«Одна із наших цілей – популяризувати українську культуру через музику», – гурт NAZVA

ІА Дивись.іnfo поспілкувалася з музикантом гурту NAZVA Павлом Гоцом, який розповів про: участь у нацвідборі до «Євробачення» та пісню «Slavic English», особливості нового альбому «Гурма», участь в проєкті «Ти (Романтика)», музику під час війни, творчі ідеї гурту та не тільки.

- Як Вам досвід участі в національному відборі Євробачення 2024?

Дуже класно. Ми задоволені тим, що зробили. Досі це все тримається і доводиться обговорювати. Хоча це ще було лютому. Вже минуло два місяці, а ми досі про це говоримо. Євробачення – це найцікавіша музична подія в Україні. Звичайно, що ти – або маєш бути задоволеним цим, або взагалі нащо ти туди йдеш та подаєшся. На Євробачення ж ніхто нікого не посилає. Всі самі організовуються.

 Ми задоволені всім цим процесом – все, що ми зробили, з кого постібалися, і де ми навпаки – з кимось подружилися. Тому так, досвід – офігенніший.

- Цього року вперше вирішили подаватися чи були думки ще до цього?

Ми ще минулого року думали, що може подамося, а вже було пізно – всіх набрали. Це була перша думка. Потім протягом року нам казали: «Подайтеся, подайтеся», от і ми подалися.

Рішення ж в номері зобразити видатних українців – це продовження цієї історії.

- Розкажіть як виникла ідея пісні «Slavic English» та зробити такий номер з ілюстраціями Михайла Скопа, на яких зображено видатних українців.

Тут просто багато творчих вирішень. Цей номер, якщо дивитися – це як сходити на виставку. Тобто має бути якась експлікація. Можна додуматися і насолодитися без експлікації, але вона теж потрібна. Якщо коротко цю історію розповісти, то з нашим художником Михайлом Скопом, ми колись робили мультфільм про хлопчика, сім’я якого загинула від російської ракети. Я озвучував цей мультфільм.

Якось мені він запропонував, що треба озвучити цей мультфільм англійською мовою для міжнародної аудиторії, і сказав, що я маю говорити «slavic еnglish». Тобто, що має бути виражений слов’янський акцент в англійській мові. Я вперше тоді таку фразу почув, і вона мені запам’яталася. Коли вже треба було робити пісню на Євробачення, то я згадав про це. Подумав, що треба зробити веселу пісню на Євробачення, тому що вони рідко бувають.От і ми зробили веселу пісню.

Рішення ж в номері зобразити видатних українців – це продовження цієї історії. Нормальне запитання: хто говорить «slavic еnglish»? Це люди, українці, які досягли чогось для України в світі. Як вони говорили? Звичайно, що вони говорили «slavic еnglish», тому що від коріння свого ти нікуди не втечеш. Ти говориш іншою мовою, але чути, що ти звідси. Бачте, здавалося, що все не складно і логічно складається в одну процесію, але довелося це все запхати в три хвилини номеру.

Дивитися виступ гурту на нацвідборі до Євробачення з піснею «Slavic English»:

- На ілюстраціях до виступу можна було побачити оперну співачку Соломію Крушельницьку, інженера Бориса Патона, художника Володимира Татліна, винахідника Івана Пулюя, художницю та дизайнерку Софія Делоне, інженера Анатолія Кокуша та інших. Як обирали кого саме будете зображувати?

Це був наш власний погляд. Головним критерієм був, як я кажу, це визнання у світі, а не тільки для самих українців. Список був величезний ми вибрали просто тих, кого б можна було яскраво зобразити, бо все ж таки потрібно було зробити цікаве зображення.

Одна із наших цілей – популяризувати українську культуру через музику.

-  Помітно, що у своїй музичній творчості Ви створюєте такий синтез різних видів мистецтва. Наприклад, у цьому номері тут є поєднання музики з ілюстраціями. Це така ідея загалом у творчості  гурту?

Загалом так. Ми розпочинали як музично-візуальний проєкт. І десь постійно в нас є якісь посилки, тому що це прикольно. Ще донедавна всі вважали, що музика створюється для дурного глядача і дурна музика популярна, бо такого глядача і слухача більше. Нам приємно, що ми робимо якісь інтелектуальні відсилки, і на це знаходиться глядач і слухач, які це розуміють. Таких є насправді багато. Ми це бачимо по відвідуваності на концертах, по прослуховуванню, по поширеннях і т.д. Тобто ми знаходимо свою аудиторію, в тому що робимо, який би в нас не був розумний продукт.

