Втримати фронт, просування на полі бою та перемовини: які є сценарії війни

Про це ІА Дивись.info розповів політолог Ілля Рєпін.

Сценарій №1: втримати фронт

На думку західних розвідок, Росія зараз намагається використати вікно можливостей для посилення повітряних і наземних атак проти України, поки західна зброя та боєприпаси не надійшли в необхідних для оборони кількостях. У п’ятницю, 10 травня, після спроби прориву росіян на Харківщині, США виділили Україні другий пакет військової допомоги на $400 млн. Про перший на $1 млрд оголосили наприкінці квітня після семимісячного блокування Дональдом Трампом і групою проросійських республіканців у Палаті представників загального пакету допомоги на $61 млрд.

За словами координатора зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джона Кірбі, Київ і Вашингтон знали, що росіяни готувалися до атаки на Харківщині на тлі тривалого дефіциту зброї та боєприпасів (наприклад у боях за Очеретине перевага росіян в артилерії сягала 20 до 1 – ред.) у Сил оборони України через заблоковану західну військову допомогу. Найближчим часом російські сили можуть збільшити інтенсивність вогню й перекинути додаткові війська на Харківський напрямок.

"Намагаючись створити неглибоку буферну зону вздовж українського кордону. Росія, цілком можливо, здійснить подальші просування в найближчі тижні. Але ми не очікуємо якихось серйозних проривів, і з часом приплив американської допомоги дозволить Україні протистояти цим атакам протягом 2024 року", – заявив Джон Кірбі.

Джерела The Guardian повідомляють, що на Харківщині російські сили мали на меті відкинути українські війська на 10 км, щоб створили цю так звану буферну зону. Про "санітарну зону" ще в березні заявляв Путін, щоб, за його словами, убезпечитися від українських атак по цілях на території самої Росії. Ця заява прозвучала в розпал ударів по російським НПЗ і нафтобазам, які не схвалюють США. Проте Україна має далекобійні можливості, передовсім дрони, що здатні вражати цілі на відстані 1000 км. Тому слова Путіна про "буферну" чи "санітарну" зону, які цитують західні ЗМІ та посадовці, не є цілком коректними щодо справжніх цілей Кремля.

Джон Кірбі також додав, що "цілком можливо росіяни готуються до більш масштабного нападу на Харків". Тиждень тому в американському Інституті вивчення війни (ISW), повідомляли, що Росія формує війська для наступу на цьому напрямку, але поки що їй не вистачає для цього сил. Західні військові експерти зазначають, що Харків поки що не є основною метою росіян, а намагання прорвати кордон – це спроба відтягнути українські резерви з інших напрямків, зокрема з Донецького.

Як пише CNN, посилення російських атак, яке ми вже бачимо, пов’язане з російськими планами щодо більшого наступу вже на початку літа. Телеканал зазначає, що Москва скористалася гострим дефіцитом артилерійських боєприпасів у Силах оборони України, просунувшись на Донецькому напрямку – поблизу Покровська, Часового Яру та Курахового. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також повідомляв, що росіяни намагаються прорвати українську оборону на Донеччині й вийти до Курахового та Покровська, маючи чисельну перевагу в особовому складі, боєприпасах і військовій техніці.

Американські та європейські військові аналітики прогнозують, що по мірі отримання Україною західної зброї, особливо критично важливих для нас артилерійських боєприпасів, ситуація на фронті стабілізується. А надходження перших винищувачів F-16 (за інформацією британських ЗМІ, перші літаки Україна може отримати вже до липня – ред.) допоможе убезпечити Харків від російських КАБів і ФАБів. Хоча все залежатиме й від того, як швидко Євросоюз доєднається до США у військовій допомозі України, а також від здатності Росії закумулювати живу силу й зброю для літнього контрнаступу, про який вже давно попереджало українське військове й політичне керівництво.

Сценарій №2: просування на фронті

Хоч радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван і прогнозує, що у 2025 році Україна може здійснити ще одну спробу контрнаступу, щоб відвоювати окуповані Росією території, станом на зараз це виглядає, як дуже віддалена перспектива, яка залежить не лише від внутрішньої української мобілізації, а й від здатності наших західних союзників, передовсім європейських, нарешті перейти від слів до справи. А саме – суттєво збільшити потужності своїх ОПК.

