Неординарна поетка, художниця та письменниця родом із Донецька, або Що потрібно знати про Емму Андієвську

19 березня Емма Андієвська святкує свій день народження. Сьогодні їй виповнюється 93 роки. З цієї нагоди ІА Дивись. іnfo пропонує згадати біографію цієї неординарною української поетки.

Головні факти з біографії Емми Андієвської

• Народилася 19 березня 1931 рік у Донецьку.
• У дитинству Емма Андієвська багато хворіла, тому часто навчалася вдома дистанційно. Тоді багато читала, зокрема в десять років вже перечитала більшість творів світової літератури.
• Поета росла в російськомовному середовищі. Водночас ще в дитинстві вирішила розмовляти та писати українською. Так, вона усвідомила свою національну ідентичність.
• Вже з малку любила малювати. У шість років проілюструвала власними малюнками «Декамерон» Боккаччо.
• У 1937 році поетка разом зі сім’єю переїхала до Вишгорода, а через два роки – до Києва.
• Під час Другої світової війни Емма Андієвська перебувала з батьками у Києві. Коли радянська армія відступала від міста, то розстріляла її батька. Після цього її матері разом з дітьми вдалося виїхати з України.
• У 1943 році поетка опинилася в Німеччині. Спочатку вона жила в Берліні, а згодом у Мюнхені. Цікаво, що там Емма Андієвська відмовилася ходити в жіночу гімназію, бо там багато навчали рукоділлю та стереотипних на її погляд речей, які має знати кожна дівчина. Натомість поетка таки добилася, щоб її прийняли до чоловічої гімназії. Під час навчання вона вирізнялася гарною пам’яттю.
• У 1957 році Емма Андієвська закінчила Український вільний університет у Мюнхені (спеціальність – філософія та філологія). Крім того, в цей час вона працювала на радіо «Свобода».
• Того ж року поетка переїхала до США, де вона мешкала в Нью-Йорку. Тут вона працювала з дизайном листівок в Norcross Greeting Card Company та бібліотекаркою.
• У 1959 році одружилася з літературним критиком та письменником Іваном Кошелівцем, з яким жила до його смерті. Згодом подружжя переїхало до Мюнхену.
• У 1962 році Емма Андієвська отримати американське громадянство. Водночас сьогодні вона мешкає в Мюнхені.
• У 1992 році поетка вперше за довгий час відвідала Україну. Зокрема після 2000 року вона декілька разів приїздила сюди. Зокрема до російсько-української війни приїжджала до рідного Донецька. Там вона проводила виставку своїх картин в Донецькому художньому музеї, презентації, зустрічі тощо.

Про творчість Емми Андієвської

Емма Андієвська відома в українській культурі як поетка, письменниця та художниця. Так, вона є авторкою понад сорока поетичних та прозових книг, а її мистецькому доробку нараховують більше 9 тисяч картин. Тож, розглянемо ці три пласти її творчості.

Поезії Емми Андієвської притаманна поетика сюрреалізму, а форма – видозміненого сонета. Так, в її віршах можна відчитати химерні образи, які нагадують сновидіння, а також – особливе, та часом безпосереднє, щире або «дитяче» сприйняття світу. Її творчій манері письма присутній інтелектуальний гумор. Сама ж поетка підкреслює, аби зрозуміти її вірші потрібно їх декілька разів вдумливо перечитати.

Перша збірка «Поезії» Емми Андієвської вийшла у 1951 році. Наступними її збірками є такі, як-от: «Народження ідола» (Нью-Йорк, 1958), «Риба і розмір» (Нью-Йорк, 1961), «Каварня» (Мюнхен, 1983), «Сеґменти сну» (Мюнхен, 1998), «Атракціони з орбітами й без» (Львів, 2000), «Спокуси святого Антонія» (Мюнхен 1985; Київ 2019), «Хвилі» (Київ, 2002), «Міражі» (Київ, 2009), «Бездзиґарний час» (Київ, 2013), «Фарос» (Київ, 2019) тощо.

Цікаво, що часто поетку зараховують до українського творчого угрупування поетів-емігрантів Нью-Йоркської групи, бо вона деякий час мешкала там. Водночас сама Андієвська заперечує таку приналежність.

«Секрет, здається, в тому, що її поезія, будучи радикально відмінною від усього того, що існувало в аналах української літератури до того часу, було рівночасно автохтонно українською. Можна б навіть сказати, за сучасними структуралістами, що поезію Андієвської творить її мова, в якій існує своєрідність української дійсности», – писав літературознавець Іван Фізер (із «Поза традиції. Антологія української модерної поезії в діаспорі»).