Ми все робимо. Не обмежуємо себе в якомусь одному жанрі ніколи. Все, що можна сказати про жанр гурту «Nazva», то наш жанр гурт «Nazva». Ми черпаємо, всі теми, які тільки можливі, але звичайно, що ми зациклені на українськості. Тобто яким чином це може прив’язатися до України. Звісно використовуємо і закордонні методи, але там де привернути увагу також до українськості. Тому, так, ми вплітаємо усе – фольклор, авторське, класиків (що класична музика, що класичні тексти). Ми над усім працюємо, не встидаючись.

Одна із наших цілей – популяризувати українську культуру через музику. Ми любимо українську культуру, то чому ж її не популяризувати. Нам ж треба якось з людьми говорить, а їм з нами. Оце і є спільна тема.

Альбом «Гурма» – це якраз альбом колаб.

-  У жовтні минулого року вийшов Ваш новий альбом «Гурма». Там доволі багато співпраць. Розкажіть про цей альбом?

Так, у нас колаб багато. Ми любимо колаборації. Робити щось з кимось та багато різних мистецтв поєднувати. От альбом «Гурма» – це якраз альбом колаб. І не в класичному розумінні, що зібралося багато музикантів і зіграли пісні та музику. Там дуже багато різних віршів поетів, також залучили різних авторів, різні музичні інструменти. Там також є різні продюсери, а обкладинку малювали одночасно два художники (а не як це зазвичай відбувається, що один).

Кліпи, які знімали до цього альбому на пісні «Родимка» та «На дно» – це два різні режисери, абсолютно інших підхід до картинки. З одного боку, «На дно» – це стиль Вес Андерсона, з іншого боку, «Родимка» – це така наївна мультяшна історія.

Оце тут знову відбувається, як ми вже говорили, багато поєднань. Це співпраці, це не про фіти. Не альбом фітів як спільний пісень, а конкретно цілісна робота, де ми виділяємо кожного учасника, хто туди долучився: що художника, що редактора, що музиканта, що поета. Це свідомо відбулося, що це робили різні люди.

Дивитися відео на пісню «На дно» гурту NAZVA:

-  Тут особлива й композиція альбому – що тут є не тільки самі пісні, але так звані скіти. Часто в українській музиці сьогодні використовують скіти?

Скіти в українській музиці існують. Вони є чи не в кожному альбомі гурту «Танок на майдані Конґо». В Україні цим користуються представники хіп-хоп сцени. В закордонній музиці скіти з’явилися вже дуже давно, переважно в комедійній музиці, коли можна зробити щось веселе. У такому разі воно вважалося театрально-поетичним альбомом.

Крім того в Україні сьогодні актуально в сучасна творчість проявляється в таких митцях як блогери. І ти не можеш від цього абстрагуватися. Є блогери, у них є своя творчість. Вони існують як цілісна субкультура. Там здебільшого у нас є блогери в скітах, таких перебивках. Так, ведучий цієї всієї процесії – це пан Роман. Ми з ним писали разом ці діалоги. От і ми залучили до створення альбому дуже різні сфери. Кіносферу, на прикладі Віталіка Гордієнка і його друга Андрія Шимановського. В нас є комедійний блогер пан Роман і з ним спілкується комедійний повар Даніл. Тут є абсолютно різні комедіанти з абсолютно різними жанровими особливостями і стилями написання жартів. У нас є Поліна Майко, яка вела на той момент два блоги одночасно. Зараз я бачу, що вона веде один блог. У нас є представник, не блогерства, а кулінарії – Євген Клопотенко.

Ми багато це все вплітаємо, і виводимо цим самим до попередніх або наступних треків, такими діалогами. Тобто, це можна слухати – 27 хвилин усього альбому як аудіокнижку. Можливо, таку психоделічну, але це ж сон. У сні завжди все психоделічне – воно накладається одне на одне. Немає такого, щоб сон йшов якось цілісно. Хоча, можливо, буває таке, але рідко, щоб сон йшов чітко однією сюжетною лінією. У сні постійно щось змінюється та дуже швидко. Тому маємо 27 хвилин нашого альбому «Гурма».

Слухати скіти в альбомі «Гурма»:

-  Чи є серед вашої творчості композиція, яка найбільше характеризує ваш гурт?

