Як Україна та Росія поділили Чорноморський флот
До України перейшли 18% кораблів Чорноморського флоту СРСР і військово-морські бази в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві, Балаклаві та ще 10 баз морської авіації. Росія ж отримала право розміщувати свій флот у Севастополі до 2017-го, утримувати на території України не більше 338 кораблів і суден і 25 тисяч військовослужбовців. До складу флоту могло входити 22 військових літака.
В цей день, 28 травня 1997 року, у Києві підписали пакет документів щодо розподілу Чорноморського флоту. ІА Дивись.info поспілкувался з політологом Іллєю Репіним, якою про цю угоду та її наслідки.
Спершу флот планували поділити навпіл
Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України радянський Чорноморський флот фактично перейшов під контроль України, як і всі військові частини, що знаходились на її території.
Однак Росія виступила за поділ флоту і підняла проблему на рівень міждержавних переговорів. У результаті зустрічі 3 серпня 1992 року президента України Л. Кравчука і президента Російської Федерації Б. Єльцина в Ялті був сформульований принцип поділу: 50 на 50. Однак при цьому росіяни також відмовлялися залишати Севастополь і почали маніпулювати газовими боргами України.
У результаті новий президент України Л. Кучма та Б. Єльцин 9 червня 1995 року вирішили поділити флот так, що 81,7 % кораблів мали перейти до Росії, Україна мала всього 18,3 % корабельного складу та військово-морські бази в Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві.
Важливим моментом стала легалізація знаходження Чорноморського флоту РФ на території України. Оскільки в прийнятій 1996 року Конституції України було заборонене базування на території держави будь-яких іноземних військових формувань, то у 1997 році були підписані междержавні угоди про умови знаходження флоту РФ у Севастополі строком дії на 20 років (до 2017 року).
Для України договір був підписаний на невигідних умовах
Україна після підписання всіх угод отримала лише 137 кораблів, а росія – 388 (зокрема 118 бойових кораблів та катерів у рахунок погашення боргових зобов'язань на суму 521 млн доларів).
Україні не дісталося жодного корабля першого рангу, тоді як росії їх відійшло 6. Бойові кораблі другого і третього рангу були поділені таким чином: Україна отримала 6 і 12 відповідно, росія – 17 і 27.
Також Україні відійшло 7 катерів третього рангу та 5 – четвертого. Росія отримала 6 та 16 катерів відповідно.
Україна після поділу радянського Чорноморського флоту не отримала до складу своїх ВМС жодного підводного човна, а росії їх відійшло 4.
З кораблів спецпризначення Україна отримала корабель управління, 2 розвідувальні кораблі, один протидиверсійний корабель, плавбазу, один пошуково-спеціальний корабель. До складу російського Чорноморського флоту перейшли, крім підводних човнів, корабель управління, 8 розвідувальних кораблів, 2 протидиверсійні кораблі, 2 плавбази, корабель комплексного забезпечення, 2 пошуково-спеціальні кораблі.
До складу ВМС України також увійшли 28 морських суден та 34 катери та рейдові судна забезпечення, росія отримала 82 та 108 одиниць відповідно.
Також Україні передали 5 пошуково-рятувальних суден та 12 пошуково-рятувальних катерів, а росії – 23 та 38 одиниць відповідно.
Крім того, ВМС України отримали 22 гідрографічні судна та катери, російському флоту дісталося 44 судна та катери.
Пізніше РФ вторглася на територію України
Однак уже 2014 року після окупації півострова росією українські військово-морські сили втратили понад 80% цієї своєї потужності.
Оскільки росіяни планували взяти під свій повний контроль щонайменше Севастополь як головну базу флоту і після 2017 року, тому постійно впливали на українських політичних діячів. Найбільш «вдалим» був вплив на проросійського вихідця з Донбасу Віктора Януковича. Ще у 2006 році тоді ще прем’єр-міністр В. Янукович заявив, що ймовірним є перебування Чорноморського флоту РФ на території України і після 2017 року на вигідних для обох сторін умовах.
21 квітня 2010 року було підписано і за 6 днів поспіхом ратифіковано міждержавну угоду з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до якої термін дії угоди про перебування російського флоту в Україні було продовжено з 2017 року ще на 25 років – до 2042 року.
20 лютого 2014 року, ще у переддень втечі В. Януковича з України, Російська Федерація розпочала військову операцію з окупації Криму.
Через тиждень – 27 лютого – на порушення двосторонніх російсько-українських та укладених у рамках СНД угод, Будапештського меморандуму та Гельсінського заключного акту, за якими стверджувалася непорушність кордонів України, російські війська з захоплення приміщення уряду й парламенту почали агресію проти України, яка закінчилась анексією півострова Крим.
