Захищав селян від свавілля влади: хто такий Марко Черемшина

А в цей день, 13 червня 1874 року, видатний діяч народився. Тож ІА Дивись.іnfo розповідає про нього.

Дитинство та сім'я Марка Черемшини

Справжнє ім’я Марка — Іван Юрійович Семанюк. Своє дитинство він провів у селі Кобаки на Станіславщині (Івано-Франківщина). Сім’я була бідною. Єдиною окрасою селянської хатини була піч, обкладена кахлями. На тій кераміці зображені козаки, які під час дідових казок оживали в уяві малого хлопчини. А бабуся оточила любов’ю і турботою свого маленького онучка. Роки перебування біля них будуть одними із найщасливіших у житті. Така турбота, оповита байками, легендами і піснями сформувала естетичні смаки та ідейні цінності.

Юрій Семанюк, батько Івана, був людиною чутливої душі і навчив сина основним цінностям – розуміти й любити добро, не сприймати зло і боротися з ним, а ще заохотив до книжок. Малий з народження слабував здоров’ям, тому, щоб уникнути мужицької долі з важкою працею, його записали до сільської школи.

З автобіографії: «Я любив діда і бабу, а як дід мене любили, повидів я тоді, як управа Кобацької школи визвала діда, щоб мене вписав до школи. Дід три дні не їли та й поплакували, а четвертого дня мене до школи самі відвели».

Громадська діяльність Черемшини

По закінченню гімназії здобувати вищу освіту поїхав до Відня. Хотів вступити на медичний факультет, але на заваді стали гроші, а точніше їхня відсутність. Юнакові нічого не лишалося, як вступити до найдешевшого, від того і непопулярного – юридичного. У великому місті Іван одразу опинився у центрі громадського, літературного життя, невдовзі став членом академтовариства «Січ». Згодом очолив його, трохи пізніше організував робітниче товариство «Поступ».

У 1897 році очолює антибаденівський мітинг, спрямований проти польського свавілля у Галичині. На нього запросив Івана Франка і зустрічі цієї чекав нетерпляче. У домі Черемшини збиралися найсвідоміші українці, щоб вести літературні диспути.

Літературні праці Черемшини

Таке мистецько-літературне оточення надихало Марка на творчість. У цей період із-під його пера виходять рецензії, переклади з французької, німецької, чеської, болгарської, польської, словацької, угорської мов. У газеті “Буковина” друкує свої адаптації українською Еміля Золя, Жуля Ренара та інших. Також з’являється його цикл віршів у прозі «Листки», у якому письменник продемонстрував свої уміння творити у стилі європейського модерну.

У журналі «Дзвінок», який видавався у Львові, були опубліковані казки «Незабудька». «Рожі», «Муха», «Сльоза». У іншій періодиці друкуються психологічні новели, які увійшли до першої книги «Карби. Новели із гуцульського життя».

Особисте життя Черемшини

У 1906 році Іван Семанюк одержав диплом доктора права, переїхав до містечка Делятин і став помічником адвоката. Пропрацювавши шість років, він переїздить до Снятина і відкриває власну адвокатську контору. Саме у цьому місті він зустрів своє кохання, дівчину звали Наталя. Вона поєднувала у собі вроду і розум, ніжність і чутливість. Іван не зміг встояти перед такою гармонійною довершеністю і згодом вони одружилися. Любій дружині Марко Черемшина присвятив твір свого життя «Моя біографія».

Його адвокатська контора стала центром громадського життя містечка.

Черемшина гуртував народ

Після розпаду Австро-Угорської імперії та поразки Української революції більшість західноукраїнських земель опинилися під Польщею. Іван вірив, що українці зможуть вибороти кращу долю для своєї Батьківщини, тому став на заклик молоді для згуртування в один народ. Його твори набирають неабиякої популярності по всій території України. Він публікується у різних журналах, його творчість стає предметом наукового дослідження в Радянській Україні. Андрій Васильович Музичка видає монографію про Черемшину для Державного видавництва УСРР

Окрилений успіхами, сповнений творчими ідеями і планами на майбутнє, Марко Черемшина готує нову книжку. Але раптова смерть обірвала всі задуми письменника. 25 квітня 1927 року, після відвідин батькової могили, він раптово упав замертво біля цвинтарної брами. Поховали Марка Черемшину у Снятині.

Дві його збірки «Село вигибає. Вибрані оповідання. Книга 1» і «Верховина. Вибрані оповідання. Книга 2» вийшли у видавництві «Книгоспілка» 1929 року уже посмертно.