Писав українську музику в російському полоні: про композитора Станіслава Людкевича
Протягом ста років життя Станіслав Людкевич пережив чимало історичних та особистісних перепитій: російський полон, дві світові війни, арешт гестапо та прихід радянської влади. Однак це не завадило йому створити чимало шедеврів української музики.
Сьогодні, 10 вересня, минають 45 років відколи не стало у Львові Станіслава Людкевича. З цієї нагоди ІА Дивись.info розповідає про основні факти з життя композитора.
Першим вчителем музики була матір
У місті Ярослав (тепер – Польща) 23 січня 1879 року в сім’ї Людкевичів народилася четверта дитина – Станіслав. Ще у чотирирічному віці батьки помітили його музичне обдарування. Тому першим вчителем музики стала для Людкевича його матір Гонората Олексіївна, яка була ученицею видатного композитора Михайла Вербицького, як зазначають в Українському інституті національної пам’яті. Вона навчила сина грати на фортепіано.
Протягом 1889-1897 років навчався у Ярославській вищій гімназії. Перший успішний дебют сімнадцятирічного Людкевича як композитора стався у 1896 році. Тоді його твір «Пожар» виконали на вечорі пам’яті Адама Міцкевича в Перемишлі.
Вчився на філософському факультеті та був вільним слухачем у консерваторії
У 1898 році Станіслав Людкевич вступив до Львівського університету на філософський факультет. Тут він вивчав українську та класичну філологію. Водночас він паралельно відвідував заняття у консерваторії Галицького музичного товариства.
У 1901 закінчив університет. Після цього працював викладачем у гімназії. Однак вчителював не довго – 2 роки. У своїй статті дослідниця Нінель Клименко наводить спогади про Людкевича відомого українського історика Івана Крип’якевича, який був його учнем: «З великою симпатією відносились ми до молодого Станіслава Людкевича, який інформував про новітню літературу, заохочував до писемних вправ і хоч учив недовго багато причинився до нашого освідомлення».
Протягом 1903-1904 років проходив військову службу у Відні. А у 1907 році Людкевич розпочав навчання у Віденському університеті. Тут він вчився на музикознавчому факультеті Музично-історичного інституту. Згодом здобув ступінь доктора філософії в галузі музики.
Потрапив у російський полон
Станіслав Людкевич брав участь у Першій світовій війні. Він воював у складі австрійської армії. Під час бою потрапив у російський полон. Зокрема, його направили до Провська, що в Туркестані. Навіть під час полону композитор продовжував писати музику.
У 1917 році він повернувся з полону до Києва, а згодом у 1919 році приїздив до Львова.
Організував перший український симфонічний оркестр
Після повернення до Львова Людкевич організував перший український симфонічний оркестр при Музичному товаристві імені Миколи Лисенка. Згодом у місті створили Інститут церковної музики, в якому викладав композитор. Тоді співпрацював з хорами – «Бандурист», «Сурма», «Боян».
У 1934 році очолив музикологічні секції Союзу українських професійних музик, а з 1936 року його обрали головою музикологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка.
Був професором Львівської консерваторії
У 1939 році Людкевич став завідувачем та професором кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Також композитор був старшим науковим співробітником Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР.
Написав музику до творів Франка та Шевченка: про творчість Людкевича
У 1913 році Людкевич написав симфонію-кантату на твір Тараса Шевченка Кавказ. А під час святкування сторіччя від дня народження поета її виконав хор «Боян» під диригуванням самого композитора. Крім того, він створив музику й на інший твір Кобзаря – «Заповіт». У 1964 році Станіслав Людкевич саме за ці композиції став лауреатом Шевченківської державної премії.
Композитор створив музичні твори на поезію Івана Франка – «Вічний Революціонер», «Мойсей», «Наймит». Також він займався обробкою народних пісень, як-от: «Ой, Морозе, Морозенку», «Гагілка», «Про Бондарівну», «Бодай ся когут знудив» та інші. Зокрема, відомою є «Стрілецька рапсодія» (згодом перейменована на «Галицьку рапсодію»), яку він створив на основі пісень Українських січових стрільців.
У творчому доробку Людкевича є симфонічні поеми – «Дніпро», «Наше море», «Чакона», «Не забудь юних днів», а також – солоспіви, фортепіанні та скрипкові концерти тощо.
Помер Станіслав Людкевич 10 вересня 1989 року. Похований на Личаківському кладовищі.
У 1995 році в приміщенні його вілли у Львові відкрили Меморіальний музей Станіслава Людкевича, який працює до сьогодні.
Дивитися фільм про Станіслава Людкевича:
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
