На Львівщині за місяць постраждали від домашнього насильства 24 дитини

У січні 2024 року патрульні Львівщини, опрацювавши виклики про домашнє насильство, склали 93 протоколи за ст.173-2 (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) КУпАП, з них 22 за повторне вчинення цього порушення протягом року.
Про це повідомляють правоохоронці.
Також, патрульні склали 103 термінових заборонних приписи стосовно кривдників.
За цей період поліцейські встановили, що 24 дитини стали свідками домашнього насильства, а отже, є постраждалими особами.
Про усі ці випадки ми повідомили представників ювенальної превенції, а також інші служби.
Найчастіше громадяни повідомляють у поліцію, коли кривдник чинить фізичний тиск: побої, штовхання, ляпаси, зґвалтування. Однак домашнє насильство — це також образи, приниження, заборона працювати чи контроль сімейного бюджету.
Збережіть собі контакти на випадок, якщо станете очевидцем домашнього насильства чи постраждаєте від нього:
- Національна поліція України: 102
- Урядова гаряча лінія: 15-47
- Безоплатна правова допомога: 0-800-213-103
- Національна гаряча лінія з попередженням домашнього насильства: 0 800 500 335 (116 123).

Домашнє насильство над дітьми: його види і наслідки
Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, результат завжди однаковий: серйозна шкода для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть причина смерті.
Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які завдають шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть вчинятися у формі побиття, катування, штовхання, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, у вигляді укусів і з використанням різних предметів як знарядь бузувірства.
Фізичне насильство включає також притягнення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй засобів, що отруюють, або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушити чи втопити дитину.
У деяких сім'ях як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від запотиличників і ляскань до шмагання ременем.
Фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.
Сексуальне насильство або зваблювання - використання дитини (хлопчика або дівчинки) дорослою людиною або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди.
Сексуальне насильство включає статеві зносини та інші тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона про це не підозрює: під час роздягання, справляння природних потреб.
Психічне (емоційне) насильство - постійне або періодичне словесне ображання дитини, погрози з боку батьків, опікунів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення її в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду належать також постійна неправда, обман дитини (в результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. На жаль, у нашій культурі (нинішній) постійна критика чи ігнорування дитини не розглядається як конкретний вид насильства. Хоча саме психічне (емоційне) насильство-найпоширеніше в сім'ях!
Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати: замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, прояви само руйнівної поведінки; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав'язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень
Нехтування інтересами та потребами дитини (депривація) - відсутність залежного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, з огляду на об'єктивні причини (бідність психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишання їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.
Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від кількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків і довіри в сім'ї, маніпулятивними відносинами, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) й емоційне (погрози вбити або скалічити).
Одним із проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли вона ще знаходиться в материнському лоні, тобто від небажаної вагітності Її, котра ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не проявляють турботу про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти з'являються на світ раніше строку вдвічі частіше порівняно з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню вагу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.
Насильство в сім'ї можна класифікувати також за такими ознаками:
- залежно від стратегії кривдника: відкрите і приховане (непряме);
- за часом: те, що відбувається тепер, і те, що сталося в минулому;
- за тривалістю: одноразове чи багаторазове, таке, що триває роками;
- за часом й оточенням: вдома - збоку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей чи незнайомих дорослих.

Будь-який вид жорстокого (поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але об'єднує їх одне шкода здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органу, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. Зі 100 випадків фізичного насильства над дітьми близько 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб залікувати ці пошкодження, але ще більше часу та зусиль необхідно для щоб залікувати сердечні рани, психіку дитини, котра постраждала від побоїв.
Розрізняють найближчі та віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей:
До найближчих наслідків належать фізичні травми, пошкодження, а також рвота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому потрясіння, що розвивається у маленьких дітей, котрих беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім згаданих ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні розлади у відповідь на будь-який вид агресій особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушень, бажання кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужості. Проте в обох випадках дитина охоплена надзвичайним переживанням страху, тривоги, гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної жалюгідності, неповноцінності.
Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виокремлюють порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні й емоційні і соціальні наслідки.
