Кремль вже горів: як кримський хан Москву спалив
Сильний вітер розкидав вогонь містом, унаслідок - пожежа охопила всю Москву. У місті вибухали льохи, обвалилася частина стін фортеці. Пожежа проникла в Кремль, в Грановитій палаті полускали залізні прути, повністю згорів і Опричний двір з палацом царя, де розплавилися навіть дзвони.
Це важлива історична здогадка про похід Кримського хана Девлета I Ґерая на Москву 1571 року. З тих пір минули століття. Охочих повторити військову операцію з аналогічним результатом тільки більшає. Згадаймо, як це вже було 453 роки тому.
Традиційно Росія намагалася загарбати якомога більше територій
З 1480 року Московія після протистояння з Великою Ордою звільнилась від постійної сплати данини татарським ханам. Надалі Московське царство провело ряд успішних захоплень земель на Сході. У середині XVI століття Московія почала також експансію на захід: у 1554—1557 роках тривала війна зі Швецією, 1558 року почалася Лівонська війна. Тривала Лівонська війна призвела до внутрішніх конфліктів у Московському царстві — військові невдачі Іван Грозний почав прямо пов’язувати зі зрадою. Для боротьби з боярською опозицією, яка намагалась обмежити повноваження царя, був введений інститут опричнини — цар взяв під власне управління низку земель, на яких для боротьби зі зрадниками було створене спеціальне військо з молодих дворян; при цьому решту земель об’єднали у т. зв. земщину. Опричники розпочали терор проти ворогів Грозного, справжніх і надуманих, при цьому їх боєздатність була вкрай низькою через брак досвіду бойових дій проти справжніх армій.
1556 і 1558 року Москва напала й на землі Кримського Ханства — московські війська вдерлися до Криму і спалили села й міста в Західному й Східному Криму, при цьому багато кримських татар потрапили в полон або були вбиті. 1561 року московити «отримали грамоту константинопольського патріарха» (яка виявилась фальшивою), що стверджувала права Івана IV на царство. На 1563 рік відносини між Московським царством і Кримським ханством остаточно погіршилися.
Чому кримський хан пішов на Москву
Девлет Ґерай став кримським ханом у 1551 році в результаті двірцевого перевороту і зі згоди османського султана Сулеймана Кануні (Пишного). Йому вдалось припинити міжродові чвари і зміцнити державу. Перший свій похід на Москву хан здійснив у 1552 році, сподіваючись запобігти завоюванню Іваном Грозним Казанського ханства. Але виступ виявився невдалим, і того ж року держава припинила своє існування, а Середнє Поволжя було приєднано до Московії. У 1556 році Московське царство загарбало й Астраханське ханство.
У січні 1558 року Московське князівство напало на Лівонію (територія сучасних Естонії і Латвії), що призвело до тривалої війни спочатку з Великим князівством Литовським, а потім з Річчю Посполитою і з 1570 року — зі Швецією. Щоб убезпечити свої південні кордони, Іван Грозний в 1570 році розпочав дипломатичні переговори з Кримським ханством щодо його претензій на Астрахань. Одночасно він надіслав послів у Стамбул, щоб стримати Крим від активних дій. Однак султан Селім II, не даючи прямого дозволу на похід на Москву, дав зрозуміти Девлету Ґераю, що й не проти.
Похід на Москву
Весною 1571 року було зібране нове військо з кримських татар і ногайців чисельністю понад 40 тис. осіб. Основні сили Московії брали участь в Лівонській війні, а південні підходи до Москви охороняло лише 6-тисячне військо на Оці. Татари успішно обійшли його й ударили у фланг, змусивши рятуватись втечею. 2 червня військо Девлет Гірея підійшло до Москви, з якої поспішно виїхав царський двір. Оборону в передмісті швидко ліквідували, і 3 червня татари почали розграбовувати місто. Єдиним безпечним місцем у Москві був Кремль, який неможливо було взяти без артилерії. Але Девлет Гірей і не намагався штурмувати фортецю — татари підпалювали садиби торговців і ремісників, вбиваючи городян і біженців, які сподівались знайти у Москві захист.
Сильний вітер поширив пожежу на все місто — за три години воно вигоріло практично повністю, зокрема й царський палац у Кремлі. Наступного дня Девлет Гірей з награбованим і полоненими залишив Москву і почав похід назад, дорогою розоривши Підмосков’я і Рязанщину. Жертвами набігу татар стали близько 80 тис. осіб, ще понад 60 тис. були забрані в полон.
Наляканий поразкою Іван Грозний погодився передати під кримський контроль Астраханське ханство, але окрилений успіхом Девлет Гірей вирішив за підтримки Османської імперії повністю підкорити Московське царство. Наступного року в Молодинській битві він зазнав поразки, і Московія здобула остаточну незалежність від Золотої Орди, уособленням якої було Кримське ханство, що поступово втратило свою могутність. Розчарований у опричниках, Іван Грозний почав згортання політики масових репресій.
1575 року московський самодержець зрікся царського престолу на користь касимівського хана Симеона Бекбулатовича, якого називав великим князем всієї Русі, а себе — князем московським. Проте через 11 місяців повернув собі повноваження, подарувавши Бекбулатовичу землі у Твері і Торжку.
Помер Девлет Гірей в 1575 році від чуми, а Іван Грозний правив до своєї смерті в 1584 році.