Ми працювали до цього часу виключно альбомами. Тому наша порада слухати нас альбомами, а не однією композицією. У нас якогось такого релізу сольного майже не було. Ми рідко над цим працюємо. Там були буквально «Тихо, тихо», «Донбас», «На дно», але це все були передтечею до альбомів. Або можна ще так – дуже гарно працює така штука, включити на Spotify чи іншій платформі топ-5 наших треків, і вона так спрацює.

- У вашій музичній творчості помітні відсилки до української літератури. Наприклад, кліп до пісні «На дно» ви знімали в Домі Франка, також є після «Феєрія», в якій є натяки до «Лісової пісні» Лесі Українки. Чи ще плануєте брати твори інших авторів?

Ми вже зробили на вірші Тараса Шевченка, на ті, про які ми самі можемо говорити – на юнацькі. Бо, наприклад, навіть наша пісня «Феєрія» – це ж складний твір. Якщо ми говоримо про «Лісову пісню», там саме взятий уривок діалогу Мавки і Лукаша, а це теж про те, що ми можемо зрозуміти, бо воно юнацьке.

Ми не тягнемося за чимось таким, що нам складно осягнути. Наприклад, йдеться про поетів, які в старшому віці писали якісь складні тексти. Тому авторів, які ми не осягаємо, то ми їх не осягаємо. Так, працюємо над тим, що розуміємо та вміємо.

Загалом у нас є композиції на вірші Павла Тичини, Івана Драча, Лесі Українки. Із сучасних поетів є на вірші Володимира Бєглова, Ростислава Кузика, Олі Бідовської. Тобто ми працюємо з різною поезією. З класиками будемо працювати ще більше. Поки це буде Шевченко.

Слухати пісню «Осінь» гурту NAZVA:

Виявилося, що на поверхні лежить історія про Розстріляне відродження.

- Ви долучилися також до створення музичного альбому «Ти (Романтика)». Там ви розповідаєте про Леся Курбаса. Чому на вашу думку цей альбом викликав такі жваві дискусії в соціальних мережах?

Відколи почалося повномасштабне вторгнення люди почали шукати в собі зараз українців. І це нормально. І ті, хто це не робив до того, то вони почали шукати це в простих речах. Для мене розмова про Розстріляне відродження очевидна, бо я з неї виріс. Однак зустрічав людей, які щиро здивувалися, коли мені 15-16 років і я кажу, що знаю багато про Розстріляне відродження. Тоді були вони здивовані, бо вони про це ніколи нічого не чули. І це навіть старші люди. Тут навпаки –  в мене викликало здивування, бо це ж очевидна річ. Саме явище «Розстріляне відродження» – це прямий доказ, чому не треба працювати з Росією, а бути антиросійським, говорити українською і т.д. Така історія – прямий доказ, чому ти маєш себе так поводити. Це логічно. Ми маємо напряму написані історичні факти, чому росіяни – це зло. При чому ж їхніми руками таке зло і створене, яке має відбиток на нашій культурі. Виявилося, що не так багато людей про це знали.

Виявилося, що на поверхні лежить історія про Розстріляне відродження. Над цим гарно дуже працює «МУР». Тривалий час вони ведуть блог про це. Також знімали маленькі фільмики, і якось вирішили зробити такий театралізований музичний альбом. Здебільшого там про тексти, зацікавлення та тригери. Музика це все підсилює. Стався ажіотаж. Здебільшого серед тих, хто в собі вишуковує українця, а не був українцем завжди.

Крім того, критикували цей альбом здебільшого філологи, поети, музиканти, журналісти, ті, хто були україноцентричними завжди. Тому для них ця тема вже звична, і вони думають, що її треба глибше досліджувати. Я теж думаю, що її треба глибше досліджувати. Побутує в багатьох ресурсах думка, що не так багато працювали над Розстріляним відродженням, а це не правда. Бо є вже, як мінімум, три фільми про Розстріляне відродження, один з них – великий документальний. Дуже багато є телепередач, наукових робіт, є навіть ціла книжка «Невідоме Розстріляне відродження» про авторів, яких ми не знаємо і там їх тисячі. Ми знаємо здебільшого поетів та театралів, а це ж були також і політики, громадські діячі, есеїсти, науковці і т.д.

 Ми не знаємо про Розстріляне відродження стільки як би мали знати. Ця робота «Ти (Романтика)» відкриває двері на десяток митців, які ми можемо зішкребти з поверхні. Люди, які це критикують здебільшого, насправді вони це все вже бачили. Для них це буде нецікаво та банально. Сьогодні ж «МУР» робить свою справу – ті, хто не знають про Розстріляне відродження, вони дізнаються. Це вже дає великий поштовх для наступних поколінь.

