвали плани бойовиків на масштабний наступ, який передбачав захоплення Артемівська (тепер - Бахмута) Краматорська і навіть подальший рух бойовиків у напрямку Харкова.

Аби не допустити розширення меж контрольованої бойовиками території, угруповання всередині виступу мусило якомога довше стримувати сили противника, завдаючи їм максимальних втрат, які б ліквідували загрозу наступальних дій.

Відтак раніше ніж 18 лютого виводити українські підрозділи з Дебальцевського плацдарму, вважають у Генштабі, було недоречно.