З його могили познущалася радянська влада: хто такий Володимир Липський

А в цей день, 11 березня 1863 року, видатний діяч народився. Тож ІА Дивись. іnfo розповідає його історію.

Дитинство та юність Володимира Липського

Володимир Іполитович Липський народився в с. Самостріли на Волині (нині — Рівненському районі Рівненської області) у сім’ї сільського священика Іполита Федоровича Липського та його дружини Ганни 11 березня 1863 року.

Коли йому було шість років, не стало матері. Тоді ж пішли з життя дідусь і маленька сестричка Марійка.

Уже в шість років хлопчина намагався бути незалежним у вчинках, – і це стало згодом визначальною рисою його характеру, в нього сформувалися власні погляди на життя і згодом — на науку.

Щоб надати можливість синові здобути світську освіту, у 1873 році батько переїжджає з дітьми (Володимиром та його молодшою сестрою Олею) до Житомира. Іполита Федоровича Липського призначили головою будівничого комітету зі спорудження корпусів для семінарії при Житомирській консисторії. Він був відомим церковним діячем, цікавився краєзнавством.

Свого десятирічного сина Іполит Федорович віддає до Першої чоловічої гімназії. Це був найкращий на той час навчальний заклад у місті, тут працювали високопрофесійні викладачі з дипломами вітчизняних і зарубіжних університетів.

Сім’я Липських у Житомирі поселилася на одній із головних вулиць – Вільській (зараз Перемоги), 80. Вулиця була розташована досить далеко від гімназії, і Володимир щоденно ходив пішки біля 8 кілометрів на заняття і назад додому. Сформована в той час звичка ходити пішки залишилася в нього на все життя.

Володимир Липський навчався дуже старанно, за що його звільнили від плати за навчання. В гімназії він отримав ґрунтовні знання з історії, географії, мов та інших дисциплін. У Житомирі Володимир закінчив чотири класи гімназії.

Зрозумівши, що син має неабиякі здібності, батько віддає його восени 1877 року до приватної Київської колегії Павла Ґалаґана – престижний на той час навчальний заклад. У 1881 році Володимир Липський закінчив заклад із золотою медаллю. Згодом В. Липський, з вдячністю згадуючи роки навчання, назвав один із льодовиків Середньої Азії в Каратегині іменем Ґалаґана, а один з описаних ним нових родів середньоазіатської флори – Galagania.

Дослідження науковця

Мало не з дитинства захопившись життям рослин, Володимир мріяв присвятити своє життя дослідженню природи, тож і вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира, в якому навчався з 1881 по 1886 рік.

Уже на першому курсі він виявив нахил до флористичних досліджень. Значний вплив на формування Липського як науковця справив завідувач кафедри систематики і морфології рослин Іван Шмальгаузен (1884-1963). Під керівництвом професора Липський працював у гербарії, проводив ботанічні екскурсії по околицях Києва, на Поділлі, Житомирщині, в Бесарабії. Всюди збирав колекції рослин для університетського гербарію, старанно його опрацьовував і щоразу робив цікаві доповіді на засіданнях Київського товариства природодолслідників, членом якого став ще в студентські роки.

З 1887 по 1894 рік В. Липський працював на різних посадах у ботанічному саду Київського університету: зберігачем, асистентом кафедри ботаніки. Тоді у наукових журналах з’являються його статті, виходить перша монографія «Исследования о флоре Бессарабии» (1889). З 1889 року вчений брав участь у наукових експедиціях на Кавказ і в Північний Іран, на матеріалах дослідження Криму, Кавказу, Середньої Азії він захистив докторську дисертацію і створив неперевершену книгу «Флора Кавказу» (1899), яка стала настільною книгою всіх поколінь ботаніків. Варто відмітити, що тільки для опрацювання літературних джерел із флори Кавказу В. Липський використав знання восьми іноземних мов.

У 1890 році В. І. Липського обрали членом Російського географічного товариства. Того ж року він здійснив свою першу зарубіжну поїздку до країн Південної Європи, де ознайомився з досвідом роботи ботанічних садів і природничих музеїв Туреччини, Греції, Італії. Відтоді в нього з’явився науковий інтерес до будівництва ботанічних садів, організації гербарної справи. Наступного року В. І. Липський знову відвідав Грецію, Італію. Австрію. А в 1893-му провів флористичні дослідження в Персії та на Кавказі.

Праця професором

5 серпня 1928 року Володимир Іполитович переїхав до Одеси, очолив університетський ботанічний сад, продовжував займатися наукою.

Для одеського періоду діяльності В. Липського характерним є практичне втілення досвіду вченого в організацію роботи ботанічного саду, вивчення окремих представників рослинного світу півдня України для застосування в народному господарстві.

У 1928-1930 рр. Володимир Липський працює в Одеському ботанічному саду, де зосереджує зусилля на розширення та покращення колекції саду, впорядкуванні гербарію.

Учений протягом трьох років провів чимало експедицій по акваторії Чорного моря з метою вивчення запасів водорості філофори червоної, з якої, за його пропозицією, почалося промислове отримання йоду та агар-агару, які на той час ввозили з-за кордону. Як наслідок, у 1931 році завдяки діяльності В. І. Липського в Одесі почав діяти перший в Україні йодний завод із видобутку агар-агару та йоду.

1932 року він разом з донькою Тетяною, на той час науковим співробітником Ботанічного інституту Академії наук СРСР, вивчав золотобородник (золотоборідник) як технічну рослинну.

Володимир Липський працював директором Одеського ботанічного саду до 1933 року, після чого подав у відставку у зв’язку з небажанням підтримувати ідеї Трохима Лисенка, залишаючись до самої смерті науковим консультантом ботанічного саду.

У 1935 та 1936 роках Володимир Липський, незважаючи на поважний вік (йому йшов 74-й рік!), здійснив свої останні ботанічні експедиції до Середньої Азії – Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану. Ці експедиції були організовані Інститутом ботаніки Академії наук України для збору насіння та іншого ботанічного матеріалу для академічного ботанічного саду в Києві.

Помер видатний вчений Володимир Іполитович Липський 24 лютого 1937 року в Одесі. До останніх днів невтомно працював – у своєму останньому листі написав: «Я працюю годинами з лопатою і мітлою, допомагаючи весні».

На цьому можна було б поставити крапку, але існує, на жаль, сумне продовження цієї історії. У 1950-х роках могилу вченого разом з надгробним пам’ятником, який поставили діти батькові на другому міському кладовищі, було зруйновано, а місце поховання загублено. На місці цвинтаря влада розташувала парк розваг. Володимир Липський, неперевершений знавець рослинного світу планети Земля, залишився без останнього прихистку на своїй українській землі.

Лише на прохання Президії Академії наук України 1990 року виконком Одеської міської ради прийняв постанову «Про увічнення пам’яті академіка Володимира Липського». Могилу було формально відновлено в іншому місці.

А до того часу українська спільнота, академічна громадськість з якихось причин майже зовсім не згадували про нашого знаменитого земляка, його великий внесок у світову науку, його незаперечну участь у справі розбудови Академії наук України, ботанічного саду, Інституту ботаніки, Національної бібліотеки, яку названо ім’ям його колеги і товариша Володимира Вернадського.

Але найкращим пам’ятником В. Липському є його численні наукові праці, особливо в галузі флористики та систематики, всі вони зараз є бібліографічною рідкістю, але їх постійно цитують фахівці. Праці В. Липського високо цінували сучасники, вони не втратили свого значення дотепер.