Поки що, за словами депутата Європарламенту від Литви Пятраса Ауштрявічуса, у ЄС немає відчуття терміновості моменту. "Мене шокувало інтерв'ю CEO компанії, яка виробляє (французькі - ред.) гаубиці Caesar, що вони розглядають, я підкреслюю, лише розглядає можливість запровадження другої зміни (на підприємстві – ред.). Рішення ще навіть не ухвалене. Це неприйнятно, але це реальність. Захід не живе відповідно до своїх обіцянок. Ми навчилися говорити правильні слова, але не робити те, що маємо, і робити це швидко. Все ще існує прірва між потребами України та нашими діями", - сказав європарламентар.

До того ж, західні експерти та аналітики зазначають, що на складах у союзників вдосталь необхідної Україні зброї. За словами дослідника Центру аналізу європейської політики СЕРА Ніко Ланге, Іспанія, наприклад, сидить на сотнях танків і системах ППО. "Проти кого вони хочуть це використати? Якщо Росії дозволять просуватися в напрямку Іспанії, ми матимемо справу з зовсім іншими проблемами. Греція, інші країни, які мають багато військового обладнання – якщо вони будуть просто дивитися одна на одну й казати, що було б чудово, якби хтось зробив більше, – це не допоможе. Думаю, ми бачимо відсутність політичного лідерства", - вважає Ніко Ланге.

Ще в січні американська преса, з посиланням на джерела в західних розвідках, повідомляла, що бойові дії в Україні триватимуть ще щонайменше два роки. Щоправда, навіть у січні це не було новиною, адже тоді заступник генсека НАТО Мірча Джоане публічно попереджав, що треба готуватися до довгої війни, яка може не закінчитися навіть у 2025 році. За його словами, в Альянсі очікують затяжної війни з невеликими наступами, контрнаступами, завоюванням і втратою територій. До того ж, багато чого залежить від результатів президентських виборів у США. Ніхто не знає, як поведе себе Дональд Трамп щодо України та НАТО в разі свого другого "пришестя" до Білого дому.

Проте, в своїй статті для Politico, бригадний генерал армії США у відставці Марк Кімміт припускає, що США та їхні союзники навряд чи змінять свій підхід щодо підтримки України в цій війні, що з часом може привезти до поразки України. Щоб сповільнити просування росіян на полі бою та підтримати Україну в майбутніх наступальних діях, за словами американського генерала, треба здійснити щонайменше три кроки.

Перший – США та ЄС мають послабити обмеження на використання Україною західної зброї. Британія це вже зробила, дозволивши Києву бити її зброєю по об’єктах на території власне самої РФ. Проте для Вашингтона та Берліна, які продовжують дотримуватися політики керованої ескалації, щоб не спровокувати Путіна, це досі залишається червоною лінією.

Другий – віддати Україні більше західних запасів зброї, які наразі просто припадають пилюкою на складах (у цьому думка Марка Кімміта співпадає з коментарями експерта Ніко Ланге – ред.). Так, американський генерал у відставці наголошує, що ці запаси західні країни зберігають на випадок початку локальних військових конфліктів в інших регіонах світу. Проте поразка в Україні якраз і може підштовхнути КНДР чи Китай до війни проти Південної Кореї і Тайваню.

"Крім того, військово-виробнича база США та їхніх європейських союзників надто мала, щоб підтримувати навіть середню за розміром звичайну війну, як в Україні. Друга війна (ще де-небудь у світі - ред.) була б катастрофічною. Наприклад, хоч США й подвоїли виробництво артилерійських снарядів до 28 тис. на місяць, Росія випускає в середньому 10 тис. на день", - зазначає Марк Кімміт.

І третій – США мають продемонструвати більше лідерства, щоб Захід продовжував підтримку України. Поки що ми цього не спостерігаємо. У Вашингтоні радше сфокусувалися на своїх внутрішніх проблемах, намагаючись уникнути будь-якої ескалації, чи-то на українському фронті, чи-то у війні Ізраїлю проти терористичного ХАМАСу, щоб це не позначилося на передвиборчих рейтингах президента Байдена та Демократичної партії, адже в листопаді цього року американці обиратимуть не лише наступного президента США, а й третину Сенату та всю Палату представників.

