Автор перших путівників по Львову: хто такий Антоній Шнайдер

А сьогодні видатний вчений народився. Тож ІА Дивись.info розповідає про нього.

Дитинство та навчання

Народився Антон (Антоній) Шнайдер 12 червня 1825 року у селі Вільшаниця (тепер Велика Вільшаниця на Золочівщині). Його батько Леопольд Шнайдер походив із Баварії, мати Тереза була зі шляхетського роду Водницьких. Леопольд служив капралом у гусарах, а коли пішов у відставку, став дрібним податковим урядовцем. Помер рано, коли Антоній мав лише 6 років.

Брат Антона, Юліан Шнайдер, був комісаром Жидачівського староства у Миколаєві над Дністром, одружився з Юлією Лопушанською, донькою греко-католицького священика. Став галицьким народовцем, дописував до "Зорі Галицької". Його донька Юлія Шнайдер (Уляна Кравченко, 1860–1947) – відома українська письменниця та поетка.

Натомість Антон Шнайдер залишився до кінця життя неодруженим. Він учився у школі в Жовкві, у 1842 році закінчив гімназію у Львові. Але коштів на університетські студії його родина не мала, і Антон пішов до праці на посаду писаря до канцелярії 8-го полку гусарів у Жовкві.

Канцелярія перебувала у будівлях Жовківського замку, і молодий писар почав цікавився пам’ятками міста та довколишніх сіл і містечок. Відтоді дослідницько-колекціонерське захоплення вже не залишало Шнайдера до кінця життя. Хоча 1848 року довелося зробити перерву, коли 23-річний Антон залишив Галичину та зі своїм полком вирушив на придушення угорської революції проти цісарської влади. Але невдовзі втік із війська та перейшов на бік повстанців. Під Тимішоарою потрапив у австрійський полон і був ув’язнений на три роки у замку Куфштайн.

Жив скромно у невеликому помешканні на площі Хорущини (тепер пл. Є.Маланюка), потім – на вул. Кривій, 8 (тепер вул. Нижанківського). Його помешкання було завалено археологічними знахідками, різними речами, книгами та паперами, які часто викупляв не лише в букіністів, але й на "тандиті" («блошиний ринок») чи у збирачів макулатури. Разом із цінними експонатами було в його колекції й маса старих "шпаргалів", які видавалися багатьом непотрібними.

Коли 1869 року почали у Львові споруджувати копець (курган) Люблінської унії, Шнайдер проводив там цілі дні, рятуючи з-під лопат копачів археологічні знахідки, які передавав до Оссолінеуму (тепер Наукова бібліотека НАН України ім. В.Стефаника). Куратор цього закладу князь Єжи Любомирський оцінив працю Шнайдера і виділив для його збірок дві кімнати. Потім до них додали ще дві кімнати.

Путівники по Львову від Шнайдера

У 1871 році з нагоди прибуття до Львова делегацій із різних регіонів Польщі А.Шнайдер підготував і видав перший «Путівник по місту Львову» (Schneider A., Przewodnik po mieście Lwowie. Wydany staraniem komitetu zawiazanego na przyjęcie gości z Wielkopolski, Prus, Szlązka i Krakowa, przybyłych na Zjazd do Lwowa dnia 13 sierpnia 1871). Книгу, оздоблену кількома ілюстраціями, надрукували в книгарні Корнелія Піллера. Путівник мав 67 сторінок тексту і складався з 6 розділів: «Початки та історія міста»; «Головні вулиці і площі»; «Важливіші будівлі»; «Публічні заклади»; «Статистика міста Львова»; «Високий Замок». Щоби мати уявлення про Львів початку 1870-х вміщуємо дві сторінки (63 і 64) зі статистичними даними галицької столиці.

Вже 1875 року вийшло друге видання Шнайдерового «Путівника по Львову». Воно вже мало план міста і кільканадцять сторінок реклами. А також такі необхідні для гостей міста дані, як розклад поїздів (за львівським часом), тарифи візників, адреси найкращих готелів, каварень, ресторацій і лазень. Подано також перелік музеїв і час їх роботи, адреси бібліотек та ціни на місця у театрі. В інформаційній частині можна дізнатися прізвища лікарів, адвокатів, адреси банків, аптек, книгарень, деяких крамниць, ремісників, державних і громадських установ. Вміщено перелік нових назв вулиць, затверджених Радою міста 1871 року, й розташування цих вулиць.