Електричний трамвай та освітлення: як це сталось у Львові 130 років тому

ІА Дивись.info спільно із «Львівобленерго» розповідає про цю сторінку в історії міста.

Визначною подією, яка дала поштовх розвитку електрифікації, стала Крайова виставка — наймасштабнішого ярмарку в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з 5 червня до 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку у Львові, щоб продемонструвати культурні та цивілізаційні здобутки. Подібні заходи були визначними для місцевого населення.

На виставках демонстрували різні винаходи, мистецькі та інженерні рішення. Тоді головними об’єктами серед новинок стали електричний трамвай та освітлення.

«Якщо зазирнути трохи раніше, електрифікація нашого краю маленькими кроками почала розповсюджуватися по вулицях міста Львова. Йдеться про перші дугові електричні лампи, які змонтували 1882 року в сеймовій залі Галицького сейму (сучасна територія університету ім. Івана Франка). Далі, 1901 року, чотири такі лампи встановили біля входу до оперного театру, а ще через вісім років 80 світильників з дуговими електролампами. Їх підвісили на спеціальних опорах вздовж всього проспекту Свободи», — розповіли у компанії.

Скільки енергії витрачає лампочка всередині цього ліхтаря

За даними обленерго, сучасні LED-лампочки споживають в середньому 10 Вт, старі розжарювальні — 60 Вт, а ті, що використовували 130 років тому, дугові електролампи, — 2 500 Вт.

Вугільні електроди в них згорали дуже швидко, впродовж двох-трьох днів. Тому у штаті міських закладів електричних у Львові були спеціальні працівники, які займались їхньою регулярною заміною, їх називали — лампівники.

Опори з ліхтарями були висотою 7-8 метрів, і для заміни електродів необхідно було б здійматися драбиною аж на таку височину. Але у Львові вирішили це питання - на кожній опорі  встановили корбу, за допомогою якої могли опускати ліхтарі.

Всі ці зусилля коштували дорого, проте Магістрат виділяв на це кошти.

До 1894 року були створені практично всі типи електричних генераторів та двигунів, створені засади найбільш економної трифазної системи передавання електроенергії. Електрика розпочала своє царювання.

На різних локальних виробництвах почали з’являтися перші дрібні електростанції. Їх було близько 16.

З відкриттям Крайової виставки у місті запрацювала перша велика електростанція на вулиці Сахарова з постійним струмом. Її збудували спеціально для живлення трамвайної лінії від залізничного вокзалу до павільйонів Виставки у верхній частині парку Кілінського (тепер Стрийський парк).

«Персонал трамваю складався з водія і кондуктора. Того часу контролер мав певний перелік прав. Наприклад, він міг спокійно вигнати людину, яка була підозрілою, або навіть неприємно пахла. На це контролеру ніхто не міг заперечити. Ще одним цікавим фактом було те, що в трамваї можна було курити», — додають у «Львівобленерго».

Пізніше, 1900 року, Оперний театр став ключовим в електрифікації Львова. Тоді у його підземеллі розмістили розподільчий пункт та акумуляторні батареї. З розподільного пункту освітлювали не тільки приміщення театру, а й прилеглі вулиці, і до нього підключали нових споживачів. Згодом з нього заживили Промисловий музей (тепер Національний музей імені Шептицького у Львові).

Перша лампочка спалахнула в оперному на його відкритті 4 жовтня 1900-го, а вже наступного року сталася прикра аварія: газова служба перевіряла витік газу на вулицях міста і пробила головний кабель електромережі. Від короткого замикання на акумуляторах сталася пожежа. На щастя, театр був застрахованим, то ж неполадку скоро усунули.

У 1909 році побудували потужнішу електростанцію змінного струму (сучасна ТЕЦ-1), що вже покривала більше потреб споживачів. Загалом було прокладено більше 170 км кабельних ліній, збудовано три центральні розподільчі пункти та 80 трансформаторних підстанцій.

З введенням в експлуатацію електростанцій зі змінним струмом поступово проводився демонтаж мереж постійного струму, за винятком трамвайних.

«Львівська міська електростанція постійного струму припинила свою діяльність остаточно 1916 року. Це сталося після того, як було вилучено свинець з акумуляторних батарей для потреб австрійської армії (у загальній кількості 92 тонни) та мідь з кабельних ліній (71 тонна). На колишній електростанції постійного струму встановили випрямлячі, які перетворювали змінний струм з нової електростанції на постійний для потреб трамваю», — кажуть у компанії.

Електроживлення на Львівщині

Поступово почали електрифікувати й інші міста Львівщини. До першої Світової війни свої електростанції мали Самбір, Броди, Жовква і Яворів. Другою за потужністю після Львова стала електростанція в Бориславі, введена в експлуатація 1922 року, оскільки там електрика була потрібна для видобутку нафти.

З 1920 року електроживлення подали до Дрогобича, Комарно, Городка та Янева.

До речі, вас може зацікавити: Млин, електростанція, автобус та рогалик, або Що відомо про підприємця з Бібрки Урбанського

Уже 1932 року створили енергороподільчу компанію «ЗЕОЛ» (Заклади електроосвітлення округи Львівської). Ця акціонерна спілка мала статутний капітал в 2 мілйьони злотих, 75% акцій належало львівському магістрату. Її завданням була електрифікація міст від Львівської електростанції.

Першою потужною лінією електропередачі напругою 30 кВ, що її побудувала «ЗЕОЛ» 1933 року, стала ЛЕП до Жовкви.   

Ще однією регіональною електростанцією (крім Львівської) дещо раніше стала Бориславська, від якої у другій половині 1920-х років акціонерна компанія ПЕТ (Підкарпатське Електричне Товариство) збудувала ЛЕП напругою 15 кВ до Стрия, Самбора, Дрогобича, Трускавця.

Уже через два роки, 14 червня 1934 р. на балансі «ЗЕОЛ» було 12 ЛЕП 6 – 30 кВ, 10 розподільчих підстанцій та 180 км. розподільних повітряних ліній напругою 220 В.

Тарифи на електроенергію часто змінювались, і протягом значного часу були високими. Поза межами міста в електрифікованих районах електрика подавалася лише в половину осель.

Але були ситуації, коли абонентам, які споживали багато електроенергії, видавали подарунки: різні побутові електроприлади, таким чином стимулюючи подальше збільшення споживання.