Слухати та дивитися альбом «Ти (Романтика)»:

- Ви самі обрали розповідати там про драматурга Леся Курбаса чи вам запропонували?

Коли Сашко Хоменко це все писав і режисерував, то він, власне, знав, що в мене є театральна освіта, що я курбас-театрал, львів’янин, народжений в Самборі, тому обрав нас. Звичайно, ми це зробили по-своєму, як хотіли, але не до кінця. Тому що ми там понавигадували певну мелодику. Загалом це така повністю робота «МУРу», де ти маєш мінімальний творчий прояв. Ми його наскільки могли – проявили.

Як показує статистика, то найбільш прослуховуваний трек у робота «Ти (Романтика)», то звичайно з матюками про Семенка, але він один з найяскравіший і мені також дуже подобається. На другому місті по прослуховуванню – вже наш трек. Всі інші йдуть далі. Хоча там далі є і Олена Кравець, і Сергій Жадан, і Євген Янович, тобто більш медійні люди, але бачите, це не найцікавіше виявилося в альбомі.

-  Якою має бути сьогодні українська музика, щоб відійти від цього впливу російської?

Тут все дуже просто – більше української музики. А якою вона має бути – такою як є зараз. Дуже добре українська музика розвивається. Вона стала вільнішою. Люди не стидаються писати, якісь прості та дурні речі українською, а українською мають звучати дурні та прості речі. Тому що не всім треба щось суперрозумне та інтелектуальне. Зараз це все відбувається. Оце дуже класно.

 А як відійти від Росії – просто відходити від неї. Це все дуже просто. Це особисте рішення кожного. На це не вплинеш так – типу забороняти слухати російську музику. У нас і так є на радіо квоти. Треба робити хорошу музику, яка буде подобатися людям. Банально не підпускати сюди російську музику – це складно, тому що навіть на Spotify викидують такі рекомендації. Тому коли не хочеш цього – то не слухаєш. Це ж не так як у 90-х чи 2000-х було, що єдине медіа це радіо або телевізор, а там крутять ту музику, яку їм надсилають, а тоді Росія робила найбільше музики. То зараз інакше – це твій вибір. Тому хто продовжує слухати російську музику – це теж його рішення та рекомендації. Зараз вибір колосальний. Тож, це його вибір, хто слухає російську музику.

-  Однак все-таки після повномасштабного вторгнення РФ до України багато людей перестали слухати російську музику…

Так, звісно. Бо стало соромно слухати російське. Коли Росія в нас стріляє, а ти слухаєш російську музику – це має бути соромно. Це нормальне відчуття. Всьо. Тому почали слухати більше українського. Має бути не соромно за нас самих. Якщо ти слухаєш українську музику це доказ того, що ти віриш в Україну, віриш сам в себе, і не зраджуєш себе і т.д. Якщо ти зараз слухаєш російську музику, то це означає, що ти просто забув, що зараз триває війна.

- Ви підкреслюєте, що є галицько-донбаським гуртом. Таким чином тут є така певна національна складова про об'єднання України?

Так і є. Я зі Львова, а Ярослав – з Горлівки. Він такий обскульний переселенець, який у 2015 році переїхав до Львова і тут досі ще вчиться. Тому ми – галицько-донбаський гурт. Ми на цьому наголошуємо спеціально, бо досі це людей тригерить. І ще й в правильну сторону. Має бути розуміння, що всі ми живемо в одній країні. Це нормально, що всі можемо спілкуватися, а не відділені – схід та захід України. Звісно, може впливати контекст, де ти живеш – на Галичині чи на сході, але все одно в тебе є вибір, що ти можеш робити. Ось таку дискусію ми створюємо і піднімаємо просто озвучуючи тим, що ми галицько-донбаський гурт.

Натхнення – це теж робота. Це не посидів, і прийшла тоді думка. Не спускається до тебе муза для цього всього. Це робота пошуку.

-  Коли створювати свої композиції, де берете ідеї?

Коли пишеться музика – запускається все. Це може хтось один щось придумати, може придумати двоє одночасно. Може на репетиції прийти якась ідея і тоді вже її розвиваємо. Як не знаєш, що робити (а таке буває) я набираюся різним: читаю різну літературу, слухаю лекції, ходжу на виставки, слухаю людей навколо. І все. Тоді одразу з’являються ідеї, що можна робити, як це можна висвітлювати. Натхнення – це теж робота. Це не посидів, і прийшла тоді думка. Не спускається до тебе муза для цього всього. Це робота пошуку. Якщо ти нічого не читаєш, нікуди не ходиш, ні з ким не спілкуєшся, нічого не бачиш та сидиш в пустій кімнаті, то ти напишеш два псевдопустих треків про пустоту, і це буде не цікаво. Треба постійно щось бачити, ходити, дивитися – тоді музика буде цікава людям.

