Політв'язень більшу частину життя: хто такий Михайло Сорока

В цей день, 27 березня 1911 року, видатний діяч народився. З цієї нагоди ІА Дивись.info розповідає його історію.

Дитинство та юність Михайла Сороки

Михайло Сорока в селі Гнилиці Великі (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині село Гнилиці, що на Тернопільщині.

Навчання розпочинав у Тернопільській українській державній гімназії. Від 1926 року — у Чехословаччині, де закінчив Українську реформовану реальну гімназію в Ржевцях біля Праги у Чехії. Був співорганізатором гуртка «Український Сокіл», входив до складу його керівного ядра — Команди українських пластунів-емігрантів. Після гімназії вступив на архітектурний факультет Празької політехніки, який закінчив 1936 року.

Михайло Сорока а лавах ОУН та після першого арешту

Крім того, він був членом ОУН. Після арешту 1934 року найактивніших членів ОУН провід на чолі з Євгеном Коновальцем посилав на рідні землі Михайла Сороку із завданням формувати нові когорти бійців. Уведений у склад Проводу, він став провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ).

А 9 січня 1937 року його арештовали та ув'язнили у Чортківській, Станиславівській («Діброва») і Гродненській тюрмах, а згодом у концтаборі в Березі Картузькій. У вересні 1939 року після чергового поділу Польщі Соргока вийшов на волі. І через два місяці одружився з Катериною Зарицькою.

У грудні 1939 року Михайло став членом радянського спортивного товариства «Спартак». У січні 1940 року вступив на перший курс математичного факультету Львівського політехнічного інституту, паралельно працював «бібліотекарем і рисівником при бібліотеці фізико-математичного факультету Львівського університету», а з березня того ж року почав навчатися на мистецьких курсах.

1940 року Сорока став членом Крайового Проводу ОУН.

Арешт НКВС

22 березня 1940 року щасливих чотири місяці подружнього життя Сороки і Зарицької знову обірвав арешт і тюрма, але цього разу здійснені новими окупантами Західної України — більшовиками. Більше в житті вони не зустрілися.

Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, більшовики вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили.

З польських архівів довідались про судимість Катерини Зарицької і прийшли її заарештувати. Михайло Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту Сороки стало те, що «был одним из активных деятелей ОУН». Це ж звинувачення стосувалося і К. Зарицької. Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а К. Зарицьку — в тюрму «Бригідки».

Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.

У пересильній Замарстинівській тюрмі Михайло довідався, що у Львівській в'язниці — «Бригідках», де була ув'язнена дружина, народився син Богдан (нині — відомий художник-графік).

На Воркуті знання М. Сороки використовують для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворив підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях.

Кілька місяців свободи, а потім заслання

Навесні 1949 року Сорока повернувся до Львова, але вже у червні був схоплений органами НКВС просто на вулиці та засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв'язок з ОУН.

Смертна кара, замінена на 25 років ув'язнення

Там 1952 року його знову арештувати та звинуватили у зраді батьківщини, антирадянській агітації, організації підпілля та підготовці повстання, що за його відсутності відбулося у Воркутинських таборах. Після нечувано жорстокого слідства (деякі в'язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато оббрехало себе, не витримавши знущань), Сороку засудили до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі.

Повстання в Кенгірі

А 1954 року — Сорока, перебуваючи у Степлагу, брав участь у Кенгірському повстанні політв'язнів, написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану».

Мордовські табори та смерть в ув'язненні

Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в'язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв'язнів радянських концтаборів. Збереглися його твори: «Мистецька Прага», «Мирон Зарицький», філософський трактат «Інстинкти. Рефлекси. Етика» та деякі переклади.

Помер Михайло Сорока у Мордовії 17 червня 1971, на 34-му році ув'язнення від інфаркту.

21 вересня 1991 року його останки було перевезено з Мордовії у Львів і перепоховано на Личаківському цвинтарі, на полі № 67, туди ж було перенесено останки його дружини Катерини Зарицької.

З 60-ти прожитих літ Михайло Сорока був ув'язнений 34 роки.