Як Росія порушує права людини в Україні та як українці захищають себе

Сьогодні, 24 березня, Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв. З цієї нагоди ІА Дивись. іnfo поспілкувалася про це з юристом Володимиром Марусяком.

Права людини у демократичному світі

Сьогодні більшість країн світу намагається враховувати основні положення Загальної декларації прав людини. Вони є складовою конституцій і законів усіх демократичних держав. Якщо влада не
поважатиме цих прав, люди мусять їх відстоювати. Наприклад, якщо представник влади (зокрема, державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися до суду.

«Однак багато чого для дотримання прав людини можемо зробити й ми самі: підтримати слабшого, допомогти тим, хто потрапив у біду тощо. Навіть спілкування ми можемо зробити людянішим. Якщо важко захищати свої права та права людини одному, треба шукати однодумців, з якими легше подолати труднощі. Саме тому в багатьох країнах молоді люди об'єднуються в громадські організації і товариства», - розповідає Володимир.

Принцип поваги прав людини займає одне з головних місць в системі загально-правових принципів і ключовий для формування правової держави, пояснює фахівець. Сутність принципу поваги прав людини полягає у визнанні найвищою цінністю прав і свобод людини та забезпеченні їх державної охорони, а також сприянні їх повній реалізації, неприпустимості порушення прав та свобод як зі сторони держави, так і зі сторони суспільства.

На сьогоднішній день, можна з упевненістю констатувати, що принцип поваги прав людини, що виник і утвердився як реакція на загрозу людству, є одним з основоположних принципів сучасного національного права. Законодавче закріплення принципу поваги прав людини говорить про високий рівень відповідності українського законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері прав людини та їх захисту.

Однак, додає юрист, після повномасштабного вторгнення проблема захисту прав людини в Україні загострилася, як ніколи раніше.

З 2014 року українська влада неодноразово заявляла про порушення Росією різноманітних міжнародних договорів на окупованих територіях Криму та Донецької і Луганської областей. Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну таких заяв побільшало.

«Українські правозахисні організації моніторять і документують міжнародні злочини, вчинені російськими окупантами під час війни, а українська влада, синхронно з багатьма іншими державами, позивається проти РФ та її керівництва до міжнародних судів», - констатує Володимир.

Які права людини порушує Росія в Україні

Найважливішим правилом Женевської конвенції, як і всього міжнародного гуманітарного права, є захист цивільних осіб під час війни, зокрема під час окупації.

Цим правилом нехтують російські військові, свідомо обстрілюючи цивільну інфраструктуру українських міст і гуманітарні коридори, проводячи масові розстріли на захоплених територіях чи примушуючи українських громадян до служби в російській армії.

«Російські окупанти свавільно вбивають і катують цивільних, ґвалтують жінок і дітей, розстрілюють лікарів, священнослужителів і журналістів. В оточених або захоплених Росією містах немає води, їжі, ліків та електроенергії. Окупанти обстрілюють продуктові бази, школи, лікарні, не пропускають гуманітарних конвоїв, позбавляють цілі регіони зв’язку з рештою світу й доводять їх до гуманітарної катастрофи», - наводить приклад фахівець.

Такі дії є свідомим порушенням Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та відповідних вимог звичаєвого міжнародного гуманітарного права.

Атака й захоплення Чорнобильської та Запорізької атомних електростанцій є грубим порушенням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та Міжнародної Конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму та звичаєвого міжнародного гуманітарного права. Окрім того, окупанти обстрілюють нафтобази та газопроводи в багатьох регіонах України. Такі дії становлять екологічну загрозу для всього людства.

Іншим зобов’язанням у рамках третьої Женевської конвенції є дотримання прав військовополонених. Норми цього міжнародного договору забороняють фізичне та психологічне катування й негуманне поводження з полоненими, незалежно від дій, які вони вчиняли в минулому.

«Полонені мають право на їжу, воду, контакт із рідними. Жінки-військовослужбовиці в полоні мають утримуватись окремо від чоловіків, за ними має наглядати персонал жіночої статі, мають забезпечуватись їхні особливі санітарно-гігієнічні та медичні потреби. Російські загарбники неодноразово вчиняли тяжкі злочини проти українських полонених, що є порушенням правил і звичаїв війни».

