Традиційні символи Різдва: їхнє походження та значення

Журналістка ІА Дивись.іnfo розповідає про походження та особливість головних символів Різдва.

Різдвяна ялинка як релігійний символ

Традиція прикрашати ялинку на Різдво примандрувала до України не так давно — близько у ХІХ-ХХ столітті. Спершу вона з’явилася в Німеччині. Існує декілька версій, хто її започаткував.

Одна легенда оповідає, що таку традицію розпочав католицький священник та реформатор церкви Мартін Лютер. Саме він вирішив прикрасити гілки ялинки запаленими свічками, які символізували послану Богом благодать.

За іншою — ялинка стала святковим деревом завдяки християнському німецькому місіонеру Боніфацію Майнцькому. Щоб довести язичникам, що дуб не є священним деревом, він зрубав одного. Тоді дуб впав та повалив інші дерева. Лише ялинка стояла непорушно. Так, місіонер назвав її — деревом Христа.

Перші згадки про різдвяну ялинку зафіксовані у ХVІ столітті. Поступово вона поширилася іншими європейськими країнами — Англії, Франції, Італії. Там ялинку ставили переважно заможні люди.

На заході України, яка перебувала у складі Австро-Угорської імперії, оздоблювали ялинку саме через німецькі впливи. Спочатку це робили у містах. Водночас у селищах на Святвечір був більше популярним дідух. Вже у ХХ столітті вона стала популярною на всій території України.

Різдвяну ялинку прикрашали яблуками, горішками, пряниками, свічками, стрічками та фігурними іграшками. На Галичині біля ялинки ставили маленький вертеп. Також тут побутувала традиція — коли діти демонстративно зривали смаколики з ялинки.

Цікаво, що з приходом радянської влади до України спочатку ялинку заборонили ставити, бо вона пов’язана зі святкуванням Різдва. Водночас у 1935 році, один з організаторів Голодомору в Україні Павло Постишев запропонував замінити різдвяну ялинку на новорічну.

Після того, як святковому дереву надавали ідеологічного значення її знову дозволили ставити в домівках. Однак в СРСР на верхівку ялинки брали червону п’ятикутну зірку (як символ комунізму), а навколо оздоблювали прикраси, які мали які мали ідеологічний підтекст: фігурки космонавтів, паровозів, Діда Мороза та Снігурочки.

Дідух як предок та Творець

У кожному регіоні України дідух могли називати по-різному: «дід», «коляда», «зажин», «король», «сніп».

Етнолог Ксенофонт Сосенко у своїх дослідженнях зазначає, що дідух мав декілька значень для українців, що відображають як мітологічний, так і релігійний світогляди. Так, дідух символізує предка народу, первісного ідеального господаря та Господа (Творця, Найвище єство).

Дідуха виготовляють зі снопа, якого плетуть з колосків жита, пшениці вівса. Також можуть брати польові квіти та прикрашати стрічками.

Традицій створювати та встановлювати дідуха збереглася дотепер. У Львові кожного року встановлюють великого дідуха. У 2024 році його розмістять 24 грудня на площі Ангелів перед Гарнізонним храмом.

Різдвяний «павук» як оберіг дому

Сьогодні в Україні активно повертається традиція прикрашати свої домівки різдвяним «павуком». Водночас ця оздоба з’явилася ще в дохристиянські часи. У давніх уявленнях нашим предків існували міти, в яких саме павуки «заснували» світ. Тому такий солом’яний павук символізує будову Всесвіту та нагадує плетену павутину.

Крім того, така прикраса набула й релігійного значення. Адже в народі є поширеною легенда, коли Марія переховувалася з Ісусом Христом в печері, то при вході павуки сплели павутину. Після цього вояки Ірода, які їх шукали, оминули це місце. Тому різдвяний павук вважається оберегом оселі від зла.

Різдвяний «павук» виготовляють зі соломинок, які компонують у ромби та квадрати. Спочатку формують основу «павука», а тоді на неї нанизують менші «павучки». Прикрасу прийнято підвішувати до стелі.

Вифлеємська зірка як провісниця народження Ісуса Христа

Вифлеємська зірка — особливий символ Різдва. Згідно з текстом Біблії саме вона сповістила волхам про народження Ісуса Христа.

«Коли ж Ісус народився у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі сходу, і питали: «Де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зюрю Його і прибули поклонитися Йому» (Мат 2: 1-2).

