Січовий стрілець, голова ОУН та ціль для спецслужб: яким було життя Андрія Мельника
Сьогодні, 12 грудня, відзначають 134 роки від дня народження Андрія Мельника — військового та політичного діяча, голови Організації українських націоналістів та одного з найближчих соратників Євгена Коновальця.
Журналіст ІА Дивись.info розповідає про життєвий шлях другого голови ОУН.
Син громадського діяча та члена Радикальної партії
Андрій Атанасович Мельник народився 12 грудня 1890 року на Львівщині у селі Воля Якубова (зараз це Дрогобицький район області).
Його батько, Атанас Мельник, був доволі відомим громадським діячем. Свого часу його обрали головою громадської ради у рідному селі. Згодом він став ініціатором відкриття у Волі Якубовій читальні «Просвіти» та громадського дому, а також був членом Радикальної партії, одним із засновників якої був Іван Франко.
Своїх батьків Андрій Мельник втратив рано. Мати померла, коли йому було шість років, а батько —вісьмома роками потому. Крім цього, хлопець хворів на туберкульоз. Через це мусив перенести дві складні операції на легенях. Попри це, майбутній лідер Організації українських націоналістів (ОУН) завершив початкову школу, Стрийську гімназію та вступив у Відні до Вищої земельної школи, де провчився до 1914 року.
Першої світова, Українська революція та знайомство з Коновальцем
З початком Першої світової війни Мельник призупинив навчання та повернувся до України, аби долучитися до Легіону Українських Січових Стрільців добровольцем.
Вже з квітня 1915 року він очолював сотню, яка брала участь у боях на горі Маківці. Після тих подій говорили, «що він заворожений, як характерник». За ці успіхи до 1916 року сотника нагородили трьома бойовими австрійськими медалями «За хоробрість».
Того ж року під час боїв на горі Лисоні Мельник отримав поранення та потрапив до російського полону. Утримували його в таборі на території нинішнього Волгограда, і саме там він познайомився з майбутнім засновником ОУН Євгеном Коновальцем.
Пробувши у полоні близько півтора року, Андрій Мельник зумів втекти до Києва, де продовжив військову кар'єру. Зокрема, придушував більшовицьке повстання та брав участь у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Зрештою дослужився до начальника штабу Армії Української народної республіки (УНР).
1919 року був інтернований польськими військами, а з 1920-го став військовим інспектором дипломатичних місій УНР за кордоном. Тобто, мав координувати й мобілізувати українських військових за межами України.
Роки між двома світовими війнами
Після завершення Української революції Мельник закінчив розпочате раніше навчання у Відні за фахом «інженер-лісник». Що цікаво, у 1928 році він навіть працював адміністратором лісів Львівської митрополії УГКЦ та створював перші в Галичині природні заповідники.
У церковних колах він користувався авторитетом. Зокрема, вів листування з митрополитом Андреєм Шептицьким, а архієпископ УГКЦ Іван Бучко відгукувався: «Полковник Мельник — це найкраща людина, якого українці можуть мати за вождя. Працьовитий, побожний і шанований усіма — він мало говорить, зате робить...».
Повернувшись до Львова після навчання, Андрій Мельник у 1922-му став крайовим комендантом Української військової організації. Зрештою за свою діяльність опинився в польській в'язниці, в якій просидів до 1928 року.
Наступного року постала нова організація, яку ініціював Коновалець, — Організація українських націоналістів. І Мельник, як близький соратник засновника ОУН, не тільки увійшов до неї, а й став головою Сенату. Є версія, що напередодні своєї загибелі Коновалець на таємній зустрічі запропонував Мельнику очолити організацію у разі, якщо з ним «щось трапиться». Врешті 1939 року так і сталося — після смерті засновника ОУН і напередодні Другої світової, у серпні, Андрія Мельника затвердили головою організації.
Німецькі й радянські переслідування
Очільником єдиної ОУН Мельник пробув недовго — у 1940-му організація розділилася на так званих «бандерівців» та «мельниківців». До цього призвели різні бачення діяльності ОУН та її дій в умовах світової війни. А декількох людей з оточення Мельника тоді підозрювали у співпраці з польською поліцією.
Попри те, що Мельник очолив більш помірковане крило організації, німці вважали за краще нейтралізувати діяча, тож від кінця 1941-го він перебував у Берліні під домашнім арештом. Ще через три роки його ув'язнили в концтаборі Заксенгаузен, де тоді перебували інші націоналісти, зокрема, й Бандера.
Після виходу Мельника з концтабору до нього намагалися дістатися й радянські спецслужби. Згідно з розсекреченими документами народного комісаріату держбезпеки (НКДБ), у 1944-му на нього готувався замах в Берліні. У жовтні 1947 року на Мельника завели агентурно-розшукову справу, через рік — оголосили у загальносоюзний розшук. Усвідомлюючи небезпеку, він часто вдавався до конспірації: використовував у листах умовні фрази та псевдоніми. Наприклад, листи до товаришів з Румунії він підписував як «А. Морару». «Морар» у перекладі з румунської означає «мельник».
Діяльність після Другої світової війни
Після закінчення Другої світової війни голова ОУН(м) робив ще декілька спроб об'єднати українців за кордоном. Так, у 1948-му створили Українську Національну Раду, яка визнавала проголошення УНР як незалежної й соборної держави українського народу. Згодом Мельник закликав створити «Світовий Конгрес Українців», проте цю ідею втілили в життя лише послідовники за три роки після його смерті.
Андрій Мельник помер першого листопада 1964 року у Клерво, що в Люксембурзі, де і похований.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
