Вистава у Львові «Птах на горищі»: про українських дітей, яких викрала РФ під час війни
Днями, 27 листопада, на Камерній сцені Національного театру імені Марії Заньковецької відбудеться прем’єра моновистави «Птах на горищі» українського драматурга Олега Михайлова. Постановка актуалізує проблему викрадення українських дітей РФ, перевиховання та переміщення їх на територію окупантів до російських сімей.
Детальніше про постановку та проблеми, які в ній зображено — в матеріалі журналістки IA Дивись.іnfо.
Як новини та документальні свідчення стають мистецтвом
Автором постановки «Птах на Горищі» є харків’янин Олег Михайлов. Він написав її влітку 2023 року.
«Коли почали з’являтися перші повідомлення, що росіяни насильно вивозять дітей із захопленої Херсонської області та Маріуполя, зрозумів, що обов’язково маю про це написати. Здається, я розумію, що відчувають ці діти, опинившись полоненими в чужій країні, де їх змушують забути, хто вони такі», — розповідає Олег Михайлов.
Режисером вистави став Ігор Білиць. Він визначає жанр постановки як трибунал. Адже саме за цей злочин Міжнародним кримінальним судом видано ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
Ігор Білиць зазначає, що тепер місія театру під час війни в тому, аби свідчити про злочини країни-агресора, і ця вистава також є способом розповісти про поневолення українських дітей міжнародній аудиторії:
«Дитина, якій Російська Федерація сказала, що вона тепер сирота і має бути їх власністю — це акт варварства. Людину незахищену, несформовану, відсилають в якісь куточки Росії й кажуть, що тепер у неї інші батьки. Що має відчувати ця дитина? Коли вона позбавлена всього, що знала: рідного краю, мови, домівки, родини. Цей жах ми мусимо зупинити. Щонайменше через виставу закликати суспільство до рішучих дій захисту дітей, яких поневолили».
Постановка, що промовляє голосом викраденої дитини
У сюжеті моновистави «Птах на горищі» можна побачити тринадцятирічну дівчинку, яку викрала РФ та помістила до російської сім’ї. Її зіграла акторка Шорена Шонія.
Під час постановки дівчинка розповідає власну історію — те, що їй вдалося пережити після викрадення. Вона записує свою розповідь на знайдену на горищі відеокамеру. Зі слів героїні глядач дізнається про бомбардування Маріуполя, фільтрацію та розлучення з матір’ю, яка є українською військовою.
«Коли ти граєш вистави, які написані художньо, ти себе відпускаєш. У цьому є гра. А коли ця п’єса відбувається зараз з нашими дітьми — це неймовірно складно. Ти відчуваєш відповідальність за це, щоб зробити все правильно і чесно», — зізнається Шорена Шонія.
Режисер Ігор Білиць підкреслює, що це був його найважчий проєкт. Від початку роботи він намагався знайти нові інструменти для створення постановки.
«Коли ми почали працювати, я зрозумів, що в мене немає жодного інструменту для реалізації цього тексту, який я набував в театрі минулого. Я усвідомив, що немає такого театрального методу, який би міг працювати з цим текстом, щоб його не зробити романтичним, говорячи про таку тему. Тому я трохи розгублено почав працювати і збирати так, щоб ця композиція була точно донесена, яка була закладена автором і відкривала ті речі, про які говорять правозахисники та громадські активісти», — зазначив режисер.
Серед творчої команди постановників у створенні виставі також взяли участь: художник Олексій Хорошко та художник зі світла та роботи із мультимедіа Руслан Березовий.
Скільки українських дітей продовжують перебувати на території Росії
Громадська діячка та правозахисниця громадської організації «Bring Kids Back Ua» Олександра Дворецька каже, що немає універсального механізму, як з території РФ повернути вкрадену українську дитину, а кожен випадок є індивідуальним. Для цього організовують своєрідну рятувальну операцію, в якій беруть участь і державні органи і неурядові організації. Так, за період війни Україні вдалося повернути 1022 дитини.
За інформацією правозахисниці, станом на зараз (27 листопада 2024 рік — приміт. ред.) відомо про 19 тисяч 546 дітей, які перебувають на території Росії або під ризиком депортації. Водночас, за даними російської сторони, в їхній країні перебуває близько 700 тисяч українських дітей.
«У виставі є багато таких акцентів, які стосуються складнощів, пов’язана з поверненням дітей. Зокрема процедура фільтрації — ускладнена. Для того, щоб проїхати на територію Росії і забрати дитину, потрібно пройти процедуру фільтрації. Не всі можуть її пройти. Діти військовослужбовців — це одні з дітей, які перебувають під ризиком, якщо вони без родичів. Кожен може долучитися до пошуку дитини, розповсюджуючи інформацію про неї. Так, дитина може побачити, що є можливість повернутися додому», — каже Олександра Дворецька.
Вона додає, що 8 грудня була запущена Міжнародна коаліція за повернення українських дітей. Наразі до складу її входить 41 країна та декілька країн-організацій в якості спостерігачів. Водночас, правозахисниця зазначає, що РФ відмовляється надавати доступ та інформацію про дітей, які перебувають на її території.
Підкреслимо, що детальнішу інформацію про дітей, які постраждали через Росію під час війни можна також дізнатися на порталі «Діти війни» за покликанням тут.
ІА Дивись.іnfo щомісяця складає добірку вистав, які можна подивитися у театрах міста та Львівській опері. Що подивитися у львівських театрах в грудні — дивись тут.