На Святий Вечір й до сьогодні є в Україні є традиція сідати на святкову вечерю тільки після того, як на небі з’явиться перша зірка. Адже вона досі віщує про народження Христа.

Зірка має виняткове місце в українських традиціях. Різдвяну звізду створюють напередодні свят, щоб ходити з нею колядувати. Її виготовляють з дерева, паперу, картону, скла та ниток. Основу зірки прикріплювали до дерев’яної палиці, за яку колядник тримає її. Оздоблюють звізду кольоровими стрічками та нитками. Посередині прикріплюють образок Діви Марії з новонародженим Ісусом Христом.

У Львові під час зимових свят влаштовують Ходу звіздарів. Цьогоріч вона пройде 30 грудня у межах фестивалю «Спалах різдвяної зірки». Традиційно дійство відбувається в центрі міста. На ходу збираються львів’яни та гості міста зі звіздами та колядують.

Колядки як старовинні українські пісні

За дослідженнями українського етнографа Філарета Колесси, слово «коляда», ймовірно, походить від назви свята Нового року в давніх римлян — Calendae lanuariae. Його відзначали в другій половині грудня.

Водночас до прийняття християнства в Київській Русі було свято, яке називали «Коляда». Так найменували і язичницького бога, що символізував початок року. Таке свято означало зимовий поворот сонця, завершення хліборобського циклу та оновлення світу. У найдавніших колядках зображений міт про народження нового Сонця та створення світу. Також у таких колядках присутні хліборобські мотиви, в яких оспівували господаря, господиню, їхніх дітей, добробут та щастя в родині.

З прийняттям християнства в багатьох колядках відбулося поєднання релігійного та мітологічного світоглядів. У автентичні тексти народ додавав християнські символи. У творах вже оспівували народження не сонця, а — Ісуса Христа, що позначає новий відлік часу для християн.

Крім того, створювали різдвяні пісні, які мають виключно релігійну основу. В таких колядках є мотиви євангельських та апокрифічних оповідань про життя Ісуса Христа. Їх часто називають саме «колядами».

Багато відомих сьогодні коляд написали ченці Почаївської лаври в 18 столітті. У 1790 році там греко-католицькі редактори в почаївській друкарні видали  збірник колядок «Богогласник». Це видання декілька разів передруковували декілька разів у Львові. До збірника увійшли такі коляди, як-от: «Бог предвічний народився», «Нова радість стала, яка не бувала», «Небо і земля нині торжествують», «Новая радість світу ся з'явила» тощо.

На Львівщині прийнято починати колядувати вже на Святий Вечір та протягом Різдва. Колядники ходять від хати до хати зі звіздами та дзвіночками.  Крім того, колядування є елементом ще одного обрядового різдвяного дійства — Вертепу. Він складався з різдвяної драми, де зображували народження Ісуса Христа та сатиричних побутових інтермедій, в яких й співали колядки.

Кутя як обрядова страва на Святвечір

На Святий Вечір прийнято готувати дванадцять, дев’ять або сім пісних страв. Тепер часто згадують саме число 12 та пов’язують його з кількістю апостолів Ісуса Христа та місяців у році.

На Львівщині зазвичай готують такі страви, як-от: кутя, узвар, борщ із вушками, голубці, вареники, пампухи, квасоля з часником, оселедець, грибна підлива, тушкована капуста, риба, горох, картопля. Детальніше про символіку страв на Святий вечір — читайте у матеріалі тут.

Головною стравою на Святвечора є кутя. Український етнограф Федір Вовк у своїх дослідженнях припускає, що ще в добу неоліту предки українців варили пшеницю чи ячмінь з медом та узваром.

 Кутя як обрядова страва символізує пошану до предків, достаток та гарний врожай для господарів. Після святкової вечері її ставили на почесне місце — покуття біля образів.

Основним компонентом страви є зерно, яке є символом родючості та початку життя. Зазвичай кутю готують з пшениці, але є варіанти — й з пшона, ячменю (перлової крупи), рису та навіть кульок тіста. У кожному регіоні України до куті додавали різні складники — мед, тертий мак, родзинки, горіхи, сушені ягоди (зокрема вишні), варення та узвар. На Галичині кутю готували переважно з пшениці.

---

Раніше ми розповідали, куди піти на Різдво у Львові: добірка подій.