У Львові 27 лютого попрощаються з трьома воїнами: що про них відомо

Про це повідомили в пресцентрі Львівської міської ради.

Там розповіли, що похорон відбуватиметься у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Він розпочнеться о 11: 00 год. Міська церемонія прощання проходитиме на площі Ринок о 11: 30 год.

Поховають українських воїнів на Личаківському кладовищі.

Що відомо про загиблих воїнів — коротка біографія

Тарас Сороколіт

Тарас Сороколіт народився 5 червня 1979 року у Львові.

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради. Здобув вищу освіту в Інституті геодезії Національного університету «Львівська політехніка».

Працював у різних сферах в Україні та за кордоном. Був талановитою людиною. За словами рідних, був «винятково добрим сином і гарним сім’янином».

Із початком повномасштабного вторгнення РФ до України приєднався до ЗСУ. Після проходження навчань виконував бойові завдання на південному напрямку у лавах 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил Збройних Сил України. Загинув 16 лютого 2024 року.

У Тараса Сороколіта залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра.

Олег Панін

Олег Панін народився 31 серпня 1973 року у Львові.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі №33. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова» (тоді – Професійно-технічне училище №17). Згодом вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після завершення навчання займався ремонтами. У вільний час захоплювався рибальством, збиранням грибів та пошуком старовинних монет. За словами родини, він «любив життя».

Із початком повномасштабного вторгнення Росії до України втупив до українського війська. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Не зважаючи на отримане поранення, повернувся на передову до побратимів. Загинув 22 лютого 2024 року.

У Олега Паніна залишилися мама, дружина, донька, сестра, теща та племінниця.

Володимир Бахчиванжи

Володимир Бахчиванжи («Докер») народився 13 лютого 1962 року в Бердянську Запорізької області.

Навчався у Бердянській загальноосвітній школі №10. Після завершення навчання працював токарем на заводі «Південгідромаш». Проходив військову службу у складі колишнього 586-го гвардійського ракетного полку у місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області.

У 1982-2003 роках обіймав посаду докера та оператора крана у Бердянському морському торговельному порті. Згодом займався приватним підприємництвом у Бердянську, у той самий час вів активну громадську діяльність. Вів здоровий спосіб життя, захоплювався веломандрівками, футболом та комп'ютерними іграми.

Із початком повномасштабного вторгнення РФ боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни». Загинув 12 лютого 2024 року.

У Володимира Бахчиванжи залишилися дружина, син та онука.

Читайте також Росіяни проривали оборону на Мар'їнському напрямку, а ЗСУ ліквідували ще понад 800 окупантів, — Генштаб