Польські фермери заблокували пункт пропуску на кордоні з Німеччиною, - ЗМІ

Блокада польськими фермерами автобану біля Франкфурта-на-Одері, як очікується, призведе до затримки руху в Бранденбурзі до другої половини дня понеділка, пише Spiegel.

Зазначається, що поліція закликала перевізників за можливості уникати автобану A12 і  використовувати прикордонний перехід Помеллен на автобані 11 у Мекленбурзі-Передній Померанії та прикордонний перехід Форст на автобані 13. 

Закликають навіть тих, хто подорожує автомобілем, обирати інші шляхи.

«Численні вантажівки, легкові автомобілі та автобуси були змушені в неділю їхати в об'їзд, оскільки трактори були припарковані на багато кілометрів на польській стороні. У Польщі фермери сформували колону з тракторів на автобані 2 – продовженні A12 на польській стороні – на прикордонному переході Швєцк», – зазначили у виданні.

Крім того, у неділю ввечері на міському мосту у Франкфурті-на-Одері з німецького боку також було заблоковано рух тракторами, фургонами і вантажівками. У Німеччині фермери протестують насамперед проти запланованого скорочення субсидій на сільськогосподарське дизельне паливо.

Як повідомляють польські ЗМІ, деякі аграрії чекають у своїх машинах. Вони в основному чекають на зустріч з прем'єр-міністром Дональдом Туском і відкликання політики Зеленого курсу ЄС.

Польща на Німеччина: напруженість між країнами зростає ще з 2023 року

Польський уряд вважає, що Німеччина більше зосереджена на конкуренції з Польщею за міжнародне визнання своєї допомоги Україні, ніж на фактичному наданні Києву того, що йому потрібно. На тлі війни в Україні напруженість між Німеччиною та Польщею зростає. Про це пише Bloomberg.

Зазначається, що суперечки Варшави та Берліну через постачання зброї Україні вийшли на новий рівень. Видання інформує, що польські лідери не втрачають можливості звинуватити Берлін. Зокрема, критика лунала через зволікання з відправкою танків на фронт, що викликало загрозу передачі бронетехніки німецького виробництва без схвалення Берліна.

Згодом, коли Німеччина таки погодилася  на надсилання танків Leopard, поляки намагалися виконати зобов’язання та надіслати свої власні старіші моделі Leopard. Натомість Польща звинуватила Німеччину у тому, що вона не надіслала запчастини.

«Головна відповідальність лежить на Федеративній Республіці Німеччина, головному виробнику цих танків. Ми так довго закликали німецьку сторону приєднатися до танкової коаліції і поставити не лише танки, а й запчастини», - заявив президент Польщі Анджей Дуда.

Крім того, польський уряд вважає, що Німеччина більше зосереджена на конкуренції з Польщею за міжнародне визнання своєї допомоги Україні, ніж на фактичному наданні Києву того, що йому потрібно. Для прикладу, посол Німеччини різко відповів у Twitter на коментарі міністра оборони Польщі Маріуша Блащака про те, що енергетична політика Німеччини надсилає Москві мільярди.

«Чи знає міністр, скільки мільярдів злотих Польща щороку переказувала Москві в обмін на російські енергоносії?», - запитав у дописі посол Томас Беггер. Головний радник Дуди з питань зовнішньої політики Марчін Пшидач сказав, що мав «довгу розмову» з послом щодо таких коментарів.

При цьому уряд Шольца переконаний, що напруга спаде після завершення виборів у країні.

Утім, Німеччина намагається атакувати Польщу у відповідь. У Берліні кажуть, що Польща намагається привести застаріле обладнання у форму для передачі Україні. Видання зазначає, що Польща могла доставити Україні перші чотири танки Leopard 2 під час візиту прем’єр-міністра Матеуша Моравецького до Києва, щоб перевершити Берлін. Це попри те, що Варшава скаржиться, що розгортанню може перешкодити відсутність запчастин.

У Німеччині кажуть, що такі скарги мають бути спрямовані для виробників зброї. Оскільки на їхніх складах більше немає A4, німецькі військові не мають таких запчастин. Але Дуда зазначив, що проблема тягнеться ще з 2015 року.

Незважаючи на скарги щодо танків та зброї, офіційні особи в Берліні стверджують, що інші двосторонні сфери працюють більш злагоджено. Так, наприклад, один високопоставлений чиновник вказав на міцну співпрацю щодо протиракетної системи Patriot, яку Німеччина подарувала Польщі для підтримки ППО.

Веймарський трикутник

На початку 2000-х та одразу після Помаранчевої революції у пресі та на деяких обговореннях можна було почути про ідею «Веймарського чотирикутника», або ініціативи Веймарського трикутника+Україна. Вже після вступу Польщі до ЄС у 2004 році та Помаранчевої революції в Україні розмови про такий формат як один із інтеграційних інструментів для України в ЄС знову посилилися. Водночас, з огляду на динаміку тодішньої внутрішньої політики України далі гіпотез ця ідея не розвинулася.

Веймарський трикутник було створено у 1991 році, аби Польща могла швидше подолати наслідки свого комуністичного минулого та наблизитися до «локомотива» Європи — Франції та Німеччини. Після вступу Польщі до ЄС логічно було розширити співпрацю далі на Схід. Утім у 2000-х така візія не дуже вкладалася у голови німецьких чи французьких дипломатів. Так, з роками цей формат змінював свої цілі, перетворившись у свого роду платформу для узгодження позицій. На пошук спільних точок звісно ж мали вплив і внутрішні політичні тенденції у кожній з країн. Тож з того часу як протистояння між Брюсселлем та Варшавою загострювалися, відносини між, по один бік, Францією та Німеччиною, а по інший Польщею у межах Веймарського Трикутника, теж зазнавали змін. Однак із початком повномасштабного вторгнення Росії проти України, лідери Франції, Німеччини та Польщі зустрічалися у цьому форматі висловлюючи підтримку Україні.

Власне зараз попри складнощі у відносинах між Польщею та Україною та Німеччиною та Польщею слід було б знову подумати про цей формат. У перший рік повномасштабного вторгнення критичні до німецьких вагань місцеві медіа, як от Die Welt, писали, що з російською загрозою ядро Європи перемістилося на Схід і Польща та Україна стають новими «локомотивами». Однак, нинішня ситуація показує, наскільки ця теза була висловлена занадто рано і з недостатньою оцінкою російської загрози. Бо для того, щоб їй протистояти потрібна єдність, а не лише рішучість з боку кількох.