Декомунізація Львова: засновник «Пласту», січовий стрілець та винахідник Петро Франко
За свого життя Петро Франко був і військовим, і науковцем, і педагогом, і видавцем та автором книжок. Саме йому належить 36 хімічних винаходів та створення «Пласту» — патріотично-виховної організації, яка діє донині.
Журналіст ІА Дивись.info розповідає про діяльність наймолодшого з синів Івана Франка.
Дитяче захоплення спортом та хімією
Петро Франко народився 28 червня 1890 року в селі Нагуєвичі, що на Львівщині. Він був третім, наймолодшим, сином Івана Франка, а також єдиною його дитиною, що народилася в рідному селі письменника.
Змалку хлопець захоплювався туристичними походами. У гімназії, в якій навчався, зацікавився розвитком спорту та пропагандою здорового способу життя. Навіть очолював «Український спортовий кружок» при навчальному закладі.
В юності Петро вирішив вивчати природничі науки, а саме хімію. Для цього вступив до Львівської політехніки, де навчався до 1914 року, коли почалася Перша світова війна. Закінчив навчання аж після завершення війни. До слова, з відзнакою.
Заснування «Пласту»
Петро Франко був одним із засновників пластового руху в Україні.
1911 року разом з Іваном Чмолою заснував перший таємний гурток «Пласт». Вже за три роки відбувся перший з’їзд пластунів з Галичини та Буковини, а також мандрівний табір на Чорногорі. Крім цього, Франко проводив спортивно-військові заняття.
У своїй організації Петро Франко відзначився ще і як автор та редактор. Він редагував часопис «Пластовий табір», крім цього, написав 15 книг для пластунів, зокрема підручник «Пластові ігри та забави».
Участь у Першій світовій війні та Українській революції
З початком Першої світової Франко добровільно долучився до Легіону Українських Січових Стрільців, де був розвідником. З 1914 року командував сотнею Легіону УСС та мав звання поручника. У сучасній армії відповідником цього є звання лейтенанта.
1916 року навчався в летунській школі у Райльовац поблизу Сараєва (нині — столиця Боснії та Герцеговини). За два роки після цього став командиром новоствореного Летунського відділу Галицької армії, а згодом створив летунський полк у Красному. У структурі галицької військової авіації Франко перебував до 1920 року.
До слова, 1919 року льотчик потрапив у польський полон. Це відбулося, коли він проводив повітряну розвідку північніше Львова, його збив ворожий літак. Однак Франкові вдалося втекти з табору у Домб'є, де поляки утримували полонених.
Загалом Франковий полк збив 16 польських літаків, а сам летун здійснив 50 бойових вильотів, за що отримав від Симона Петлюри військове звання полковника.
Педагог, науковець, депутат
1922 року Франко недовго жив у Відні, де писав і видавав книги, зокрема у власному видавництві «Франко син і Спілка». Проте того ж року повернувся до Коломиї, де викладав у місцевій гімназії й Українському (таємному) університеті у Львові.
Приблизно тоді ж діяч підпільно відродив «Пласт», що коштувало йому роботи.
1931 року Франко переїхав до Харкова, де на запрошення радянської влади п’ять років працював науковим співробітником в Інституті прикладної фізико-хімії та молочної промисловості. До слова, Петрові Франку належить авторство 36 хімічних винаходів.
Бувши в Харкові, науковець став свідком Голодомору 1932-33 років. Як наслідок, його не хотіли відпускати до Львова і зробили це лише в обмін на підписку про мовчання та нерозголошення інформації про геноцид. Та навіть попри угоду Франко все ж опублікував власну статтю про Голодомор у газеті «Діло».
З початком Другої світової війни зайнявся політичною діяльністю. У жовтні 1939-го, після того, як СРСР захопив Західну Україну, став депутатом Народних зборів Західної України. Саме на засіданні цього органу Франко, ймовірно з примусу, закликав до об'єднання з УРСР.
Через рік після цього його обрали депутатом Верховної Ради УРСР.
Зникнення та загибель Франка
28 червня 1941 року, саме в день народження діяча, під наглядом НКВС його вивезли на вокзал та посадили на потяг до Києва. Це був останній раз, коли Петра Франка бачили живим.
Певний час існувала версія, що він намагався втекти на станції Прошова біля Тернополя під час бомбардування поїзда та загинув.
Згодом, однак, в архівах КДБ знайшли телеграму, в якій ішлося про затримання Франка та ще двох українських діячів за наказом майбутнього голови СРСР Микити Хрущова. У документі було вказано, що вивезти «націоналістів» з Києва складно, тож їх запропонували розстріляти. Тодішній очільник НКВС Лаврентій Берія таке рішення погодив.
Місце, де похований Петро Франко, досі невідоме.
У межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Читайте тут.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
