Бандурист «Гнат Галайда», якого розстріляла радянська влада
Гнат Хоткевич часто використовував псевдонім «Гнат Галайда», коли підписував свої твори. За своє життя він спробував себе в різних сферах та мистецьких напрямках: працював інженером, засновував театри, збирав фольклор, багато писав та знімався у кіно.
Сьогодні, 8 жовтня, минає 86 років від дня, коли радянська влада розстріляла Гната Хоткевича. Журналістка ІА Дивись.іnfo зібрала головні факти про життя письменника.
Навчався на відмінно та працював інженером
Народився Гнат Хоткевич 12 січня 1878 року в Харкові. Його матір, Ольга Кривоногова, була українкою зі Сумщини. Водночас батько Мартин Хоткевич був міщанином та поляком за походженням.
Ще з дитинства Гнату Хоткевичу добре вдавалося навчання. Він успішно навчався в училищі, яке з відзнакою закінчив у 1894 році.
Після цього вступив до Харківського технологічного інституту на технічний факультет. У 1900 році закінчив цей навчальний заклад. Вже за рік працював інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Відомо, що у 1901 році Гнат Хоткевич створив власний проєкт дизельного потяга.
У 1905 році він очолив Центральний страйковий комітет залізниці, де працював. У цей час на залізниці відбулися страйки робітників. Гнат Хоткевич брав участь у конференціях, що стосувалися врегулювання ситуації. Він написав відозву про припинення страйків без погодження цього з керівництвом.
«В передреволюційному Харкові Гнат Хоткевич був виразна постать. Він добре скінчив Харківський Технологічний Інститут і мав усі підстави для успішної кар’єри інженера. Проте він був одержимий літературою і мистецтвом. Про нього зостанеться слід не як творця машин, хоч він зразу себе показав як талановитий інженер. Своє ім'я він міцно зв’язав з красним письменством і з бандурою», – писав про Хоткевича Олександр Семененко.
Прагнув зберегти традиції кобзарів та заснував перший робітничий театр
Ще під час навчання Гнат Хоткевич цікавився українським фольклором. Зокрема, вивчав особливості музичних інструментів кобзарів та бандуристів та сам опанував гру на бандурі.
У 1902 році в Харкові відбувся ХІІ Археологічний з'їзд. На ньому виступив у Хоткевич. Там він мав доповідь про традиції українських кобзарів. Саме він тоді запропонував записувати музику кобзарів та бандуристів на фонограф, аби зберегти їхнє автентичне виконання. Крім того, на з’їзді відбулося одне з перших виконання музики на бандурі цілим ансаблем.
У 1903 році Хоткевич заснував перший робітничий театр в Україні. Протягом трьох років діяльності театр поставив понад 50 п’єс українською мовою.
Через переслідування в Російській імперії переїхав на Галичину
У 1906 році Хоткевич переїхав на Галичину. Переїзд стався через переслідування його владою Російської імперії. Повернувся до Харкова після того, як імперія розпалася.
Спочатку він деякий час мешкав у Львові. Тут у 1909 році Хоткевич видав перший підручник гри на бандурі. Згодом переїхав до селища Криворівня та мандрував іншими місцями Гуцульщини. У селі Красноїлля організував аматорський Гуцульський театр.
Писав, редагував, перекладав та знімався в кіно
Гнат Хоткевич відомий передусім завдяки своїй письменницькій діяльності. Дебют автора стався, коли його літературний текст «Грузинка» опублікували у львівському журналі «Зоря». Перші твори Хоткевича критикували. Однак він не зупинявся писати та удосконалювати свої творчі навички. Щодо цього він спілкувався з іншими тогочасними письменниками – Іваном Франком, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським.
Найпопулярнішим твором Хоткевича стала повість «Камінна душа», в якій розповідається історія із життя гуцулів. Загалом в його творчому доробку є тексти різних жанрів, як-от: збірки малої прози «Гірські акварелі» та «Гуцульські образки», романи «Берестечко» та «Довбуш», повість «Авірон», збірка поезій «Трембітині тони» тощо.
Деякий час він займався редагуванням. У січні 1913 був редактором літературного журналу «Вісник культури і життя».
Крім того, перекладав іноземні твори. Зокрема, п’єсу «Ромео та Джульєтта» Шекспіра, роман «Легенда Татр» К. Тетмайєра, а також – тексти Мольєра, Гюґо.
У 1937 році Хоткевич взяв участь у зніманні фільму «Назар Стодоля». У кінострічці зіграв роль кобзаря Кирика.
Дивитися фільм «Назар Стодоля»:
Був талановитим музикантом
Гнат Хоткевич професійно грав на скрипці, фортепіано та бандурі. Він популяризував народну музику: створював обробки фольклорних пісень, давав концерти на бандурі.
Викладав у Харківському музично-драматичному інституті (1926-1932 рр.). Також був художнім керівником Полтавської капели бандуристів (У 1928-1932 рр.). Під його керівництвом музиканти гастролювали не тільки різними регіонами України, а навіть – Північною Америкою.
У музичному доробку Хоткевича близько 600 творів (для хору, оркестру, капели бандуристів тощо). А саме – «Зоре моя вечірняя», «Ой діброво — темний гаю!», «Ой не п'ється пива, меду», «Сонце гріє, вітер віє», «Осінь», «Містерія», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького», «Про Козака Голоту», «Поема про Байду» та інші.
Його затримав НКВС, а потім – розстріляли
Під час Першої світової війни Гната Хоткевича знову переслідували. У 1932 році він зазнав репресій збоку радянської влади, а його твори заборонили.
У 1932 році внаслідок нещасного випадку митець потрапив під потяг. Тоді він отримав важкі травми, однак вижив.
Проте вже за чотири роки його заарештував НКВС. 29 вересня 1938 року Гната Хоткевича засудили до розстрілу. У вироку йшлося про за «Участь у контрреволюційній організації і шпигунство на користь Німеччини».
8 жовтня 1938 року його розстріляли.
У Львові є вулиця та культурно-освітній центр імені Гната Хоткевича
У 1991 році у Львові найменували вулицю імені Гната Хоткевича. Вона розташована у Сихівському районі та сполучає проспекти Червоної Калини та Святого Івана Павла II.
Крім того, в місті є Палац культури імені Гната Хоткевича. Ця установа міститься в пам'ятці архітектури місцевого значення, що функціонує як культурно-освітній центр.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.