Завтра у Львові попрощаються з двома воїнами: що про них відомо

Про це повідомили в пресцентрі Львівської міської ради.

Коли відбудеться прощання зі загиблими воїнами

За інформацією ЛМР, у храмі Положення Пояса Пресвятої Богородиці (вул. Головатого, 7) о 08:00 год відбудеться молитва і прощання з воїном Дмитром Цюрком.

Чин похорону захисників Дмитра Цюрка та Миколи Ізя розпочнеться об 11:00 год у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 год відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Дмитра Цюрка поховають на Личаківському кладовищі у Львові, а Миколу Ізя – у селі Берегове Львівської області.

Що відомо про загиблих військових: біографія

Дмитро Цюрко 

Дмитро Цюрко народився 21 вересня 1984 року у Львові.

Навчався у Ліцеї №66 Львівської міської ради. Здобував освіту спершу у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище харчових технологій», згодом вступив до Львівського кооперативного фахового коледжу економіки і права. Проходив військову службу в Яворові.

Після завершення служби разом із батьком займався приватним підприємництвом у сфері перевезень. Захоплювався автомобілями та уміло майстрував. Обожнював проводити час із дітьми.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Незважаючи на отримане поранення, після лікування одразу повернувся на фронт до побратимів. Загинув воїн 1 березня 2024 року.

За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками та отримав звання «молодший сержант». У Дмитра Цюрка залишилися бабуся, мама, дружина, двоє дітей та сестра.  

Микола Ізьо

Микола Ізьо народився 29 січня 1984 року в селі Гостинцеве Львівської області.

Навчався у Гостинцівському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Львівської області. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №26.

Після завершення навчання працював у Приватному підприємстві «СМ Віват». За словами рідних, Микола Ізьо був «надзвичайно добрим та ніколи не відмовляв у допомозі». Обожнював подорожувати Україною.

Із початком повномасштабного вторгнення РФ до України, попри звільнення із військової служби за станом здоров’я, увійшов до лав війська. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 42-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Незважаючи на отримане поранення, повернувся на фронт та продовжив боронити державу. Воїн загинув 5 березня 2024 року.

У Миколи Ізя залишилися батьки, дружина, 19-річний син та двоє братів.

---

Раніше ми повідомляли, якою є ситуація на всіх напрямках фронту станом на 8 березня.

Фото — depositphotos.com.