«Мамою і татом називав не відразу», або Як у львівському «Джерелі» допомагають прийомним сім’ям

ІА Дивись. іnfo розповіли на прикладі сім'ї, як справляються прийомні родини зі своїми страхами, новими викликами та як їм допомагають фахівці Центру соціальних послуг «Джерело».

Дорога довга, але того варта

Христині незабаром виповниться 40 років, а її чоловіку Олександру – 44 роки. Перш ніж прийняти рішення щодо створення прийомної сім’ї, подружжя довго й усвідомлено зважувалося на це. Жінка розповідає, що вперше про дітей-сиріт, позбавлених батьківських прав чи тих, хто перебуває в інституційних закладах, дізналася від одногрупниці, що працювала волонтеркою у Благодійному фонді «Рідні». А минулого року у соціальній мережі натрапила на допис сучасної української письменниці та поетеси Нелі Романовської, у якої рано померла мама, через що дівчинка сама потрапила в сиротинець, вона розповідала, як їй було важко і лише постійне відчуття присутності Бога зробило її сильною. Усі ці переживання в якийсь момент перегукнулися із відчуттями та переживаннями Христини й Олександра. Визначальною для подружжя стала історія дівчини, яку показали по телебаченню на початку повномасштабної війни. Під Бахмутом загинула уся її сім’я, але дівчина не залишилася одна і її прийняла до себе небайдужа родина.

Усе це, як зазначила Христина, й стало поштовхом до створення вже власної прийомної сім’ї. Починаючи з серпня минулого року, подружжя підійшло до цієї теми більш ґрунтовно: ходили на поради до священника, юристів, психологів, відвідували Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» у Львові. Так сталося, що саме там перебував Маркіян, і зовсім скоро пара почула омріяне: «ми маємо для вас хлопчика».

За словами Олександра, увесь процес – від навчання до взяття дитини у сім’ю пройшов легко і швидко. Найбільшим здивуванням для чоловіка стало те, що у Львівській громаді є вкрай мало сімей, що готові стати прийомними. Як виявилося, таких лише 17.

«Щодо прийомних сімей, самих дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування, є багато стереотипів. Здебільшого це пострадянські міфи, які часом страшать. Наприклад, це стосується генів, хвороб тощо. У Службі у справах дітей навпаки все чітко роз’яснювали, допомагали розвінчувати міфи, сприяли швидкому завершенню всіх процедур. Потім нас підтримали також фахівці Центру «Джерело», – розповідає свою історію створення прийомної сім’ї Христина.

Навчання для батьків, що стали прийомними, тривало тиждень. Упродовж семи інтенсивних днів, з ранку до вечора відбувалися зустрічі з психологами, юристами, колективом однодумців. При тому, батьків відверто попереджали, що можуть стикнутися зі страхом, сумнівами, але це нормально. Лише варто їх правильно перебороти.

Сирота з новими батьками

Історія кожної дитини, що опиняється в інституційному закладі, не проста. У Маркіяна батько помер, коли йому було три роки. Мати, з якою жив, була алкозалежною, а нещодавно померла і вона. Оскільки матір вела асоціальний спосіб життя, дід зі сторони батька забрав онука до себе та ще тоді ініціював позбавлення батьківських прав для мами. Проте й дідове виховання було непростим: через жорстоке поводження Маркіян неодноразово втікав з дому. А вісім місяців тому хлопець потрапив у Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні».

Саме тоді навчання проходили Христина та Олександр. Кажуть, що у цей час відчули, що мають багато любові й готові ділитися нею з іншими.

Одна з перших зустрічей подружжя з новим сином відбулася у день народження Маркіяна. Хлопець щиро здивувався, що ті знали про цей день, приготували йому кульки, іграшки та спільно відзначили це в кафе. Їхати до нового дому хлопець був би радий вже тоді, адже хотів, щоб нові мама і тато почали змінювати його нелегку долю.

«Коли Маркіян прийшов у нову сім’ю, ми розуміли, що дитина багато що пережила, тому ніяких рамок не встановлювали, як і не просили нас якось називати – мама, тато, на ви чи на ти. Перший крок у цьому дитина повинна була зробити сама. Уже на четвертий день перебування у нас він це зробив. Спочатку мамою і татом називав не прямо, а, наприклад говорив дружині про мене: «я сказав татові», а до мене міг казати: «я говорив з мамою». Далі це почало звучати прямо», – розповідає Олександр.

А що скажуть інші?

Певний час ні про намір взяти Маркіяна у сім’ю, ні те, що дитина уже з ними, Олександр і Христина нікому не розповідали. Дехто з родичів і знайомих про це не знають досі. Кажуть, задля ментального здоров’я самого сина, адже він переживає, як це сприйме оточення, особливо у школі. Для сторонніх придумали цілу легенду: мовляв, переїхали з іншого району.

