Під враженням від Львова: турист з Канади написав листа прем'єр-міністрові із закликом підтримати Україну

Про це повідомили у пресслужбі Львівського ТЦК та СП.

Чоловіка звати Кім. Він приїхав до Львова у мандрівку.

«(Він поділився - Ред.), що хоче допомогти українцям і пише листа до канадського уряду з проханням активніше підтримувати Україну у війні проти росіян.Через кілька днів Кім повернувся з копією свого листа і відповіддю на нього відповідального за кореспонденцію канадського прем’єр-міністра Джастіна Трюдо. Відповідь, звісно, досить формальна із запевненням підтримки України. Але сам факт такого листування, в якому звучать потрібні для українців повідомлення, важливий. Адже в Канаді такий прямий зв’язок громадян з політиками через листування є дуже дієвими», — йдеться в повідомленні.

У ТЦК показали частину цього тексту в перекладі з англійської:

«На вулицях Львова триває життя: ресторани відкриті, школи і банки працюють, трамваї їздять, а власники крамниць продають свої товари. Хоч звідси далеко до лінії фронту, але в місті помітні ознаки того, що цей народ перебуває у стані війни. Підвальні вікна шкіл забиті мішками з піском, щоб захистити дітей під час повітряних атак. Громадські пам’ятники огороджені сталлю, сіткою та брезентом. Вітражі церков покриті фанерою. На залізничному вокзалі приходять і йдуть солдати в уніформі, багато хто з видимими каліцтвами й ампутаціями. Молоді жінки штовхають крісла колісні з молодими чоловіками на міській площі. Потяг, яким я прибув від польського кордону до Львова, був заповнений переважно жінками та маленькими дітьми, які їхали далі до Києва. Вони везли оберемки з їжею та одягом, і мали вигляд людей, що переживають великий стрес. Через це жінки виглядали значно старшими за свій вік.

У церкві за рогом від готелю, де я зупинився, сьогодні вранці був солдатський похорон. Я прокоментував це молодій жінці на стійці реєстрації, і вона недбало сказала: «О, це відбувається тут майже щодня».Я знаю, що коли поїду звідси, то повернуся до безпечного комфортного життя у Канаді. Також знаю, що це безпечне комфортне життя може стати агонією (стражданням), якщо Росія пройде Україну і наважиться йти далі.Найменш болюче для нас рішення – підтримати Україну. Дати їм знаряддя для перемоги. Ціна бездіяльності чи недостатніх дій може бути безмірною. Давайте будемо тим народом, що подасть приклад підтримки України, який наслідуватимуть інші народи».