 Емма Андієвська працювала з жанрами роману та короткої прози. Так, вона видала такі книги, як: «Герострати», «Роман про добру людину», «Роман про людське призначення». Крім того, у її творчому доробку є твори для дітей у збірці «Казки», а досить відомою книжкою авторки є також сюрреалістичний твір «Джалапіта». Підкреслимо, що авторка у своєму письмі завжди послуговувалася скрипниківським правописом. Також особливістю її авторського стилю є довгі речення, які можуть сягати декілька сторінок.

Окрема місце посідають малярські роботи Андієвської. Вона відома насамперед як художниця-авангардистка. Так, її творчому стилю притаманні риси експересіонізму, сюррреалізму та натуралізму. Зокрема мисткиня працює з аквареллю, акриловими та олійними фарбами. На її картинах можна побачити абстракті зображення. Сама ж Емма Андієвська зазначає, що в творенні її картин має вагому роль підсвідоме в людині, а малювання є для неї певним способом медитації.

Емма Андієвська ілюструвала свої збірки власними малюнками. Вона створила зображення до опери «Чарівна флейта» Моцарта, а також намалювала власні зображення карт таро та знаків зодіаку. У 1988 році вийшла арткнига художниці «Мова сну = сеґменти», де зібрані її абстрактні картини та поезія.

Загалом картини Андієвської сьогодні є в колекціях різних музеїв як в Україні, так і за кордном. А саме – Львівська картинна галерея, Львівський державний музей «Палац культури», Музей етнографії та художнього промислу (Львів), Державний музей літератури (Київ), Галерея «Засів» (Харків), Харківський художній музей, Український музей у Нью-Йорку (США) та Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина) тощо.

Що почитати: добірка поезії Емми Андієвської

Нічний краєвид у місті (сонет)

Найнезбагненніше  –  зі  звичним  –  поряд.
Не  сонце  –  з  вежі  –  півень  –  щогодини,
А  смокви  фіялкового  страждання,
Які  на  площі  –  ген  –  на  клуби  пари.

Скрізь  –  щільно  брами.  Тільки  з  боку  перед
Порталом  –  з  кізяками  сьогодення
Прочинені  дві  стулки  у  бездоння,
З  якого,  то  –  раз  –  полум’я,  то  пір’я.

У  мармурі,  що  досі  –  вхід  масивний,
Колінчасті  повідбувались  зсуви,
І  стало  видно  вкраплення  коштовні

За  арками,  де  –  у  трубу  –  вся  штивність.
Ні  пса.  Будинки.  І  у  ночвах  мрець,
Що  людські  вчинки  розгляда  з  гори.

(Із книги «Знак»)

***

Дерево

Вітри  розносили  сонця  і  сіно,
Піском  заносячи  усесвіт,
І  очі  грузнули  від  невбиральних  видив.
І  крик,  що  коливав  рівнину,
Висів  на  нитці,  мов  жовток,
І  дерево,  що  розлилось  по  небу
Біліше  сонця,  глибше  океану,
Те  дерево,  що  розділяє  межі …

Під  яблунею  не  ходить  людині.

***

Улісс серед сирен

До рей -- кодолою. В блакитному пюре, -
Як в ополонку, в звук просунув тім’я. -
Хай спів сирен — довкілля хомутами.
Горющі пуголовки й крижаний пирій,
Залишені після співочих зграй
У грудях, а в кістках наперстки втоми, —
Сліпучу дошку крізь провалля й темінь,
Де всі дороги -- в лихо і мару…
Щоб неба гнівом не скипів казан,
Богам підземним згодом він -- козу,
А покищо цей спів -- затони в жилах,
Бо щогла, живлений боржомом жолоб, -
Самі щаблі, - у просвіти веде,
Де вже ні палуби, ні тіла, ні води.

(зі збірки «Каварня»)

***

Вігілії XL

Ні  світла,  ані  кроків  на  майдані.
Ніч  –  наглухо  –  у  володіння  власні.
Лише  душа,  як  верховіття  в  лісі,  –
Все  глибше  й  –  далі  –  від  тандит  щоденних.

Не  місяць  –  еліпс.  Крапле  белладонна.
Ще  мить,  –  і  шкірка  зовнішнього  лусне.
Позаду  –  проминальне  і  облесне.
Єдиний  дзвін,  що  бамка  щогодини.

Все  видовжилося  й  позатихало.
І  тільки  серед  обрисів  похилих,
На  лінії,  що  ділить  світле  й  темне,

Громаддя  слуху  –  сторожке  й  невтомне.  –
У  снах  маячить,  хоч  ніхто  не  спить
Як  голос,  віддалі.  І  нескінченна  путь.

(Із книги Вігілій)

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.