РДУГ: що це за розлад, які симптоми та лікування

Психологиня Леся Захарчук, кандидатка у психотерапевти за напрямком гештальт, розповіла про це більше.  

Що таке РДУГ

Гіперактивність – це стан, при якому дитина або дорослий виявляє надмірну активність, яка не відповідає віку чи обставинам. Це може включати непосидючість, постійне рухання та нездатність залишатися спокійним у ситуаціях, що вимагають уваги. СДУ, з іншого боку, пов’язаний з труднощами у підтримці уваги та зосередження, що впливає на навчання та повсякденні завдання.

Часто можна побачити абревіатуру СДУГ, тобто синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Натомість, у сучасних міжнародних класифікаціях дана патологія зазначається як розлад. Відповідно, ми будемо розглядати розлад дефіциту уваги та гіперактивності, тобто РДУГ.

РДУГ – це поліморфний нейробіологічний розлад, який проявляється з раннього дитинства симптомами гіперактивності, імпульсивності та/або неуважності. Симптоми впливають на когнітивне, академічне, поведінкове, емоційне та соціальне функціонування.

Згідно з статистичними даними розлад дефіциту уваги та гіперактивності є найпоширенішим поведінковим розладом у дітей – він зустрічається у близько 5% дітей, (6% серед дітей шкільного віку та 3% серед підлітків). За деякими останніми оцінками, поширеність РДУГ у дітей шкільного віку становить від 9% до 15%. Разом з тим, цей розлад є одним з найбільш досліджених порушень розвитку, щодо якого існують ефективні методи допомоги, і завдяки наданню належної фахової та соціальної допомоги ми можемо покращувати якість життя кожної особи з РДУГ.

Основні симптоми та прояви

Симптоми гіперактивності та СДУ включають:

• Непосидючість і постійне бажання рухатися.
• Часті перерви у розмовах, неспроможність слухати інших.
• Труднощі з завершенням завдань, невиконання інструкцій.
• Імпульсивні вчинки, необдумані рішення.
• Проблеми з концентрацією уваги, легке відволікання.

До симптомів РДУГ належать:

• Проблеми з концентрацією уваги, легке відволікання.
• Часті перебивання у розмовах, неспроможність слухати інших.
• Надмірна метушливість (наприклад, постукування руками або ногами, звивання на сидінні).
• Важко залишатися сидіти, коли це потрібно (наприклад, у школі, на роботі тощо).
• Почуття занепокоєння (у підлітків) або недоречної біганини або лазіння у дітей молодшого віку.

Нездатність:

• Гратись тихо
• Надмірна недоречна балакучість.
• Труднощі з завершенням завдань, невиконання інструкцій.
• Імпульсивні вчинки, необдумані рішення.
• Труднощі з очікуванням черги.
  

Симптоми гіперактивності та імпульсивності зазвичай спостерігаються до того, як дитина досягає 4-5 років, і посилюються у подальшому, досягаючи піку важкості, коли дитині виповнюється 7-8 років. Починаючи з цього віку симптоми гіперактивності слабшають; до підліткового віку вони можуть бути ледь помітними для спостерігачів, хоча підліток може продовжувати відчувати себе неспокійним або нездатним заспокоїтися. Навпаки, імпульсивні симптоми зазвичай зберігаються протягом усього життя. Симптоми імпульсивності у підлітків та дорослих включають вживання психоактивних речовин, ризиковану сексуальну поведінку та порушення водіння. 

Є труднощі з діагностикою у дошкільнят, так як симптоми гіперактивності, імпульсивності та неуважності можуть бути нормальними для цього віку, її можна вважати відхиленням у випадку коли порушення поведінки набуває тяжкої форми і призводить до порушення функціонування. У шкільному віці діти з РДУГ привертають до себе увагу низькою успішністю в школі.

Варто звернути увагу на гендерні особливості РДУГ. Не задля створення ще одного стереотипу, а для покращення розуміння проявів та діагностики розладу. Співвідношення поширеності РДУГ серед хлопців і дівчат 3:1, хоча зазвичай діагностується РДУГ у дітей 6:1 відповідно. Це обумовлено тим, що у дівчат частіше проявляється неуважністю, труднощами у спілкуванні, проблемами у неорганізованості, проблемами у навчанні. Це може викликати соціальну фобію, тривожність та депресію. Натомість у хлопців частіше РДУГ проявляється гіперактивністю та імпульсивністю, тобто їхня проблемна поведінка більш помітна батькам та оточуючим, що обумовлює частіше звернення до фахівців.

Діагностика РДУГ

Діагностика гіперактивності та синдрому дефіциту уваги (СДУ) є складним процесом, що вимагає комплексного підходу. Важливо точно встановити діагноз, щоб визначити найбільш ефективні методи лікування.

Грамотний діагностичний процес є надзвичайно важливою передумовою ефективної допомоги дитині з РДУГ. Нам важливо встановити правильний діагноз, виявити супутні захворювання, оскільки коморбідність (наявні супутні захворювання) доволі поширена, за деякими даними може сягати 80%; і також потребувати лікування. Також маємо виявити соціальні труднощі у житті дитини. За умови бачення повної картини можна вибудувати ефективний план допомоги.

Запідозрити розлад може педіатр, сімейний лікар а також невролог чи фахівці з психічного здоров’я. Діагноз розлад дефіциту уваги та гіперактивності у дітей в Україні має право встановлювати дитячий психіатр.

Американська педіатрична асоціація надає рекомендації щодо використання методик для діагностики починаючи з 4 років. Хоча найчастіше РДУГ діагностується після початку навчання у школі, оскільки саме в цей час дитині потрібно проявити самоконтроль і тоді ми можемо виявити перешкоди у дитини внаслідок розладу.

Методи лікування РДУГ

Лікування гіперактивності та синдрому дефіциту уваги (СДУ) вимагає комплексного підходу, що включає медикаментозну терапію, психологічну підтримку та поведінкові інтервенції. Інноваційні методи та дослідження також відкривають нові перспективи у лікуванні цього розладу.

Допомога при розладі дефіциту уваги та гіперактивності вимагає комплексного підходу. Залежно від ступеня важкості  та віку дитини згідно міжнародних протоколів застосовуються:

• психоедукація (навчання) батьків та дитини чи підлітка
• поведінкове керівництво для батьків
• когнітивно-поведінкова терапія для дітей та підлітків
• медикаментозна терапія
• надання рекомендацій для навчального середовища (школа, садочок)

Всі ці заходи допомагають подолати симптоми та покращити якість життя дитини та сім’ї загалом.

Задля зазначення важливості психоедукації та поведінкового керівництва для батьків варто зауважити, що у 70% випадків РДУГ повинна бути немедикаментозна допомога. Саме навчання батьків як правильно керувати поведінкою дитини, як утримувати її увагу, як організувати навчання дає добрі результати у лікуванні розладу.