-  Ваші плани на майбутнє в творчості: нові композиції, кліпи альбоми, співпраці…

От все, що назвали, то все буде. Нові композиції, кліпи і т.д. Ми ще маємо доробити альбом «Гурма», тому що всі кліпи ще не зняли. Там є тільки два відео, а композицій в альбомі вісім. Так що ще маємо зробити ще шість. Оскільки це альбом співпраць, то треба доспівпрацювати наскільки це можливо.

Також будемо створювати нові альбоми, адже маємо багато ідей на це. Крім того, плануємо долучатися до освітніх проєктів, про які поки не будемо розповідати. Вже коли зробимо анонс, то більше про це дізнаєтеся.

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений гурт NAZVA (@nazva.band)

-  Зараз ви активно даєте концерти по Україні. Які міста загалом плануєте відвідати?

Всі міста плануємо відвідати, але це звісно нереально зараз в умовах війни. Тому ми граємо по можливості, де знаходиться банально відповідний зал.

Коли ми організували концерт в Харкові, нам харків’яни казали: «Нарешті, хоч хтось приїхав до Харкова». Тому що концертів у Харкові не так вже й багато як здається. Коли ми грали концерт в Запоріжжі чи Полтаві – нам дякували, що ми не побоялися приїхати. Ці міста перетворилися в культурному плані на маленькі містечка, де небагато людей ходять на концерти, але однаково потреба там грати є. І слухати музику, які там живуть теж є. Тому ми пробуємо робити як і великі, так і менші концерти. Великі вдається робити у Львові та Києві.

Війна дуже поміняла ставлення українців до розваг. Дехто реально собі забороняє розважатися. Це впливає на музичну індустрію. Української музики стало більше, але вона робиться всупереч тому, як люди за неї платять. А це має бути теж роботою. Ми хочемо поїхати багато куди, але це покаже вже реальність – наскільки це можливо.

Просто змінилося те, що дехто в музиці вбачає виключно розваги і не може музику слухати взагалі.

- Яка загалом роль музики під час війни і чи вона змінилася?

Кожен сам визначає, яка її роль. Тому і є різна музика. Для всіх музика виконує іншу роль. Для когось – це заспокійливе, для когось – просто для розваги, для когось – підсилити чи створити настрій, для когось – фонова штука. Всі слухають музику по-різному.

Є люди, які слухають цілими альбомами музику. Там година в день, як книжку почитати. Дехто вмикає радіо і – їм не має різниці, що там грає. Хтось робить власні плейлисти і слухає цілий день музику, що йому подобається. Нічого не змінюється в стані війни. Просто змінилося те, що дехто в музиці вбачає виключно розваги і не може музику слухати взагалі. Тобто все третій рік повномасштабної війни, а до нас досі приходять такі повідомлення, що люди кажуть: «Я вперше за три роки прийшов чи прийшла на концерт і слухала/слухав музику. Дуже дякую, що собі можу це дозволити». А дехто каже, що я не можу досі слухати музику і вже три роки її не слухаю. Таке теж буває. Музика – різна і в кожного власні потреби до неї. І це нормально. Таке можна сказати і про кожне мистецтво.

Зараз найкраще збираються гроші для військових, коли проводимо тематичні аукціони.

-  Ви організовуєте благодійні збори на потреби українських військових. Чи допомагають концерти залучити до зборів більше людей та швидше зібрати потрібну суму?

Як показує практика зараз найкраще збираються гроші для військових, коли проводимо тематичні аукціони. Тому так, на концертах найкраще збираються кошти. Тут йдеться про будь-яку суму. Бо зараз навіть так, щоб в день тобі закинули на збір дві-три тисячі гривень – це складно. Наприклад, те, що раніше можна було зібрати для війська за добу, то тепер триває тижнями та місяцями. Також, як показує практика, коли ти це робиш на концерті та маєш якусь річ, за яку заплатять гроші – то це найдієвіший спосіб. Ми намагаємося використати тут усі свої можливості – і соцмережі, і концерти. Тобто все, що якось допомагає зібрати донат для українського війська, то ми застосовуємо.

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений гурт NAZVA (@nazva.band)

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.