Наталя Забіла: яким було життя популярної дитячої авторки

Сьогодні, 5 березня, минають 121 рік від дня народження поетки та письменниці. З цієї нагоди ІА Дивись. іnfo пропонує цікаві факти про життя та творчість Наталі Забілої.

Її предком був поет-романтик Віктор Забіла

5 березня 1903 року в Санкт-Петербурзі в дворянській родині Забілих народилася дівчинка. Її назвали Наталею. Усього в родині було семеро дітей: троє хлопчиків та четверо дівчат.

У родині Забілих було чимало зв’язків з відомими українськими особистостями. Так, предком письменниці був український поет періоду романтизму Віктор Забіла, який є автором пісні «Не щебечи, соловейку». Він був дядьком дідуся Наталі – Пармена, який відомий як скульптор першого погруддя Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. Крім того, її тітка також належала до інтелігенції – була української оперною співачкою.

Цікаво, що прізвище Забіла має козацьке походження. Зокрема, в сім’ї Наталі існувала легенда, що їхнім предком є козак-характерник Петро Забіла з Борзни. Саме від нього походить прізвище, бо він усі страви любив «забілювати» сметаною або молоком.

Ще з дитинства почала писати вірші

У дворянські сім’ї Забілих сформувалося культурне середовище. Дітей привчали цікавитися мистецтвом та літературою. Наталя любила багато читати, особливо віршів Тараса Шевченка. Надихнувшись ними, вона писала власні тексти.

У 1917 році Наталя разом з родиною переїхала до України. Тут вони мешкали в селищі Люботин, що на Харківщині. Вона навчалася в гімназії, а після цього – працювала в школі.

Свій перший вірш авторка надрукувала в газеті «Червоний кордон» у 1924 році. Тоді її текст вийшов під ініціалами Н.З. «Дуже наївний і недосконалий віршик, але це вирішило мою долю, мій дальший життєвий шлях», – писала вона про перший вірш, що увійшов в добірку «Війна війні».

У цей час вона навчалася в Харківському інституті народної освіти (історичне відділення). Протягом студентський років Наталя Забіла розпочала писати твори для дітей. У 1925 році письменниця закінчила навчальний заклад та почала працювати редакції журналу «Нова книга».  

Під час Другої світової війни вона мешкала в Казахстані. Після закінчення – повернулася до України. Тоді очолювала деякий час Харківську організацію Спілки письменників України. Також була редакторкою дитячих журналів «Малятко» та «Барвінок».

Вона тричі була одружена

Під час навчання в Харківському інституті Забіла одружилася з письменником Савою Божком. Саме він радив Наталії писати свої твори українською мовою.

У подружжя разом пережило нелегкі час. Спочатку Наталя не могла завагітніти та пережила декілька викиднів, але згодом народила сина Тараса. Водночас дитина не допомогла зберегти їхній шлюб – вони розлучилися. Однією з причин цього були заради Сави своїй дружині, який міг заводити романи з іншими жінками. Не випадково знайомі його називали «примітивним донжуаном». Крім того, у 1938 році Божка заарештувала радянська влада та звинуватила в причетності до націоналістичної організації. Тоді його засудили до п’ять років таборів.

Другий раз Наталія одружилася з поетом Антоном Шмигельським. Однак цей шлюб склався нещасливо. Чоловік не прийняв сина дружини та навіть бив Наталю. Тому вже через рік пара розійшлася.

Втретє письменниця одружилася з художником Дмитром Шавикіним. У подружжя народилася донька Маринка. Разом вони прожили до кінця життя.

Сварка з поетом Володимиром Сосюрою

Володимир Сосюра неодноразово проявляв прихильність до Наталі Забілої. Водночас письменниця тоді була одружена з Антоном Шмигельським. Одного разу між подружжям та Сосюрою виник конфлікт.

Це сталося у 1925 році в редакції газети «Червоний шлях», де вони троє перебували. Причиною сварки була збірка збірка поезій Валер’яна Поліщука «Громохкий слід». Вони почали обговорювати цю книгу, і їхні погляди різко розділилися.

Наталія Забіла разом з чоловіком схвально оцінили вірші Поліщука, називаючи їх геніальними. Водночас Сосюра почав критикувати ці тексти та говорити, що збірка нічого не вартує. Так, у вирі емоцій Сосюра образив Забілу. Після цього Шмигельський схопив його та вивів за двері, а Наталя ще й вдарила кулаком.

Про творчість Наталі Забілої

Не зважаючи на те, що Наталію Забілу знають як дитячу письменницю, у її творчому доробку є твори різних жанрів, зокрема, тексти на ліричну тематику як збірка віршів «Три чверті віку». Серед творів авторки можна знайти і вірші, і оповідання, і казки, і повісті. Загалом нараховують близько 200 книжок.

Перша збірка поетки вийшла у 1926 році з назвою «Далекий край». Через рік з’явилася її дебютна дитяча книжка – оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра».

У 1928 році вийшла її поетичний текст для дітей «Про маленьку мавпу». Після цього інші твори, як-от:

• «Пригоди з автобусом» (1928 р.);
•  «У морі» (1929 р.);
• «Про Тарасика та Марисю» (1930 р.);
• «Ясоччина книжка» (1934 р.);
• «Веселим малюкам» (1980 р.);
• «Троянові діти: Драматична поема» (1982 р.).

Наталія Забілка також перекладала іноземні твори з французької та польської мов. Крім того, була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933 р.) і «Читанка» для третього класу (1939 р. ). Ці книги перевидавалися кілька разів.

Чимало літературознавців аналізують творчість авторки крізь призму того часу, в якому вона жила. Оскільки деякі її твори містять ідеологічне радянське забарвлення (наприклад, вірші «Наша армія», «Доми», «Вугілля» тощо). Водночас інша частина її творів має нейтральний зміст, зокрема, веселі віршики для дітей про тварин та природу.

«Під віконцями на сонці
у весняному саду
у земельку, як в постельку,
я насіннячко кладу.
Сонце, смійся! Дощик, лийся!
Линьте, краплі, до землі,
щоб на грядках у зернятах
кріпли паростки малі.
Прийде літо, будуть квіти,
будуть в мене восени
у віночку на голівці
чорнобривці запашні»

(вірш для дітей «Квіти» Наталі Забілої).

Померла Наталія Забіла у Києві 6 лютого 1985 року.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.