Баланс в умовах війни: на Lviv Urban Forum говорили про перспективи розвитку українських громад

Головною тематикою обговорень були принципи відновлення та сталий розвиток українських міст і селищ.

Однією з частин форуму стала публічна панель «Розвиток громад: пошук балансу в умовах війни», яка відбулась 28 червня на терасі FESTRepublic. Дискусію модерував архітектор, урбаніст і публічний діяч Юліан Чаплінський. Організувала захід платформа «Алгоритм дій».

Учасниками панелі стали: архітекторка та авторка ландшафтних проєктів Ольга Клейтман, керівниця Програми місцевого економічного самоврядування, засновниця Міжнародного саміту мерів, авторка книги «У міста є Я!» Ірина Озимок, соціологиня, кураторка проєктів з відновлення Марія Грищенко та засновник студії Leoduk Design у Львові, учасник луцької ГО «місто.ребут» Левко Давидюк.

Спікери обговорювали різні громади, виклики з якими вони зараз стикаються та питання відновлення міст та сіл України. Зокрема говорили про Сумську, Харківську та Луцьку громади.

Марія Грищенко розповіла, що попри близькість до зони бойових дій, на Сумщині немає відчуття втоми. Через постійні новини про нові наступи люди стикаються з постійними викликами, відтерміновуючи майбутнє. 

Але ті, хто активно працює у громадах, ініціювали нові проєкти, яких не було до повномасштабного вторгнення. 

«Сумська громада — дуже складний кейс. Тут сьогодні майже відсутнє місцеве самоврядування. Тому серед місцевих мешканців і мешканок — високий рівень недовіри та розрив із владою. Нещодавно на слухання прийшло понад 70 осіб. Було відчуття, що люди не можуть зупинитися говорити. Це активні громадяни, для яких важливо підтримувати віру в майбутнє своєї громади», — пояснила соціологиня.

Харків теж знаходиться під постійними обстрілами росіян. Ольга Клейтман теж наголосила на присутності недовіри до місцевої влади, а гучні розмови про відбудову міста називає маніпуляцією.

«Вже до війни в Харкові було більше житла, ніж необхідно. Люди зберігали свої гроші в цеглі. В нас було по 20 квадратних метрів на людину. Після того, як люди виїхали через повномасштабне вторгнення, в нас немає потреби будувати ще. Весь центр забудований якісним житлом, яке нині порожнє. Тому все, що чути про відбудову Харкова на сьогодні — це маніпуляція. Можливо, ми зможемо зробити в себе військовий хаб, а може науковий центр. Але зараз ніхто не знає, що буде з Харковом у майбутньому».

За словами Ірини Озимок, в Україні відбувається розмежування тих міст і громад, які постраждали від військових дій та зазнали руйнацій. Більшості з них першочергово потрібне виживання. 

Наприклад, такі базові потреби, як постачання питної води у Миколаєві. 

«З одного боку — через війну ми повинні відкладати наше майбутнє. З іншого — ми не можемо не планувати це майбутнє. Зараз кожний новий приліт і руйнування тої чи іншої інфраструктури постійно змінює умови. І ті секрети, які давали на форумі західні колеги, починають втрачати сенс. Ми відрізняємося  від звиклих мирних європейських країн», — сказав Юліан Чаплінський. 

Левко Давидюк, на прикладі проєкту Urban Vision Lutsk, який понад 1,5 року реалізують у Луцьку, наголосив на важливості партисипації у наш час. 

«Ми проводимо серії заходів, до яких може долучитися кожен охочий, хто відчуває свою відповідальність і хоче бути частиною проєкту або команди, та запропонувати свої ідеї. Відбуваються й закриті заходи, куди ми запрошуємо архітекторів, міську адміністрацію, девелоперів», — розповів архітектор.

З іншого боку є релоковані підприємства, які теж хочуть збагачувати людський і бізнесовий ресурс Луцької громади.

«Ми маємо показати перспективи розвитку нашого міста людям, які до нас приїхали. Будь-яке місто повинне мати свою місію, візію, стратегію. Це основоположні речі, які ми маємо розуміти для себе і зможемо показати потенційно релокованим людям — які переваги можуть бути в цьому чи іншому регіоні».

Також Левко відмітив, що незалежно від регіону, у всіх українських громадах присутні виклики, пов’язані з ситуацією в країні. До них потрібно адаптовуватись.

«Якщо у всьому світі розв’язують питання адаптації до змін клімату, то в нас – це адаптація в сфері інклюзивності міст. З цим у нас прогалина, а потреба — надзвичайно велика. Люди повинні відчувати себе гідними, потрібними своєму місту. Якісне комфортне міське середовище – це перше, що може дати психологічну стабільність та комфорт», — наголосив архітектор.

Юліан Чаплінський підбив підсумки дискусії і зауважив на важливості людиноцентричності у наш час. Українці стали ментально чутливими і прагнуть бути почутими. 

«Це, мабуть, те, що буде нас відрізняти від звиклих мирних європейських країн. Та попри війну, нам варто планувати. Але не просто подавати надію людям, а давати їй висловлюватися, регулярно спілкуватися з ними», — підсумував модератор.