«Ми часто зустрічаємося зі стереотипами. Наприклад, нам можуть казати, навіщо брати дитину, де батьки алкозалежні. Ми ж стараємося не зважати на думки сторонніх. Це наш з чоловіком вибір і він свідомий. Вважаємо, що любов здатна подолати й згладити все», – пояснює Христина. 

Подружжя розповідає, що з перших днів старалися Маркіяну дати відчуття ласки, спокою і захищеності. Дитину ж у домі дивувало майже все, у тому числі їжа на столі. Спочатку намагався багато їсти та брати у кімнату про запас, згодом батьки дали зрозуміти, що цього робити не варто. А ще хлопчика ніколи не гладили по голові. Тепер же прийти до батьків у кімнату перед сном і сказати «На добраніч» стало для родини новою гарною традицією.

Там, де командна робота, там і успіх

Комплексну підтримку батьків і дітей, які створили та перебувають у прийомних сім'ях чи дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ), надає Служба у справах дітей Львівської міськради разом з фахівцями із соціальної роботи Центру «Джерело». Робота та допомога перших відбувається від початку, як тільки сім’я має намір стати прийомною, тоді як фахівці з соціальної роботи починають працювати вже після затвердження виконкомом міськради рішення про створення такої сім’ї.

В обов'язки фахівців із соціальної роботи входить також оцінка потреб дитини та сім'ї, складання плану і стеження за його виконанням, надання консультацій, інформації щодо соціальних послуг. Фахівець може виступати посередником між прийомною сім'єю або ДБСТ та різними установами чи службами для забезпечення доступу до необхідних ресурсів.

Наразі під соціальним супроводом Центру «Джерело» перебуває 17 прийомних сімей, в яких виховуються 26 дітей, та 11 дитячих будинків сімейного типу, де виховуються 76 дітей (діти-сироти, діти та особи з-поміж дітей, позбавлених батьківського піклування).

Фахівчиня із соціальної роботи Центру «Джерело» Наталія Таратула, яка власне працює з прийомними сім'ями та ДБСТ, каже, щоб надати комплексну підтримку батькам та дітям, важливо забезпечувати плідну співпрацю з іншими спеціалістами, як от психологами, лікарями, юристами.

«Найперше батьки потребують розуміння та моральної і психологічної підтримки. Рішення прийняти дитину в сім'ю насправді несе за собою багато викликів. Зокрема, часто батьки турбуються щодо можливих проблем зі здоров'ям дітей, якими будуть етапи адаптації, в батьків можуть з'являтися сумніви щодо прав та обов'язків, питання щодо відповідальності за дитину, а пізніше питання майбутнього місця проживання дитини після виходу з сім'ї», – каже Наталія Таратула.

Фахівчиня із соціальної роботи розповідає, що упродовж першого місяця перебування дитини в сім'ї вона відвідує сім'ю не менше ніж щотижня. Наступні три місяці – не менше одного разу на два тижні, а далі, упродовж першого року – за потреби, але не рідше одного разу на місяць.  Позапланові візити фахівчиня здійснює у випадках кризових ситуацій, важливих подій або відповідно до звернень чи запитів сім'ї. Загалом частота відвідувань визначається і планується індивідуально.

«Точки дотику між дитиною і новими батьками знайти завжди нелегко. Це важка щоденна праця прийомних батьків з дитиною, адже у їхні руки потрапляє маленьке дитяче серденько, яке спрагле любові й тепла, яке зранене зрадою, байдужістю. Це діти з великими душевними та тілесними травмами. Тільки з часом, коли діти відчувають те, що їх прийняли, такими як вони є, коли відчувають щиру любов – тоді й формуються стосунки», – додає співрозмовниця.

Наталія Таратула додає: для того, щоб стати прийомною сім'єю, потрібно спершу прийняти виважене рішення для себе.

«Коли всі думки впорядковано і ви впевнені у твердості свого бажання, за додатковою інформацією, що стосується збору документів та проходження навчання за програмою підготовки кандидатів у прийомні батьки чи батьків-вихователів, звертайтеся до нас – Центру «Джерело» або районної Служби у справах дітей, де отримаєте відповіді на усі запитання», – зауважила фахівчиня Центру «Джерело».

---

Підкреслимо, якщо маєте питання або вам цікаво дізнатися більше, звертайтеся до контакт-центру «Джерело» – телефонуйте 097 400 22 88, 066 400 22 88, 063 400 22 88 або приходьте за адресою просп. Червоної Калини, 66, перший поверх.

Авторка тексту – ОЛЬГА ШВЕДА