Почесний громадянин міста Львова: хто такий Петро Дужий
Петро Дужий — член ОУН, якого заарештовували 8 разів, але так і не зламали.
В цей день, 7 червня 1916 року, почесний громадянин міста Львова народився. Тож ІА Дивись.info розповідає його історію.
Народився Петро Дужий 7 червня 1916 року в селі Карів у Королівстві Галичини і Володимирії. Тепер це Сокальський район Львівської області. Він був десятою з одинадцятьох дитиною Атанасія і Параскеви Дужих. Брат Миколи Дужого – діяча ОУН, члена УГВР, та Івана Дужого.
Петро Дужий був обдарованою дитиною. У чотири роки він декламував напам'ять у читальні села «Заповіт», «Розриту могилу», «До Основ'яненка» Тараса Шевченка.
У 1930 році успішно здав екстерном курс навчання першого і другого класів гімназії і став учнем третього класу Рава-Руської гімназії.
У 1932 році був прийнятий до підпільної організації юнацтва ОУН. У березні 1934 року, у сімнадцятирічному віці Петро, Дужий був уперше арештований польською поліцією і відправлений у Львівську тюрму Бригідки, де на той час перебував відомий націоналістичний діяч Зенон Коссак («Тарнавський»), який і став першим вчителем політичної боротьби Петра Дужого.
У 1941 року Дмитро Мирон (псевдо «Орлик») покликав Петра Дужого та Пантелеймона Сака до своєї групи, яка мала проголосити Акт відновлення державності у Києві, подібно як у Львові 30 червня 1941 року.
А 31 серпня 1941 року Петро Дужий і Пантелеймон Сак були арештовані у Василькові під Києвом німецькою поліцією безпеки (СД). Пантелеймона Сака відпустили, а Петра Дужого вивезли до Львова у Тюрму на Лонцького. Восени він був звільнений помилково. Скориставшись тим, Дужий перейшов у підпілля під псевдонімом – В’ячеслав Романовський. З того часу він працював у Головній Організаційній реферантурі ОУН.
У травні 1942 року Провід ОУН відправив Дужого на пост заступника і організаційного референта Крайового Проводу ОУН на південь України (Дніпропетровськ). Аз осені 1942 року, після загадкового зникнення Пантелеймона Сака–«Могили» (Крайового Провідника Київщини і суміжних областей), південний Провід під керівництвом Петра Дужого поширив свої межі на північ.
Під керівництвом Петра Дужого працювали Петро Федун (псевдо «Полтава»), Йосип Позичанюк, Зенон Тершаківець. В 1944 році Петра Дужого було прийнято до складу Головного Проводу ОУН на пост референта пропаганди, співредактора і редактора видань ОУН і УПА.
У червні 1945 року він був заарештований НКВД, після півторарічних катувань засуджений до страти, яку замінено на 15 років таборів.
Восени 1960 року на вимогу урядів деяких західних держав Петра Дужого звільнили з ув'язнення і поселили у Запоріжжі під суворий нагляд. У травні 1964 року дружина Петра Дужого, Марія, з дому Юрчак, померла, а доньок Ларису і Мирославу, забрали на виховання її батьки до Львова. У жовтні 1965 року Петро Дужий одружився із Марією Макогон, яка повернулася із ув'язнення та поневірянь у Магадані та Воркуті. Вона відновила своє спадкове право на батьківський будинок — особняк. У ньому також оселився і Петро Дужий із своїми дітьми.
Не так легко жилося Петру Дужому у Львові. 27 жовтня 1977 року Петра Дужого через рукописи заарештували увосьме. Були допити, обшуки, конфіскація друкарської машинки, книжок. Усе це стало причиною тяжкого серцевого стресу і, може, власне це й врятувало його ще від одного вироку.
Але Петро Дужий не склав рук, а боровся, як міг: у 1980 році в Австралії під псевдонімом Опанас Скелястий (Скеля — Петро) виходить його збірка «Розкуте слово».
Але перенесені з юнацьких років нечувані муки, тюрми, знущання, приниження борця за волю України не могли залишитися безслідними. І після тяжкої хвороби 24 жовтня 1997 року Петро Дужий відійшов у вічність. Похований на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
