У Львові перепоховали українського дисидента Данила Шумука

Онука Данила Шумука, Ніна Калач, звернулася до Львівської міської ради з проханням перенести прах її діда з Покровська Донецької області, де помер дисидент, до місця спочинку його побратимів з Української повстанської армії та дисидентського руху.

«Я дуже втішена, що Львів відгукнувся на нашу ініціативу, і з такою пошаною організували церемонію поховання. Ми думали над тим, де краще перепоховати дідуся, але оскільки він був волинянином-західняком, тому тут, у Львові, найкраще місце для його вічного спочинку. Тим більше, що Личаківське кладовище — найбільш почесне місце для поховання борців за волю та незалежність України», — наголосила Ніна Калач.

Також сьогодні у рамках вшанування пам’яті Данила Шумука сержанти 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» Вахтанг Кіпіані та Володимир Бірчак прочитають у міській раді лекцію «Данило Шумук – в'язень трьох окупаційних режимів». Вони, зокрема, розкажуть про перші арешти Данила Шумука за громадську діяльність, перебування його в польських тюрмах та діяльність в УПА в період Другої світової війни, арешт радянською владою у 1945 році, етапи перебування в таборах та участь у Норильському повстанні 1953 року як символу масового опору репресіям.

Довідка

Данило Шумук (28.12.1914-21.05.2004) — громадський діяч, дисидент та учасник руху опору. Борець за Незалежність України. 

Уродженець села Боремщина Волинської губернії (сьогодні — Волинська область). Із 16-річного віку брав участь у політичному житті. У 1935 році був вперше засуджений за участь у підпіллі. У перші дні Другої світової війни потрапив до полону та перебував у німецьких концтаборах для радянських полонених, з яких згодом утік.

У березні 1943 долучився до лав Української Повстанської Армії. Вже за 2 роки за свою активну позицію був засуджений до смертної кари. Згодом її замінили на 20-річне ув'язнення. У 1953 році був одним із очільників повстання у каторожному таборі № 3. Після його звільнення тодішнє КДБ намагалося завербувати Шумука до співпраці, але той категорично відмовився, за що був знову засуджений на десять років ув'язнення. Загалом Данило Шумук провів за ґратами понад 40 років свого життя. 

У 1979 став членом-засновником Гельсінської Групи у місцях позбавлення волі й Української Гельсінської Групи загалом. Протягом багатьох років домагався права виїхати до Канади, після переїзду у 1987 році активно займався написанням книг.  10 грудня 1987 року виступав у Овальному кабінеті у Вашингтоні під час святкування Дня декларації прав людини.

У 2002 році Данило Шумук повернувся до України. Помер 21 травня 2004 року у Покровську Донецької області.

Публікація в рамках Програми висвітлення діяльності Львівської міської ради.