«Ми не пропадемо у цьому світі»: яким було життя поета Олега Лишеги
В українській літературі маловідомою залишається творчість Олега Лишеги. Поет, перекладач та драматург, який мав особливий зв’язок з природою, любив перебувати в її оточенні та дивитися на світ власним поглядом.
Сьогодні, сімнадцятого грудня, минає десять років від дня смерті Олега Лишеги. З цієї нагоди журналістка ІА Дивись.info зібрала головні факти про життя та творчість поета.
Навчався у Львові та дружив з Грицьком Чубаєм
Олег Лишега народився 30 жовтня 1949 року в Тисмениці, що в Івано-Франківській області. Там навчався у художній школі. Опісля — вступив до Львівського університету на англійську філологію.
У Львові познайомився з музикантом Віктором Морозовим, а також з поетом Грицьком Чубаєм. Саме в домі останнього на Погулянці, 35 Лишега часто збирався з іншими тогочасними митцями, які мешкали у місті. Вони створили неформальне літературно-мистецьке угрупування, яке називають «Львівською богемою». Його учасники видавали часопис «Скриня». У 1971 році на сторінках видання Олег Лишега опублікував свій вірш «Віч-на-віч», а також есе «Лицар».
Радянська система виключила його з університету та відправила до Бурятії
Через зустрічі з іншими літературами та публікацію в часописі «Скриня» радянська влада виключила Лишегу з Львівського університету. Поета відправили на службу в армію до Бурятії на два роки (територія, що входить до складу РФ — приміт. ред.).
Після служби поет залишився викладати англійську мову в сільській школі. Саме у Бурятії. Тут він починає дізнаватися більше про китайську культуру, зокрема цікавиться китайськими філософами та поетами. Згодом це вплинуло на творчість Лишеги, і він написав містерію «Друже Лі Бо, брате Ду Фу», в якій дійовими особами є два відомих китайських поети.
Писав, перекладав, спостерігав за природою та ліпив глечики з глини
У 1975 року Лишега повернувся до Львова. Тут разом з Юрієм Винничуком працював вантажником на книжковій базі у Стрийському парку. Згодом переїхав до рідної Тисмениці, а з 1977 року — мешкав у Києві.
У столиці України поет одружився з Наталією Мезенєвою. Влаштувався працювати художником-декоратором сцени на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва. У цей період свого життя почав ліпити глечики з глини.
До 1989 року поетові на офіційному рівні заборонили публікувати свої тексти. Тому перша свою збірку текстів під назвою «Великий міст» він видав у тому ж 1989 році. Тоді Лишезі виповнилося 40 років. У книжці автор зібрав власні поетичні тексти та есеї.
«Олег був не особливо плідним поетом. Він казав мені, що зазвичай пише не більше одного вірша на місяць, втім довго думав над ним до того, як покладе ручку на папір. Щоб досягти відповідного натхнення для своєї поезії, Олег довго ходив лісом, біля озер, струмків та річок, вгору і вниз по горах — там він апробував свої твори у первозданній формі», — зазначає Михайло М. Найдан (з передмови до книжки «Збирання ожини», переклади Олега Лишеги).
Дивіться кінострічку про Олегу Лишегу в Тисмениці:
У 1990 році вийшла збірка перекладів поета «Оповідки давнього Китаю».
У 1997 році Олег Лишега отримав стипендію Фулбрайта та переїхав до США. У межах програми перекладав вірші та укладав антологію. У той час він також пізнавав традиції та звичаї індіанців, ходив у гори та деякий час жив у лісі.
Лишега став першим українським поетом, якого відзначили премією ПЕН-клубу за поетичний переклад. Він та перекладач його текстів на англійську мову Джеймс Брасфілд одержали цю нагороду в 2000-му році.
Через два роки вийшла друга збірка поезій Лишеги — «Снігові і вогню». Опісля з'явилися інші видання його текстів, а саме: «Великий міст» (ЛА «Піраміда», 2012 рік), «Зима в Тисмениці» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2014 рік), «Старе золото» (ЛА «Піраміда», 2015 рік), «Поцілунок Елли Фіцджеральд» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2015 рік), «Збирання ожини» (ЛА «Піраміда», 2022 рік).
Раптова смерть поета
У 2014 році Лишега брав участь у Революції Гідності. Зокрема, залишився запис, де поет на майдані Незалежності читає свій текст «Пісня 551» («Поки не пізно — бийся головою об лід!»):
Не стало Олега Лишеги раптово 17 грудня 2014 року. Поет захворів на пневмонію. Після ускладнень потрапив до реанімації.
Поезія Олега Лишеги
«Поет Олег Лишега є самим втіленням поезії. Все, що він робить, все, що говорить, а передовсім як він кожної секунди мислить, є найвищою поезією», — підкреслює Тарас Прохасько (з книжки «Зима в Тисмениці», вибране з текстів Олега Лишеги).
Пісня 551
Поки не пізно — бийся головою об лід!
Поки не темно — бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся —
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп — той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно —
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина — тебе не впіймає ніхто.
Коропи — ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, —
Вони віддаляються в протилежний бік —
Бач, наше століття давно поспішає вслід? —
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає... ти покинутий? — але ж ти людина —
Не відчаюйся — ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ…
***
Пісня 212
Так багато суперзірок, порослих очеретом..
Десь там Том Джонс
Співає про зелену-зелену траву...
В таку ніч місячними борами
Водять хороводи опеньки,
Притрушені цинамоном...
Як би я хотів пуститись знову
Тим Чумацьким Шляхом назад,
Поорати ще теплий пил..
В таку ніч
Відкриваються найбільші оперні театри —
Для тих, хто в морі, для тих, хто не спить
Елла Фітцджеральд
Мажеться глиною голубою —
Ми не пропадем у цьому світі!
Ніколи, ніколи не сумуватиму –
Зовсім як дерево низенько над водою
***
Пісня 352
Коли вам так забаглось погрітись,
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом,
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла —
То не йдіть до дерев — там вас не зрозуміють,
Хоч архітектура в них просто космічна
І з комина в’ється прозорий димок..
Не йдіть у ці гори хмарочосів —
з тисячного поверху
На вас можуть висипати жар...
Коли вже вам так не терпиться за теплом,
То йдіть на завіяний снігом город,
Там скраю стоїть самотня хата хрону…
... А ось і вбога хата хрону..
Світиться? — світиться.. він завжди дома —
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати …
Стукайте — і вам відчинять…
Підкреслимо, що 17 грудня о 18:00 год у Мистецькій Бібліотеці у Львові відбудеться вечір пам'яті Олега Лишега. Також у цей день презентують виставку архівних матеріалів Дарії Ткач про Олега Лишегу. Вона триватиме лише один день — з 11:30 до 20:00 17 грудня. Детальніше тут.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
