Хто і як вбив Бандеру: історія Богдана Сташинського
Агент КДБ Богдан Сташинський вбив лідера ОУН Степана Бандеру в Мюнхені. Правда про організаторів замаху відкрилася лише за два роки, коли вбивця втік з СРСР та здався німецькій поліції.
В цей день, 15 жовтня 1959 року, Богдан Сташинський вбив Степана Бандеру. ІА Дивись.info згадує, що відомо про цю подію.
Сташинський співпрацював із КДБ
Сім'я Богдана, зокрема три його сестри, активно підтримувала бандерівське підпілля. Його сестра Марія була заручена із командиром боївки Борщовичі-Пикуловичі Іваном Лабою на псевдо Кармелюк. А його дядька розстріляли НКВДисти.
Сташинським зацікавився КДБ, і йому запропонували співпрацю — в разі відмови погрожували тюремним ув'язненням та висланням до Сибіру всієї родини. Співпрацю зі секретною службою Сташинський розпочав зі зради власної родини — через сестру проник до місцевого бандерівського підпілля (група Кармелюка) і повідомив про це КДБ.
Зрада з часом була розкрита — це призвело до розриву з сім'єю й остаточного рішення співпрацювати з радянськими органами держбезпеки. Наступні два роки Сташинський займався активною диверсійною роботою і носив прізвисько «Олег», «Тарас» або «Агент Т». Також він видав декілька боївок УПА на Львівщині.
Вбив лідера ОУН Лева Ребета за подяку і фотоапарат
Успіхами молодого двадцятиоднорічного агента зацікавилося керівництво КДБ, і його відправили на курси підвищення кваліфікації до Києва у 1953 році. З часом Сташинського почали готувати до нового завдання в Німеччині: він вивчив мову і здобув навички шпигунської діяльності.
У 1956 році він вбив одного з лідерів ОУН Лева Ребета. Його смерть ідентифікували як серцевий напад. Це сталося в Мюнхені.
Успішне виконання завдання підвищило авторитет Сташинського у секретній службі — йому оголосили подяку та нагородили фотоапаратом.
Як Сташинський вбив Степана Бандеру
Через декілька місяців Сташинському дали нове завдання — вбити провідника ОУН (б) Степана Бандеру. Той тоді якраз мешкав у Мюнхені. Сташинського викликали до Москви, де розробили план операції і дали зброю — пістолет з ампулами отрути.
Під ім'ям Ганса Йоахіма Будайта він прибув до Мюнхена, де стежив за Бандерою кілька місяців. 14 жовтня 1959 року, чатуючи революціонера у під'їзді власного будинку, Сташинський вистрелив йому в обличчя струменем розчину ціанистого калію. А тоді зник.
Цього разу був зафіксований факт вбивства через отруєння, оскільки отрута не випаровувалася так швидко, як у випадку з Левом Ребетом.
Після успішного виконання завдання Сташинського відправили до Москви. Там його нагородили орденом Бойового Червоного Прапора. Нагороду за вбивство вручав сам голова КДБ Олександр Шелепін.
Ця співпраця КДБ та політичне вбивство Степана Бандери лягла в основу роману нідерландського письменника Рохіра ван Аарде «Замах».
Зізнання у вбивстві
Після переїзду до Москви, Сташинський розповів жінці про співпрацю з КДБ. Це було для неї шоком, і вона відмовилася співпрацювати з органами. Тим часом життя подружжя у Москві не було ідеальним — хоча Інге і залишалася відданою чоловікові, їхнє життя ставало дедалі тяжчим через матеріальні нестатки й надмірну увагу КДБ. Їх прослуховували. Коли Інге завагітніла, КДБ поставило умову зробити аборт. Тоді подружжя почало планувати втечу на Захід.
У січні 1961 року Інге Поль повернулася до батьків. Там у неї народився хлопчик Петро. Сташинському КДБ заборонило відвідувати жінку, і той залишався у Москві. Однак через кілька місяців дитина несподівано померла.
На його прохання КДБ дозволило йому з'їздити на похорони сина. Саме тут, перед самим похороном, увечері 12 серпня 1961 року, за три години до початку будівництва Берлінського муру, разом з дружиною він утік до Західного Берліна і здався місцевій поліції. У поліції і пізніше американським розвідникам чоловік зізнався у вбивстві Ребета та Бандери.
Суд над Сташинським
Сташинського віддали під суд за вбивство. 16 жовтня 1962 року його засудили до 8 років ув'язнення. Федеральний суд Карлсруе засудив чоловіка лише до 8 років тюрми, оскільки винним у злочині вважався СРСР, а Сташинський лише виконавцем злочинних наказів. Присутній на суді Ярослав Стецько у своїх свідченнях звинуватив у цих вбивствах особисто Микиту Хрущова й закликав передати справу до міжнародного трибуналу.
Після 4 років ув'язнення завдяки співпраці з американськими спецслужбами його звільнили.
У 1966 році Сташинського було достроково звільнено з в'язниці та передано ЦРУ.
За офіційними даними, у 1984 році він переїхав до Південної Африки, хоча ця версія викликає сумніви у багатьох. Подальша доля Сташинського та його дружини невідома, припускають, що він міг оселитися у США чи будь-якій іншій західній країні.