Згідно з Женевськими конвенціями, медичним працівникам має бути забезпечена можливість виконувати їхні обов’язки, а пораненим і хворим — отримувати медичну допомогу. Від початку повномасштабного вторгнення російські війська цинічно завдають удари по медичних закладах. Ці дії є порушенням Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Гаазькі та інші спеціалізовані конвенції обмежують методи та засоби ведення воєнних дій, розповідає Володимир. Деякі види озброєння є особливо небезпечними, адже завдають надмірних фізичних ушкоджень або мають невибіркову дію, тобто знищують усе живе на своєму шляху. Використання Росією касетних, термобаричних «вакуумних» бомб, протипіхотних мін в українських містах є порушенням Гаазьких конвенцій і звичаєвого міжнародного гуманітарного права.

Застосування російськими військовими в Україні фосфорних боєприпасів і запалювальних авіабомб порушує Конвенцію про конкретні види звичайної зброї.

Є підозри про застосування проти захисників Маріуполя та Ізюму хімічної зброї, що є грубим порушенням правил ведення війни, зокрема Конвенції про хімічну зброю.

«Усі подібні факти мають широкий міжнародний розголос і неодмінно стануть обтяжувальними обставинами в міжнародних судах над російськими воєнними злочинцями», - зазначає Марусяк.

Женевські конвенції 1949 року та звичаєве міжнародне гуманітарне право прямо забороняють нападати на цивільні об’єкти, розміщувати військові об’єкти поруч із цивільними, атакувати історичні пам’ятки.

Пам’ятки архітектури, яких росіяни знищили десятки, знаходяться під захистом Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Бомбардування їх є порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

Як українцям захистити свої права

Громадські організації та благодійні фонди України, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, ще минулого року презентували перелік пріоритетних кроків для притягнення Росії до відповідальності. Пропозиції до парламенту і Кабміну, зокрема, стосувалися питань притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють воєнні злочини, реєстрів зниклих безвісти та тих, чиє житло постраждало від війни. 

Ратифікація Римського статуту

Перелік ключових кроків, які необхідно здійснити державі для того щоб люди, які постраждали внаслідок збройного конфлікту, були максимально захищені структурований так, що частина цих рекомендацій стосується діяльності Верховної ради, а частина стосується діяльності Кабміну і окремих міністерств.

Перша рекомендація до парламенту — ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та відповідне законодавство, яке дозволить відповідати національному Кримінальному законодавству на виклики збройного конфлікту.

«В українському Кримінальному кодексі немає такого поняття, як злочини проти людяності. При тому що вони вчиняються на території України збройними силами російської федерації і ангажованими з ними збройними формуваннями», - каже Володимир.

Україна плідно спрівпрацює з Міжнародним кримінальним судом, але не ратифікує його статут, що також суперечить загальній візії включення нас до європейської родини.

Компенсація за зруйноване житло

До початку повномасштабного вторгнення в Україні існував певний механізм відшкодування за зруйноване житло, який застосовувався для Луганської та Донецької областей. «Але наразі він не відповідає на всі виклики та розмір руйнувань», констатує фахівець.

Єдиний реєстр ув'язнених та зниклих безвісти

Єдиного реєстру полонених цивільних в Україні немає, каже юрист.

«Якщо ми кажемо про Крим, то це щонайменше 149 осіб які утримуються в Криму або на території РФ. Про ОРДЛО у нас немає цифр, це тисячі і тисячі людей», - додає він.

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти говорить про більше 15 тисяч зниклих безвісти під час збройної агресії Росії проти України.

«Тут також не маємо єдиного реєстру з питань осіб зниклих безвісти, не маємо ефективної системи пошуку. В результаті цього родини зниклих безвісти не можуть отримувати допомогу», - пояснює Володимир.

Евакуація цивільних

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну активізувалися питання з евакуації цивільного населення з районів ведення бойових дій та тимчасово окупованих територій. На думку Марусяка, щоб забезпечити їхню безпеку треба змінити підходи які на даний момент існують в державі.

За його словами, необхідно:

• Створити діалог між державними органами, між органами місцевого самоврядування, громадськими та міжнародними організаціями;
• Провести потужну інформаційну кампанію для цивільного населення, яке евакуюється.
• Впровадити процедуру обов'язкової евакуації дітей з районів бойових дій;
• Переглянути підхід до призначення виплат переміщеним особам і не використовувати дискримінаційні практики при перевірці.