Сценарій №3: переговори, яких не буде

Очільник Військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер вважає, що Україна все ще має шанси на перемогу, не дивлячись на успіхи військ РФ на полі бою останнім часом. Але при цьому посадовець також наголошує на проблемах із темпами нарощення виробництва зброї. За словами Роба Бауера, Заходу знадобиться ще щонайменше рік, щоб вийти на більш менш нормальні показники. Все це впливає на спроможність українських військових зберігати свої позиції на полі бою та стримувати ворога на сьогоднішніх рубежах лінії зіткнення.

The Economist, із посиланням на українських військових, повідомляв, що наразі Києву суттєво бракує ресурсів, щоб вийти на міжнародно-визнані кордоні 1991 року, як це обіцяє вище політичне керівництво України. Проте, сподіватися, що Захід надасть для цього необхідну зброю у великих кількостях, поки що не доводиться. Бо ключовий розрахунок в основних столицях наших союзників незмінний – підтримувати Україну в цій війні доти, доки одна зі сторін (це може бути як Київ, так і Москва) не погодиться на переговори.

"Через незацікавленість Росії у справедливих переговорах, єдиним шляхом завершення війни, на даний момент, є бойові дії. Але, якщо зусилля Києва з консолідації міжнародної спільноти (на першому установчому саміті формули миру у Швейцарії 15-16 червня – ред.) пройдуть вдало, це призведе до подальшої зустрічі з представниками Росії, нехай навіть непомітно (для громадськості – ред.)", — вважає президент Фінляндії Александр Стубб.

Неофіційно від різних європейських дипломатів у Києві кореспондентці ТСН.ua доводилося чути, що це не вони воюють із Росією, а Україна, тому саме Київ має виробляти стратегії і визначатися з кінцевою метою в цій війні, яка, за їхніми словами, має бути реалістичною. Частково це пов’язано з розчаруванням Заходу у контрнаступі України влітку минулого року, який не досяг поставлених цілей. Інша причина полягає в тому, що більшість наших партнерів не бачать сенсу у збільшенні потужностей своїх ОПК, бо впевнені, що стратегічно на фронті Україна вже нічого не досягне, а напад з боку Росії їм навряд чи загрожує.

На думку професора політології Університету Гумбольдта в Берліні Герфріда Мюнклера, Німеччина навмисно постачає Україні недостатньо зброї, змушуючи українців воювати з однією зав’язаною за спиною рукою.

"Треба стільки зброї, щоб українці не відступали й могли утримувати свої позиції. А ми сказали, що надамо вам певну зброю, але її не можна використовувати проти Росії. Ми принципово зробили можливості українців асиметричними. Ми ведемо війну проти Росії санкціями, мета яких — домогтися, щоб меч, який підняли росіяни, випав з їхніх рук. Але цього не станеться. Тому зараз потрібно підвищувати українську обороноздатність. Щоб Путін дійшов висновку: навіть якщо я вестиму цю війну ще 3-4 роки, я її не виграю, не доб'юся своїх цілей", — заявив Мюнклер.

Але найбільша проблема – це небажання Заходу змінити свій політичний підхід до Росії. Очільники НАТО та канцлер Німеччини Олаф Шольц постійно повторюють, що не воюють проти Росії і ніколи цього не прагнули. Під час візиту до Франції лідера Китаю Сі Цзіньпіна на початку цього тижня, Еммануель Макрон вперше приєднався до тези, що вони не ведуть війну проти Росії. Проте, на відміну від своїх західних колег, зробив ще одну приголомшливу заяву – Франція не прагне зміни режиму в Росії, без чого українська перемога не можлива в принципі.

Колишній радник президента США (за часів президентства Дональда Трампа) з питань нацбезпеки, відставний генерал Герберт Макмастер вважає, що наразі дві найбільш реалістичні військові цілі для України – це зупинка наступу росіян, а в подальшому – повернення території, яка була втрачена після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року. Для цього потрібна багаторівнева та ешелонована ППО та точна далекобійна зброя.

"Україна має збивати не лише "стріли", але й також мати змогу вбити "лучника". Потрібні військові та логістичні можливості, щоб вести наступ. Не слід також переоцінювати можливості Росії. Схоже, ніби зараз для України ситуація дуже складна, а Росія змогла поповнити втрати на фронті. Проте вона продовжує зазнавати величезних втрат, має по 30 тис. вбитих і поранених на місяць. Росія отримує територіальні здобутки довкола Часового Яру, але захист нових територій їй дорого обходиться. Думаю, ми повинні враховувати, що у кожної армії є переломна точка, і я не виключаю, що у Росії вона може от-от настати", - вважає Герберт Макмастер.